79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" червня 2024 р. Справа №926/5179/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.,
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЛЄГО»
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2024 (Повний текст рішення складено 09.04.2024 суддя Гушилик С.М.)
у справі № 926/5179/23
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
до відповідача Приватного підприємства «ЛЄГО» с. Яблуниця, Чернівецька обл.,
про стягнення заборгованості в сумі 890486,16 грн,
за участю представників:
від позивача - Левчук Л.М.
від відповідача - Давидов О.А.
29.11.2023 Акціонерне товариство (далі АТ «Укрзалізниця») «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства (далі ПП) «ЛЄГО» 890486,16 грн заборгованості за надані за договором від 05.08.2022 року послуги, в тому числі за затримку, переадресування, користування вагонами.
Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 04.04.2024 у цій справі позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволив; з Приватного підприємства «ЛЄГО» на користь позивача стягнув 890486,16 грн заборгованості; за рахунок відповідача відшкодував позивачу судовий збір.
Задовільняючи позовні вимоги АТ «Українська залізниця», місцевий господарський суд виходив з такого:
- відповідно до ст. 218 Митного кодексу України, яка є спеціальною та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю. Підставами для майнової відповідальності вантажовласників (вантажовідправників) можуть бути різні обставини (зокрема і різні підстави для затримки/простою вагонів) і належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій (кожної з них) - затримки/простою вагонів на станції (щодо кожної підстави такої затримки, якщо таких підстав більше однієї) є акт (акти) загальної форми ГУ-23, що складений(ні) згідно з додатком № 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.1999 року №113;
- суд встановив, що простій вагонів №59169789 та №59168864 на станції Вадул-Сірет відбувався у зв'язку зі здійсненням митних формальностей (з 08.03.2023 року по 28.07.2023 року) та у зв'язку з очікуванням розпорядження вантажовідправника про переадресування вантажу (28.07.2024-05.08.2023 для вагону №59168864 та 28.07.2024-05.08.2024 для вагону №59169789), що підтверджується актом загальної форми №2289 форми ГУ-23, складеним 08.03.2023 року о 16год.49хв.; актом/висновком огляду лісопродукції від 08.03.2023 року, актом про проведення огляду (переогляду) товарів від 08.03.2023 року. Водночас, у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2023 року по справі №600/2069/23-а, яке набрало законної сили, встановлено преюдиційні обставини щодо правомірності дій митного органу, інформування ПП «ЛЄГО» про затримку вагонів, а також встановлення вини відповідача у такій затримці. Разом з тим, оскарження дій митного органу в судовому порядку не зупиняє нарахування плати за користування вагонами та супутніх з цим зборів. Крім цього, жодна зі сторін не заперечила, що означені вагони в спірний період не могли бути використані позивачем, позаяк були зайняті вантажем, що відправлявся відповідачем;
- з огляду на встановлені обставини, перевіривши здійснений позивачем розрахунок плати за користування вагонами та супутніх зборів, суд встановив, що такий виконано позивачем арифметично правильно, відтак дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Західного апеляційного господарського суду. В загальному, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що звертаючись до суду з даним позовом, АТ «Укрзалізниця» покликалася на невиконанням умов договору від 05.08.2022 року відповідачем, однак, позивач не надав суду належним чином оформлених документів про надання послуг. За твердженнями скаржника, документи, що засвідчують обставини даного спору (акти загальної форми ГУ-23) містять хибні відомості (зміст обставин не відповідає фактам, найменування вантажу не відповідає дійсності); первинні документи - накопичувальна картка форми ФДУ-92 та відомість плати за користування ГУ-46, складені всупереч умов договору та статуту залізниць. Таким чином, відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні позовних вимог АТ «Укрзалізниця» відмовити.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта та зазначив, що факт та термін затримки вагонів під час перевезення з незалежних від залізниці причин є беззаперечним та доведеним належними у справі доказами, що не спростовується самим скаржником. Не заслуговують на увагу, на переконання позивача, твердження скаржника про недостовірність даних, зазначених в складених актах загальної форми, а саме щодо найменування вантажу. Так, в складених актах, у відповідності до вимог Правил складання актів, за встановленою формою чітко визначено номери вагонів та накладної, найменування вантажу та описано обставини, що виникли в процесі перевезення, а також такі є підписаними. Крім цього, АТ «Укрзалізниця» зазначає, що 06.08.2023 року всі нараховані платежі за послуги були включені в накопичувальні картки №06089001 та №06089002, які наявні в матеріалах справи, всупереч тверджень скаржника, а також у відомість плати за користування спірними вагонами. Відповідач також акцентує увагу суду на тому, що порушенням зі сторони вантажовідправника є подія - затримка вагонів з його вини (та незалежно від залізниці), з чого і виникає право позивача отримати та обов'язок відповідача сплатити належні платежі. Надання залізниці права здійснювати самостійне списання коштів з особового рахунку платника при умові їх наявності та погоджених платником сум є регулюванням способу їх розрахунків, з дотриманням чи недотриманням якого не пов'язується право позивача на визначені законодавчо платежі, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній у п.7.26, 7.28 постанови від 04.07.2018 у справі №604/5743/16. З огляду на вказане, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, відтак підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Процесуальний хід розгляд даної апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В дане судове засідання прибули представники сторін, які підтримали свої доводи, міркування таз перечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:
05.08.2022 року між АТ «Українська залізниця» та ПП «ЛЄГО» було укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №34207835/2022-002 (далі договір) зі станції Коломия Регіональної Філії «Львівська залізниця» (далі РФ «Львівська залізниця») до станції Дорнешти, Румунія, шляхом подання заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом №34207835/2022-002 від 05.08.2022 року ПП «ЛЄГО», в якій останній підтвердив, що ознайомлений з оприлюдненим договором на інтернет-порталі АТ «Укрзалізниця» та погоджується з його умовами.
Заявка підписана електронним цифровим підписом відповідальної особи відповідача 05.08.2022 року, у відповідь на яку відповідачу скероване повідомлення про укладення цього договору, що також засвідчене електронним підписом представника позивача.
За умовами п.1.1 договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Надання послуг за договором, у відповідності до п.1.4 договору, може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п.1.5 договору).
Відповідно до п.1.6. договору даний договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.соm/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП). Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п.1.7 договору).
Пунктом 1.8 договору передбачено, що умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами.
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п.12.1 договору (п.1.10 договору).
В підпунктах 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, 2.1.10, 2.1.14 пункту 2.1. договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний: - сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника; - відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць У країни, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; - здійснювати оформлення платіжних доручень і в реквізиті «Призначення платежу» вказувати наступне: «Оплата провізних та інших платежів згідно з договором від /дата укладання договору/, № особового рахунку (код платника, наданий Замовнику), основна сума та сума ПДВ; - приймати подані за заявкою замовника власні вагони перевізника. Відмова замовника від прийняття власних вагонів перевізника допускається лише у випадках, якщо виключається можливість використання замовником таких вагонів для перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, на підставі відповідних документів (форм ГУ-23, ВУ-23). Якщо подання замовнику на його замовлення порожніх власних вагонів перевізника затримується з його вини, з нього стягується встановлена в п.3.4 договору плата за користування власними вагонами перевізника за весь час затримки вагонів на станції призначення. Якщо замовник заявить про відмову від цих вагонів, плата за час затримки нараховується до моменту одержання відмови. У випадку відмови замовника від замовлених власних вагонів перевізника, що подані замовнику, замовник зобов'язаний письмово повідомити станцію навантаження та філію «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» про таку відмову та сплатити плату за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження. Така плата стягується за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 на підставі акту загальної форми ГУ-23 та перевізного документа, за яким прибули вагони на станцію призначення за тарифною схемою 14 Збірника тарифів. Плата за пробіг вагонів не нараховується у випадку, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної та комерційної непридатності, що підтверджується відповідним документом (акт форми ГУ-23, ВУ-23); - самостійно та регулярно ознайомлюватись з змінами до договору, направленими перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах перевізника.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що замовник зобов'язаний сплачувати визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі плата за користування власними вагонами перевізника).
Відповідно до пп. 3.4.1 п.3.4 договору плата за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до п. 3.4.2 договору, яким передбачено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідного типу за визначеною договором формулою.
За умовами підпункту 3.4.3 договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.
Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.
Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Як зазначено в п.3.7 договору замовник зобов'язаний компенсувати перевізнику сплачений останнім єдиний збір, який справляється згідно з законодавством України у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України.
Враховуючи п.4.1 договору розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до п.4.2 договору плата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд.15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання.
Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.
Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді (далі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.
На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня).
Виписка з особового рахунку направляється перевізником на електронну адресу замовника, вказану в додатку 2-1 договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним (п.4.5 договору).
Згідно з п.4.6 договору зведена відомість формується перевізником на підставі інформаційних повідомлень передбачених умовами договору, та направляється для підписання замовником не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним.
В зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів Перевізника за межами України, плата за використання власних транспортерів Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України та за межами України, а також плата за послуги із супроводження великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, штрафи, неустойка, пеня, інші платежі, передбачені умовами договору.
Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав.
Замовник упродовж 5 робочих днів з дня отримання зведеної відомості зобов'язаний надіслати перевізнику підписану зведену відомість.
У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями, перевізником здійснюється перевірка наданих послуг та їх вартості за наявності окремого письмового обґрунтованого звернення замовника.
За результатами перевірки, за наявності підстав, перевізником проводиться коригування, яке відображається в наступних зведених відомостях.
У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями без надання окремого письмового обґрунтованого звернення замовника, перевірка наданих послуг та їх вартості перевізником не здійснюється, а зведена відомість вважається погодженою та підписаною без заперечень.
У разі, якщо замовником не підписано зведену відомість, у тому числі з відповідним коригуванням, упродовж 15 днів з дня її отримання та не надано письмове обґрунтоване звернення щодо зауважень до зведеної відомості, зведена відомість вважається погодженою та підписаною обома сторонами без зауважень на дату складання зведеної відомості. Датою одержання зведеної відомості, у випадку направлення її в паперовій формі, вважається відмітка поштової служби на повідомлені про вручення рекомендованого листа або дата календарного штемпеля поштової служби у випадку повернення відправлення у зв'язку із закінченням терміну зберігання, незнаходження абонента за адресою (за зазначеною адресою не проживає), з відмовою адресата від одержання.
Відповідно до п.4.8 договору у разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд.7 договору адресу Філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця».
У разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і цим договором (п. 4.9 договору).
Згідно п.4.10 договору за необхідності, на вимогу замовника або перевізника, проводиться звіряння розрахунків між ними, результати якої оформляються актом звіряння взаємних розрахунків. Із замовником - нерезидентом акт звіряння взаємних розрахунків проводиться в національній валюті України та в іноземній валюті. Звіряння розрахунків проводиться не рідше одного разу на рік. Підписання сторонами акту звіряння розрахунків не позбавляє перевізника права на донарахування та стягнення коштів за не врахованими раніше грошовими вимогами за наявності для цього достатніх підстав.
Відповідно до п.4.11 договору додатково до складених первинних документів, інформація про які включена до щодобових переліків перевізних документів, на звернення замовника перевізником може складатися в електронній формі акт наданих послуг. За умови відповідності критерію «ритмічний характер» встановленого п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, такі акти є підставою для складання зведених податкових накладних (розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної).
Відповідно до розділу 8 договору організація електронного документообігу визначено, що згідно з п. 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються виключно власні інформаційні системи перевізника.
У п.8.2 договору визначено, що електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає оформлення документів з накладанням КЕП, якщо їх оформлення в електронній формі реалізовано в інформаційних системах перевізника та нормативно-правовими актами не встановлено обов'язковість паперового оформлення. Перелік документів визначений у підпунктах 1-26 пункту 8.2 договору.
За умовами п.8.3 договору для цілей договору датою та часом одержання однією стороною будь-яких документів (повідомлень), відправлених іншою стороною з використанням власних інформаційних систем перевізника, є дата та час підписання відправником такого документа (повідомлення) КЕП у власних інформаційних системах перевізника.
Отже, на підставі укладеного договору, ПП «ЛЄГО» згідно накладної №542084 відправило вантаж зі станції Коломия Львівська залізниця до Дорнешти Румунія, через прикордонний пункт Вадул-Сірет у вагонах №59169789 та №59168864.
По прибуттю на прикордонний пункт Вадул-Сірет 08.03.2022 року об 11:00 год вагони №59169789 та №59168864 за відправкою №542084 були затримані Чернівецькою митницею для митного догляду. Відповідальними особами Чернівецької митниці було внесено відмітку в перевізний документ №542084 інформацію щодо заборони пропуску вказаних вище вагонів із вантажем.
Станцією митного пропуску Вадул-Сірет складено акт загальної форми №2289 від 08.03.2023 року, яким засвідчено факт затримки вагонів №59169789, №59168864, про що вантажовідправника повідомлено через менеджер «телеграм».
За результатами огляду вантажу головним спеціалістом Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Седляком І.П. складений акт/висновок огляду лісопродукції.
Чернівецькою митницею на підставі ч.5 ст.338 МКУ та п.5 Постанови КМУ від 23.05.2012 року №467 складені акти про проведення огляду товарів/транспортних засобів №UA408060/23/000025 (електронна митна декларація №UA2060801/2023/1187 від 08.03.2023 року).
14.03.2023 року Чернівецькою митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408060/2023/000005 щодо відмови у пропуску через митний кордон України вагонів №59169789, №59168864 за накладною №542084 від 06.03.2023 року.
ПП «ЛЄГО» оскаржило дії митниці в судовому порядку.
Так, Чернівецький окружний адміністративний суд в рішенні від 16.05.2023 року в справі №600/2069/23-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023, встановив, що 14.03.2023 року працівником митного органу правомірно складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408060/2023/000005, в якій зазначено про необхідність надання декларантом дозвільних документів, а також відповідних транспортних документів та комерційних документів на інші товари.
26.07.2023 року вантажовідправником ПП «ЛЄГО» надано лист на переадресування вагонів №59169789, №59168864, на який відповідальному представнику ПП «ЛЄГО» станцією Вадул-Сірет повідомлено про необхідність анулювання митної декларації, за якою перевозились вагони, для проведення переадресування зі зміною статусу відправки №542084 з «перевезення на експорт під митним контролем» на відправку перевезення в межах УЗ(внутрішнє).
27.07.2023 року станцією Вадул-Сірет отримано наказ на переадресування вагонів за відправкою №501354 від 27.07.2023 року в 10:35 год та складено акт загальної форми №5150 від 27.07.2023 року про неможливість здійснення переадресування відправки №542084 за наказом №501354 від 27.07.2023 року у зв'язку із відсутністю анульованої митної декларації.
28.07.2023 року о 15:20 год електронна митна декларація №UA2060801/2023/1187 від 08.03.2023 року на вагони №59169789, №59168864 була визнана недійсною (анульована), про що Чернівецькою митницею зроблена відмітка в гр.26 накладної №542084.
Станцією Вадул-Сірет 28.07.2023 року складено акт загальної форми №5154 щодо закінчення о 15:20 год 28.07.2023 року затримки вагонів №59169789, №59168864 по причині проведення митного догляду (акт №2289 від 08.03.2023 року), у зв'язку із виведенням товару з-під митного контролю та для подальшого переадресування. Крім того, в акті №5154 від 28.07.2023 року зазначено суму та коди платежів належних до сплати залізниці за затримку вагонів вказаних вище вагонів з 11:00 год 08.03.2023 року (акт № 2289) до 15:20 год 28.07.2023 року.
З огляду на відсутність коштів на особовому рахунку ПП «ЛЄГО», який повинен був виступати платником перевізних та інших платежів за відправкою №542084 згідно наказу на переадресування №501354 від 28.07.2023 року, станцією Вадул-Сірет складено акт загальної форми №5210 про затримку вагонів з 15:20 год 28.07.2023 року, у зв'язку із неможливістю проведення переадресування та розрахунку за перевізним документом №542084.
04.08.2023 року станцією Вадул-Сірет отримано наказ на переадресування вагонів за накладною №505016 від 04.08.2023 року о 15:02 год, платником додаткових зборів, які пов'язані із затримкою та безпосередньо із переадресуванням ПП «ЛЄГО».
04.08.2023 року ПП «ЛЄГО» надіслало на станцію Вадул-Сірет лист, в якому гарантувало оплату за всі надані послуги, в тому числі й щодо затримки, переадресування, користування, видачі з коду платника №5741397 ПП «ЛЄГО» за вагони №59169789, №59168864 по відправці №542084.
Станцією Вадул-Сірет складено акт загальної форми №5253 на закінчення затримки вагонів №59169789, №59168864 о 15:10 год 04.08.2023 року.
Вагон №59168864 подано під вивантаження 04.08.2023 року о 15:10 год (пам'ятка про подавання №613).
Вагон №59169789 з 15:10 год 04.08.2023 року до 00:35 год 05.08.2023 року затриманий на станції в очікуванні подачі під вантажні операції у зв'язку із занятістю фронту вивантаження, про що складено акти №5265 від 04.08.2023 року на початок затримки, №5270 від 05.08.2023 року на закінчення затримки.
Подавання вагону №59169789 проведено за пам'яткою №614 о 00:35 год 05.08.2023 року.
Відповідач вніс відомості про отримання вантажу 05.08.2023 року в гр.106 накладної №542084.
Після отримання повідомлень про закінчення вантажних операцій з вагонами від уповноваженого працівника ПП «ЛЄГО», станцією оформлено пам'ятки про забирання вагонів №585 о 13:05 год 05.08.2023 року (вагон №59168864) та №586 о 03:30 год 06.08.2023 року (вагон №59169789) на засвідчення закінчення вантажних операцій.
06.08.2023 року всі відомості за додаткові послуги і штрафи були включені в накопичувальні картки №06089001 та №06089002.
За час затримки вагонів на станції Вадул-Сірет з вини та причин, які залежали від відповідача залізницею нараховано платежів на загальну суму 890486,16 грн, зокрема: платежі за актами №2289 від 08.03.2023 року та №5154 від 28.07.2023 року, за вагони №59168864, №59169789 в сумі 840805,08 грн з ПДВ; за пам'ятками подавання/забирання №613 від 04.08.2023 року, №614 від 05.08.2023 року, №585 від 05.08.2023 року, №586 від 06.08.2023 року та актами затримки №5210 від 28.07.2023 року, №5253 від 04.08.2023 року, №5265 від 04.08.2023 року, №5270 від 04.08.2023 року на 49681,08 грн з ПДВ, які ПП «ЛЄГО» добровільно не сплачені, що слугувало підставою для звернення АТ «Укрзалізниця» до суду з даним позовом.
Отже, для правильного вирішення цього спору дослідженню підлягають питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача витрат, понесених залізницею через затримку, зберігання вагонів, тощо.
Відповідно до п. 2, 5 ст.306 ГК України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 ГК України визначено, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України «Про правонаступництво в Україні» та Віденської конвенції про правонаступництво держав.
Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.
Відповідно до статті 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) необхідно розуміти, що перевізник це договірний перевізник і всі подальші перевізники, які беруть участь у перевезенні вантажу, у тому числі по водній ділянці шляху в міжнародному залізнично-поромному сполученні; відправник - особа, яка пред'явила вантаж до перевезення і вказана в накладній як відправник вантажу.
За умовами пр.6 ст.28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, дія якої поширюється на спірні правовідносини, якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникло з причин, що не залежали від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.
Відповідно до пр.1, 2 ст.32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 31 «Оплата провізних платежів та неустойок».
Згідно з пр.1 ст.31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов'язком: відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні вантажу, за виключенням перевізника, який видає вантаж, за здійснене ним перевезення.
Якщо відправник або отримувач виконання своїх зобов'язань, передбачених в § 1 даної статті, покладає на третю особу, то ця особа повинна бути зазначена відправником в накладній як платник і повинна мати договір з відповідним перевізником (пр.2 ст.31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).
За пр.5 ст.31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому здійснюється оплата.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457).
Стаття 8 Закону України «Про залізничний транспорт» регляментує, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Відповідно до п.2, 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 (далі - Статут), Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
За умовами п.3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 (із змінами і доповненнями), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Відповідно до п.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.
Означена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Відповідно до п.2-4 Правил користування вагонами і контейнерами (ст.ст.119-126 Статуту залізниць України), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 (далі - Правила) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, яка є спеціальною нормою, що стосується проведення митних процедур саме на залізничному транспорті, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.
З наведеного слідує, що вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 02.05.2018 у справі №927/526/17, від 21.06.2019 №924/320/17 та інших.
За приписами ч. 1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 та 4 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
У випадках виникнення обставин в процесі перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, такі оформляються актами загальної форми.
Виходячи з п.8 Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток N 6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, відповідно до пункту 1 яких при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.1999 року №113).
Отже, відповідно до названих норм чинного законодавства, підставами для майнової відповідальності вантажовласників (вантажовідправників) можуть бути різні обставини (зокрема і різні підстави для затримки/простою вагонів) і належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій (кожної з них) - затримки/простою вагонів на станції (щодо кожної підстави такої затримки, якщо таких підстав більше однієї) є акт (акти) загальної форми ГУ-23, що складений(ні) згідно з Додатком № 6 до Правил користування.
Як вбачається з матеріалів справи, простій вагонів №59169789 та №59168864 на станції Вадул-Сірет відбувався, у зв'язку зі здійсненням митних формальностей (з 08.03.2023 року по 28.07.2024 року) та, у зв'язку з очікуванням розпорядження вантажовідправника про переадресування вантаж (28.07.2024-05.08.2023 для вагону №59168864 та 28.07.2024-05.08.2024 для вагону №59169789), що підтверджується актами загальної форми ГУ-23, в яких відобаржено період та підстави затримки/простою вагонів.
За умовами пунктів 6, 10, 12, 13 Правил користування вагонам і контейнерами, станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером.
Водночас, нормою ст.46 Статуту залізниць України передбачено плату за зберігання вантажу, що прибув на станцію, строк якого перевищує добу. Безкоштовний строк зберігання вантажу обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
У пункті 9 Правил зберігання вантажів передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Отже, вказані приписи законодавства вказують на обов'язок вантажовідправника, вантажоодержувача сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці,
Плата за користування вагонами, як належності України, так і належності інших держав, не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні. Перелік підстав звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами визначений пунктом 121 Статуту залізниць України та пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами, і є вичерпним.
Отож, логічним є висновок, що у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів, що сталася не з його вини, вантажовідправник зобов'язаний відшкодувати йому всі платежі виставлені до сплати за користування вагонами та зберігання вантажів. Натомість, у разі відсутності виявлення факту порушення митних правил вантажовідправник може стягнути в судовому порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 06.03.2018 року у справі № 911/4079/16.
Матеріали справи свідчать про те, що затримку вагонів №59168864 і №59169789 розпочато об 11год.00хв. 08.03.2023 року, у зв'язку з початком проведення митних формальностей, що підтверджується актом загальної форми №2289 форми ГУ-23, складеним 08.03.2023 року о 16год.49хв.; актом/висновком огляду лісопродукції від 08.03.2023 року, актом про проведення огляду (переогляду) товарів від 08.03.2023 року.
Факт затримки (простою) вагонів не спростовано відповідачем та підтверджено його представником в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Закінчення проведення вказаних митних формальностей відбулось 28.07.2023 року о 15год.20хв. і зафіксовано актом загальної форми №5154 форма ГУ-23, складеним 28.07.2023 року, наказом на переадресування №201354 від 27.07.2023 року, відміткою митного органу про анулювання ЕМД №UA2060801/2023/1187 від 08.03.2023 року.
У рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі №600/2069/23-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023, встановлено преюдиційні для господарського суду обставини щодо правомірності дій митного органу, інформування ПП «ЛЄГО» про затримку вагонів, а також встановлення вини останнього у такій затримці, відтак не потребують доказування. Водночас, оскарження дій митного органу в судовому порядку не зупиняє нарахування плати за користування вагонами та супутніх з цим зборів.
Таким чином, за період з моменту затримки і до моменту розвантажування вагонів позивач нарахував відповідачу за актами № 2289 від 08.03.2023 року і № 5154 від 28.07.2023 року всього 840805,08 грн з ПДВ, в тому числі: плату за користування вагонами у розмірі 483910,08 грн, збір за зберігання вантажу в сумі 354763,68 грн, збір за маневрову роботу в сумі 1804,44 грн, збір за телеграфне повідомлення в сумі 326,88 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що такий виконано арифметично правильно, він відповідає умовам укладеного між сторонами договору, відтак позовні вимоги АТ «Укрзалізниця» правомірно задоволено місцевим господарським судом.
Водночас, доводи апелянта про неналежність поданих позивачем доказів на обґрунтування позовних вимог (в частині їх неправильного оформлення) відхиляються судовою колегією з огляду на таке:
Пунктом 8.2 договору визначено, «що електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає оформлення документів з накладанням КЕП», однак, вказаний пункт містить застереження, «якщо їх оформлення в електронній формі реалізовано в інформаційних системах перевізника», доказів на підтвердження такої реалізації у всіх випадках відповідачем не надано.
Разом з тим, відповідно до п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що розрахунковий підрозділ залізниці веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.
Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Отже, як договором так і Правилами розрахунків за перевезення вантажів, які врегульовують порядок розрахунків за перевезення вантажів залізницями через розрахункові підрозділи залізниць, передбачено порядок зарахування коштів вантажовласником на особовий рахунок та облік їх використання (списання з особового рахунку) в міру наданих послуг та нарахованих платежів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи. Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «ЛЄГО» відмовити.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2024 у справі №926/5179/23 залишити без змін.
Судові витрати покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.
Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.
Повний текст постанови складено 03.07.2024.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік