Номер провадження: 33/813/1302/24
Номер справи місцевого суду: 509/857/24
Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.
Доповідач Артеменко І. А.
01.07.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
особи, яка притягується до відповідальності, - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду м.Одеси від 08 квітня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Короткий зміст судового рішення
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.04.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 №1306 (далі-ПДР), які полягали в тому, що він 21.01.2024 (помилково зазначено 24.01.2024), о 15:30 год., керував автомобілем марки «DAF», д/н НОМЕР_1 , в Одеській області, с.Лиманка, пр-т полк Гуляєва, 38, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, запах, почервоніння очей, не внятна мова, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився під відеозапис.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк на оскарження, скасувати постанову Овідіопольського районного суду м.Одеси від 08.04.2024, закрити провадження у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апелянт зазначив, що про наявність оскаржуваної постанови дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 15.04.2024.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 послався на те, що:
- в протоколі не зазначено про наявність пропозиції водієві пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки в присутності двох свідків, а також у медичному закладі;
- судом не було належним чином досліджено той факт, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі та він не відмовлявся від проходження медичного огляду;
- в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав клопотання про поновлення строку, доводи та вимоги апеляційної скарги.
Висновки щодо строків на апеляційне оскарження
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.
Частина 1 ст.268 КУпАП передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
З матеріалів справи встановлено, що 24.01.1014 складено протокол щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, в якому не зазначена дата розгляду справи в Овідіопольському районному суді Одеської області.
12.02.2024 справа надійшла до Овідіопольського районного суду Одеської області.
Справа призначена до слухання на 20.02.2024, про що 13.02.2024 повідомлено ОСОБА_1 шляхом направлення SMS-повідомлення (а.с.14).
20.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкладення слухання справи (а.с.11).
Справа слухання відкладена на 01.04.2024, про що 26.02.2024 повідомлено ОСОБА_1 шляхом направлення SMS-повідомлення (а.с.15).
01.04.2024 на електрону адресу суду надійшла сканкопія заяви ОСОБА_1 про відкладення слухання справи (а.с.12).
Справа слуханням відкладена на 08.04.2024 на 09.00 год, про що 03.04.2024 повідомлено ОСОБА_1 (а.с.16).
08.04.2024 ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, будь-яких клопотань суду не направляв, справа розглянута за його відсутністю.
Разом з тим, матеріали справи не містять даних про направлення копії постанови суду особі, яка притягується до відповідальності, на виконання вимог ч.1 ст.285 КУпАП.
За інформацією ЄДРСР постанову надіслано для оприлюднення: 12.04.2024, забезпечено надання загального доступу: 15.04.2024.
24.04.2024 ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого апелянт зазначає, що про наявність оскаржуваної постанови йому стало відомо з ЄДРСР лише 15.04.20204.
Отже, апеляційна скарга подана поза межами встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Конструкція норми, що закріплена в ч. 2 ст.294 КУпАП, дає підстави вважати, що у разі подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції після закінчення десятиденного строку з дня її ухвалення, апелянт безумовно повинен заявити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, належним чином обґрунтувавши його.
Судом апеляційної інстанції, аналізуючи наведені обставини, враховано, що оскаржена постанова ухвалена за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, яка належним чином була сповіщена судом про дату, час та місце розгляду справи, копія постанови суду не була направлена судом учасникам справи, а, ознайомившись з текстом оскаржуваної постанови суду в день забезпечення загального доступу на сайті ЄДРСР, апелянт, не зволікаючи, звернувся до суду з апеляційною скаргою.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови суду з метою забезпечення його права на доступ до правосуддя.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, що притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
В підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, співробітники поліції долучили такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 469717 від 24.01.2024, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 21.01.2024 о 15:30 год. керував автомобілем марки «DAF», д/н НОМЕР_1 , в Одеській області, с.Лиманка, пр-т полк Гуляєва, 38, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (невнятна мова, почервоніння очей), чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Вказаний протокол ОСОБА_1 підписав, зазначивши: «Не согласен, был трезвый»;
- відеозаписи відеореєстратора, якими зафіксовано процес складення адмінматеріалів в присутності ОСОБА_1 та рух транспортного засобу «DAF», д/н НОМЕР_1 ;
- витяг з бази даних щодо надходження 21.01.2024 о 15.07 зі служби 102 повідомлення про те, що 21.01.2024 о 15:05 за адресою: м.Чорноморськ, вул.Іллічівська водій сміттєвоза, д.н. НОМЕР_1 , знаходиться в алкогольному стані, проїхав на два червоних світла та поїхав у бік м.Чорноморськ (заявник ОСОБА_2 ). 21.01.2024 об 15:13 на місце події прибув наряд поліції, який під час перевірки даного повідомлення, обстеживши прилеглі території, автомобіля, вказаного в повідомленні, виявлено не було, про що складено відповідний рапорт;
- копія пояснень ОСОБА_3 від 21.01.2024, за якими він 21.01.2024, керуючи автомобілем АЗЛК 2141, д.н. НОМЕР_2 , рухався в с.Лиманка пр-т Туляєва в напрямку с.Чорноморка, приблизно о 15:30, під час руху навпроти оптового ринку з території виїхав вантажний автомобіль «DAF», д/н НОМЕР_1 , водій якого, рухаючись з прилеглої території, скоїв зіткнення з його авто, після чого з місця ДТП одразу поїхав в бік м.Одеси. Зазначив, що на його думку, водій вантажного авто (сміттєвоза) перебував в стані сп'яніння;
- пояснення ОСОБА_1 від 24.01.2024, за якими він 21.01.2024 приблизно о 15:30, керуючи автомобілем «DAF», д/н НОМЕР_1 , (сміттєвозом) в с.Лиманка пр-т П.Гуляєва, при виїзді з прилеглої території скоїв зіткнення з автомобілем АЗЛК, д.н. НОМЕР_2 , який рухався по пр-ту П.Гуляєва в напрямку с.Чорноморка, з місця ДТП поїхав, тому що не помітив скоєння ДТП, так як автомобіль великий та важкий. Під час керування автомобілем алкоголь не вживав;
- інформація з бази даних інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України «Армор» відносно ОСОБА_1 .
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в його діях складу вказаного правопорушення.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції не може погодитись з вказаним висновком суду, з таких підстав.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст.9 КУпАП України.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Диспозиція статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за:
- керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
- передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
- відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відтак, вказана норма регулює правовідносини щодо керування транспортним засобом у стані сп'яніння та визначає спеціальний суб'єкт - водій транспортного засобу.
Водночас, апеляційний суд зауважує на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у відповідності до вимог ст.266 КУпАП проведений не був.
Так, проведення огляду водія на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735(далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок).
За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За п.2 розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Пункт 6 розділу І Інструкції встановлює, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться зокрема поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7).
Інструкцією передбачено, що визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських.
Приписами ч.3 ст.266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
При цьому, відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Слід зазначити, що однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом.
Між тим, матеріали даної справи не містять доказів того, що поліцейські зупинили ОСОБА_1 під час керування ним транспортним засобом або перебування за кермом автомобіля в стані алкогольного сп'яніння чи з явними ознаками такого.
Оглянутий в судовому засіданні відеозапис з реєстратора поліцейських починається з моменту складення поліцейськими адмінматеріалів відносно ОСОБА_1 за ст.ст.124,122-4 та ч.1 ст.130 КУпАП за події, що мали місце 21.01.2024. При цьому, слід відзначити, що вказаний відеозапис датований - 16.03.2018.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.Відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відтак, враховуючи наведені вимоги Інструкції №1026 та відображену на відеозаписі дату її фіксації, вказаний відеозапис ні є належним доказом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Поліцейськими не було встановлено у ОСОБА_1 явних ознак алкогольного сп'яніння під час керування ним транспортним засобом 21.01.2024, не було проведено огляду у встановленому порядку.
Таким чином, неналежно складений 24.01.2024 протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про керування ним 21.01.2024 об 15:30 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння (невнятна мова, почервоніння очей) не може бути доказом порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР та відповідно ч.1 ст.130 КУпАП. В протоколі не зазначено про проведення огляду водія у встановленому законом порядку, встановлення стану алкогольного сп'яніння або відмову водія від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння. При складанні протоколу поліцейські керувались наявними поясненнями іншого учасника ДТП ОСОБА_3 та відеозаписами щодо керування транспортним засобом.
Однак, поліцейськими не враховані положення Інструкції щодо порядку проведення огляду на стан сп'яніння. Зокрема, п.п.6,7 Розділу І Інструкції, що наведені вище, та п.9 Розділу ІІ Інструкції, за якою з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Поліцейськими в день події 21.01.2024 не було виявлено у ОСОБА_1 як особи, яка керувала транспортним засобом, ознак алкогольного сп'яніння, які зазначені у протоколі - невнятна мова та почервоніння очей. В порушенні вимог Інструкції та Порядку не було запропоновано пройти огляд у встановленому порядку та відповідно відсутній факт проходження такого огляду або відмови від проходження огляду.
Факт керування транспортним засобом 21.01.2024 о 15:30 ОСОБА_1 не заперечується, факт перебування у стані сп'яніння - заперечується, але на момент складення протоколу 24.01.2024 встановлення наявності 21.01.2024 у водія ознак алкогольного сп'яніння на підставі пояснень іншого учасника ДТП - ОСОБА_3 , який не спілкувався з ОСОБА_1 , з огляду на те, що останній з місця ДТП поїхав, не зупиняючись, та відео керування транспортним засобом особою, яка не зафіксована працівниками поліції, не ґрунтується на правовій основі.
При цьому, відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху лише водій повинен на вимогу саме поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а не будь-які інші особи, що три дні тому керували транспортним засобом.
Об'єктивна сторона ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння (п.2.9. а Правил дорожнього руху України) або відмову особи пройти відповідний огляд (п.2.5 Правил дорожнього руху України).
У даному випадку ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.2.5 ПДР, в той час як не було зафіксовано пропозицій поліцейського водієві пройти огляд у встановленому порядку та відповідно відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння не зафіксовано.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначена суть правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , - керування автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння (невнятна мова, почервоніння очей). В той час як диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає відповідальність особи за керування транспортним засобом особою з ознаками сп'яніння, без встановлення у встановленому порядку такого стану або фіксації відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження такого огляду.
В свою чергу невірна кваліфікація дій особи обумовлює відсутність підстав для констатації наявності складу адміністративного правопорушення інкримінованого їй, оскільки дане питання вирішується виключно в межах пред'явленого обвинувачення.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, які, по суті, становлять виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Відтак, суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, не навівши достатніх доводів на обґрунтування свого рішення.
Аналіз наведених обставин дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації перебування водія у стані сп'яніння чи відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
За встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суду надано не було та, як наслідок, не було доведено наявності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Так, відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР не може бути обґрунтовано доказами, які зібрані поліцейським із порушенням приписів ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я №1452/735 від 9.11.2015, також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 квітня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко