Номер провадження: 11-кп/813/1872/24
Справа № 947/19368/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2024 року про продовження відносно ОСОБА_6 строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024162480000497 від 08.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2024 року задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», терміном на 60 днів до 19.08.2024 року Раніше визначений ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.05.2024 року заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908400 гривень залишено без змін.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що:
- ризики, заявлені прокурором не доведені та не підтверджуються доказами;
- суд не обґрунтував неможливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою;
- обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, на що суд першої інстанції уваги не звернув;
- обвинувачений не погоджується із пред'явленим обвинуваченням, а суд першої інстанції не прийняв до уваги що під час затримання до обвинуваченого працівниками поліції було застосовано фізичне насилля, а також використані незаконні методи збирання доказів, а саме - підкинута сумка із грошовими коштами.
Учасники судового провадження до апеляційного суду не з'явились, в апеляційній скарзі адвокат просила розглядати її апеляційну скаргу без участі захисника.
В апеляційній скарзі питання щодо особистої участі обвинуваченого не порушується.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.405, ч.4 ст.422-1 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження.
Згідно до приписів ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Абзацом 2 ч.2 ст.392 КПК України передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді в Київському районному суді м. Одеса знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024162480000497 від 08.04.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Оскарженою ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжений строк тримання під вартою, оскільки суд дійшов висновку про те, що не зменшились і продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Так, на теперішній час у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024162480000497 від 08.04.2024 року, судом першої інстанції не вчинені всі необхідні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи, оскільки судовий розгляд лише розпочато, оскаржувана ухвала постановлена в порядку підготовчого судового засідання.
Разом з тим ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, у разі доведеності вини обвинуваченого, йому може бути призначене покарання від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).
Апеляційний суд звертає увагу на обставини інкримінованого ОСОБА_6 злочину, вчиненого в період воєнного стану, його характеру, тяжкості та суспільної небезпечності.
Водночас, в зазначеному кримінальному провадженні також існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливий незаконний вплив обвинуваченого на свідків та потерпілого, оскільки обвинувачений особисто знайомий із потерпілим, йому відомі його анкетні дані та місце проживання, внаслідок чого може здійснити вплив на нього.
При цьому, апеляційний суд зауважує на тому, що ризики це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих наслідків для кримінального провадження та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги та вважає слушними посилання сторони захисту на те, що підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, працевлаштований, має зареєстроване та фактичне місце проживання, має на утриманні неповнолітнього сина, якому регулярно сплачує аліменти, проте зазначає, що вказані обставини не зменшують ризики, встановлені апеляційним судом вище та не можуть бути підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи обставини вчинення злочину, в якому останній обвинувачується та характеристику його особи.
Твердження захисника з приводу того, що ОСОБА_6 здійснює догляд за матір'ю-пенсіонером є необґрунтованими, та такими, що не підтверджуються матеріалами провадження, натомість, факт перебування матері підозрюваного - ОСОБА_8 на пенсії за віком не може автоматично свідчити про її потребу у сторонньому догляді, а також його здійснення саме обвинуваченим.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти ризикам, на які посилався прокурор та які на теперішній час продовжують існувати.
Щодо інших доводів апеляційної скарги захисника про незаконність оскарженої ухвали апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
НОМЕР_1 ) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, передбачені ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а визначений розмір застави є необхідним для забезпечення встановлених ризиків.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення, а оскаржену ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд -
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2024 року про продовження відносно ОСОБА_6 строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024162480000497 від 08.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4