вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1717/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ"
про стягнення боргу за Договором транспортування природного газу № 2002000097 від 04.02.2020
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судових засідань: Морозі А.О.
Представники:
Позивача - Оніщук В.М.
Відповідача - Медяний О.Ю.
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/1717/23 за позовом ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" до "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" про стягнення боргу за Договором транспортування природного газу № 2002000097 від 04.02.2020.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024, позов задоволено, стягнуто з АТ "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" на користь ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" 70 933 738,31 грн. - основного боргу, 6 629 778,83 грн. - пені, 21 499 721,14 грн. - індексу інфляції, 3 042 570,76 грн. - 3 % річних, 939 400,00 грн. - судового збору.
До Господарського суду Дніпропетровської області від Позивача надійшла заява про прийняття додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 19.06.2024 призначив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення на 14:30 год. 27.06.2024.
26.06.2024 від Відповідача надійшли додаткові пояснення в яких останній наполягає, що кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. За приписами ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. З наведеного вбачається, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Відповідач звертає увагу суду на те, що справа № 904/1717/23 за позовом ТОВ "Оператор ГТС України" до АТ "Дніпрогаз" про стягнення коштів розглядалась в загальному провадженні. Під час подання першої заяви по суті спору (позовної заяви) Позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, складає 939 400,00 грн., що є судовим збором, сплаченим за подання позову. Також, з матеріалів справи №904/1717/23 вбачається, що стороною Позивача, ні в жодному судовому засіданні, ні під час судових дебатів, а ні в будь-яких інших поданих заявах та клопотаннях, не робилася заява про відшкодування витрат на правову допомогу та необхідність подання доказів на підтвердження таких витрат. Таким чином, представником ТОВ "Оператор ГТС України" не заявлено про намір подати відповідні докази, які підтверджують витрати понесені Позивачем на професійну правничу допомогу в суді та оплату послуг за професійну правничу допомогу, та не подано відповідної заяви до закінчення судового розгляду у справі, як це передбачено ч. 8 ст.129 ГПК України та ст. 221 ГПК України. Також Відповідач стверджує, що Позивачем штучно завищено час проведення судових засідань та час для підготовки процесуальних документів.
У судовому засіданні представник Позивача наполягав на задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на наявність усіх підстав для ухвалення такого рішення.
Представник Відповідача наполягав на відмові у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи :
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Така норма кореспондується з ч. 8 ст. 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (п. 5 ч. 1 ст. 237, п. 2 ч.5 ст. 238 ГПК України).
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).
Така норма кореспондується з ч. 8 ст. 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 13.12.2023 в справі № 907/850/22, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, слід враховувати:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач звертаючись до суду, у першій заяві по суті (позовна заява) зазначив, що "Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складає 939 400,00 грн., що є судовим збором, сплаченим Позивачем за подання позову."
Крім того, представник Позивача жодного разу у судових засіданнях, зокрема до закінчення судових дебатів, не оголошувала, що Позивач поніс або очікує понести судові витрати (орієнтовний їх розмір) у зв'язку із розглядом справи, та докази таких витрат будуть подані до суду у визначені законодавством строки.
Таким чином, представник Позивача до закінчення судових дебатів у справі, не заявляв про те, що Позивач поніс або очікує понести судові витрати (орієнтовний їх розмір) у зв'язку із розглядом справи.
Отже, за відсутності заяви про те, що докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, відсутні підстави для задоволення заяви Позивача про прийняття додаткового рішення у справі № 904/1717/23.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.06.2023 в справі №907/568/22 та від 09.08.2023 в справі №907/850/22, які в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховані апеляційним господарським судом.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що Позивачем не заявлено до закінчення судових дебатів та не подано заяви, про те, що докази понесених судових витрат будуть надані Позивачем після ухвалення рішення, суд вважає, що в задоволенні заяви Позивача про прийняття додаткового рішення слід відмовити.
В засіданні оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Керуючись, ст. 126, 129, 221 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в прийнятті додаткового рішення за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" у справі № 904/1717/23.
Ухвала відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з моменту її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена в строки та порядку, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України протягом 10 днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст ухвали складено 02.07.2024.
Суддя С.Г. Юзіков