ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.07.2024Справа № 910/5567/24
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія"
вул. Лесі Українки, 35Е, с. Радомишль, Луцький р-н, Волинська обл., 45664
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Компані"
просп. Георгія Нарбута, 13, оф.103, м. Київ, 02125
про стягнення 280 100,47 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Компані" (далі-відповідач) про стягнення 280 100,47 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.05.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5567/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.05.2024 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 13.05.2024.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/5567/24, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до умов договору поставки №АПК20230601-01 віл 01.06.2022 року ТОВ «Артпласт Компані» (надалі за текстом - Постачальник) зобов'язане поставити па користь ТОВ «Луцька аграрна компанія» (надалі за текстом - Покупець) товар в асортименті, кількості та цінах встановлених у видаткових накладних.
Згідно до умов н. 4.2 даного Договору. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару протягом 2-х днів з моменту погодження замовлення Покупця та отримання попередньої оплати від Покупця згідно н. 6.1. даного Договору.
Відповідно до н. 6.1. договору, оплата за договором здійснюється шляхом 100 % передоплати від вартості замовленого Товару згідно виставленого Постачальником рахунку-фактури та погодженого замовлення згідно п. 4.2.. 4.3.
Як вказує Позивач, фінансово-господарські операції протягом дії зазначеного договору мали системний характер, а саме Позивачем протягом дії договору здійснено попередню оплату за Товар на загальну суму 1 924 919,72 грн., що підтверджується наданими платіжними інструкціями відповідно до переліку, що міститься у позовній заяві.
Постачальник протягом дії договору частково здійснив поставки Товару на загальну суму 1 644 819,25 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними разом з товаро-транспортними накладними, відповідно до переліку, що міститься у позовній заяві.
Таким чином, спір у справі виник у зв'язку із тим, що Покупець, порушуючи умови Договору, не поставив оплачену продукцію в повному обсязі, внаслідок чого, на день подачу позову у останнього утворилась заборгованість по поставці оплаченої продукції за Договором поставки №АПК20230601-01 віл 01.06.2022 в розмірі 280 100,47 грн.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач здійснив поставку товару загалом на суму 1 924 919,72 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними разом з товаро-транспортними накладними.
Судом встановлено, що відповідні видаткові накладні містять печатку та підпис відповідача про отримання Товару без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості отриманого Товару. Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості отриманого Товару зі сторони Відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договорами строк не розрахувався чим порушив умови договору, а відтак, доводи позивача останнім було поставлено Товариству Товару загальною вартістю 280 100,47 грн., є не спростованими.
Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.
Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив поставку оплаченого Товару. У зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 280 100,47 грн.
За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов'язання з поставки оплаченого товару на загальну суму 280 100,47 грн. відповідачем не виконано.
Доказів оплати поставленого товару на загальну суму 280 100,47 грн. матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 280 100,47 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та заперечень про заявлених вимог не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Компані" (просп. Георгія Нарбута, 13, оф.103, м. Київ, 02125; ідентифікаційний код: 41490475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія" (вул. Лесі Українки, 35Е, с. Радомишль, Луцький р-н, Волинська обл., 45664; ідентифікаційний код: 39910709) 280 100,47 грн. основного боргу та 4201,51 грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов