Номер провадження: 11-кп/813/1090/24
Справа № 504/2752/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду клопотання засудженого ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.12.2023 року відносно ОСОБА_8 , засудженого за ч.1 ст.122 КК України,
установив
Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.12.2023 року ОСОБА_8 , визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та йому призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців..
Не погоджуючись з зазначеним вироком суду, засудженим подана апеляційна скарга, в якій просить вирок суду відносно нього змінити в частині призначеного покарання.
Крім того, апеляційна скарга засудженого ОСОБА_8 містить в собі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, яке він обґрунтовує тим, що в суді першої інстанції у нього не було захисника, а призначене покарання вважав таким, що має відбувати умовно.
Крім того зазначає, що є особою з інвалідністю по зору, розписку про отримання копії вироку написав у день його проголошення, а фактично його копію отримав значно пізніше.
На підставі цього, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження вироку Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.12.2023 року.
У судовому засіданні ОСОБА_8 підтримав своє клопотання та просив поновити йому строк на апеляційне оскарження вироку; прокурор ОСОБА_6 заперечував проти заявленого клопотання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невід'ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.
Слід також зазначити, що Суд у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (Ashingdane v. the United Kingdom).
Відповідно до положень ст. 392 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Згідно пункту 1 ч. 1 ст. 395 КПК України апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 395 КПК України визначено, що апеляційна скарга на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру подається протягом тридцяти днів з дня їх проголошення.
Згідно ч. 2 ст. 113 КПК України будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Статтею 116 КПК України передбачено, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Процедура визначення строків для подання апеляційної скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції та під час проголошення вироку участь приймав, а відповідно до довідки, наявної в матеріалах провадження, того ж дня отримав копію оскаржуваного вироку (а.п. 158).
При цьому, строк на подачу апеляційної скарги для обвинуваченого почав обчислюватись з моменту проголошення судового рішення, а саме з 12.12.2023 року та закінчувався 11.01.2024 року.
Не погоджуючись з вироком суду, ОСОБА_8 26.01.2024 року подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження через суд першої інстанції (а.п.161- 166).
Разом з цим, як в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і в судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_8 зазначив, що в день проголошення вироку, його копію не отримав, а лише через де-який час.
При цьому, будь-яких документальних підтверджень про день отримання копії вироку, апеляційному суду не надав.
Відхиляючи доводи клопотання ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що навіть будучи юридично необізнаним, він був присутнім в судовому засіданні під час проголошення вироку, та згодом, отримавши його копію, звернувся із апеляційною скаргою після спливу строку на оскарження вироку.
Також ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду не зміг пояснити, чому після отримання копії вироку, в установлений процесуальним законом строк не звернувся з апеляційною скаргою.
Натомість, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_8 про те, що він був переконаний, що призначене оскаржуваним вироком покарання у виді обмеження волі, є умовним, оскільки ОСОБА_8 був присутній під час проголошення вироку, в якому зазначено про вид покарання, строки його оскарження. При цьому, будь яких вказівок про застосування судом покарання із випробуванням у вироку не зазначено та під час його проголошення не вказувалось.
Крім того, апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_8 на інвалідність по зору, оскільки як вже було зазначено, вирок проголошувався у присутності ОСОБА_8 .
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати апеляційну скаргу у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, тому наведені апелянтом доводи про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є об'єктивно непереборними та поважними і не дають підстав для поновлення строку на оскарження судового рішення, та ним не наведено жодної поважної причини пропуску цього строку.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга, подана після закінчення строку апеляційного оскарження, повертається, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Оскільки підстав для поновлення пропущеного процесуального строку немає, у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив
Клопотання ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.12.2023 року відносно ОСОБА_8 , засудженого за ч.1 ст.122 КК України - повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4