ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.07.2024Справа № 910/3202/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
про стягнення 83 221,51 грн.
Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) у сумі 83 221, 51 грн., у зв'язку з ДТП яка сталась 07.09.2023 року.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.03.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив строк учасникам справи для реалізації процесуальних прав.
28.03.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на проведення технічного огляду пошкодженого автомобіля без участі його представника. Заперечував проти заявлених позивачем витрат на правову допомогу, посилаючись на їх не співмірність.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.12.2022 між ОСОБА_1 (страхувальником) та позивачем (страховиком, попередня назва Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування") укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 2203662, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах цього договору транспортного засобу "Peugeot", державний номер НОМЕР_1 .
07.09.2023 у місті Тернополі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Peugeot", державний номер НОМЕР_1 та автомобіля "Toyota", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.09.2023 у справі № 607/17198/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Матеріалами справи встановлено, що позивач на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 13.11.2023, страхового акту № 165158 від 23.11.2023, за платіжною інструкцією № 5515 від 24.11.2023 сплатив на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування на суму 83 221,51 грн.
Доводи відповідача щодо проведення технічного огляду автомобіля без участі його представника є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 5.2 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 р. у разі потреби, виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця, та часу проведення огляду КТЗ здійснюється замовником дослідження.
Враховуючи наведене, залучення заінтересованих осіб для огляду є правом, а не обов'язком замовника дослідження.
За наявності достатнього рівня фіксації процесу здійснення технічного огляду пошкодженого у ДТП автомобіля підстави для сумніву в об'єктивності такого дослідження відсутні. Тому доводи відповідача з цього приводу є необгрунтованими.
Цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи - ОСОБА_2 щодо експлуатації транспортного засобу "Toyota", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача згідно полісу № ЕР-213942796.
Матеріалами справи встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування № 04-2601 від 04.12.2023.
Відповіді відповідача на вказану заяву матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Такими законами, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів сплати відповідачем на користь позивача заявлених 83 221,51 грн. страхового відшкодування суду не подано.
За відсутності доказів здійснення оплати, у тому числі станом на час розгляду справи по суті спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача 83 221,51 грн. страхового відшкодування.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того позивач просить покласти на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн.
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 1 від 03.01.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 15.03.2024, акт виконаних робіт від 15.03.2024.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 7 000 грн., судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом, послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач подав суду заяву про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, при цьому доказів неспівмірності понесених витрат на професійну правову допомогу не навів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вулиця Федорова Івана будинок 32 Літ. А, ідентифікаційний код 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, ідентифікаційний код 24745673) 83 221 (вісімдесят три тисячі двісті двадцять одну) грн. 51 коп. страхового відшкодування, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат по сплаті судового збору, 7 000 (сім тисяч) грн. витрат на професійну правову допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак