03.07.24
22-ц/812/983/24
Справа № 490/7499/23 Головуюча у 1-й інстанції Черенкова Н. П.
Провадження № 22ц/812/983/24 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
3 липня 2024 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої - судді: Ямкової О. О.,
суддів: Локтіонової О. В., Коломієць В. В.,
із секретарем: Біляєвою В. М.
за участі: позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 травня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Черенкової Н. П. в місті Миколаєві зі складанням його повного тексту, по справі
за позовом
ОСОБА_1 до держави російська федерація
про стягнення моральної шкоди
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до російської федерації про стягнення моральної шкоди завданої військовою агресією відносно України.
В обґрунтування позову зазначав, що у зв'язку з початком збройної агресії російської федерації на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, та наприкінці лютого та початку березня 2022 року бойові дії вже відбувались біля міста Миколаєва. Через небезпеку викликану регулярними обстрілами міста позивач з родиною змушений був виїхати з міста до селища міського типу Криве Озеро Миколаївської області, як внутрішньо переміщена особа, та проживав у орендованій кімнаті, в якій побутові зручності були відсутні та знаходилися надворі , а вартість оренди постійно збільшувалася.
Після його повернення до свого помешкання у місті Миколаєві, 20 липня 2023 року біля будинку вибухнула ракета, яка завдала матеріальної шкоди, однак через його відсутність в будинку на той час акт на фіксацію понесеної шкоди не складався.
Таким чином через злочинні та агресивні дії відповідача позивачу довелось повністю змінити своє життя, відчувати душевний біль, втрату спокою, мати відчуття незахищеності та розчарування, які з кожним днем посилюються через неможливість гарантувати безпеку своїй родині.
Вказував, що позбавлений звичного ритму життя, змушений був обживатися та прилаштовуватися до умов у новому місці проживання та постійно перебував у пригніченому стані, що відобразилось у відносинах з оточуючими та зумовило загострення хронічних захворювань, однак позивач позбавлений можливості проходити регулярне лікування.
Компенсацію за завдану моральну шкоди ним оцінено в 3 000 000 грн, виходячи з глибини моральних страждань, погіршення стану здоров'я, невідворотності втрати звичного способу та ритму життя, та позбавлення деяких прав.
В подальшому надав до суду додаткові пояснення до позовної заяви, в яких посилався на відповідну судову практику на обґрунтування підстав для задоволення його позову.
Відзиву на позов відповідачем не надано.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалено про стягнення з держави російська федерація на його користь 100 000 грн моральної шкоди.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав доведеним факт перенесення позивачем душевних страждань, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, а при визначенні суми відшкодування, виходив з характеру та обсягу завданих позивачу моральних страждань, порушення його конституційних прав та умисного характеру дій російської федерації.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин по справі просив рішення суд скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши його позов в розумному обсязі.
Зазначав, що суд не звернув уваги на його похилий вік, уже наявні у позивача захворювання, що, на його думку, посилює моральні страждання, внаслідок неможливості отримання відповідного лікування.
Судом не враховано ступінь глибини перенесених ним душевних страждань, в той час як підтвердження факту пошкодження його квартири внаслідок обстрілу не є головним у встановленні такого факту.
Вважав, що наразі сформувалась стала судова практика по справам щодо відшкодування шкоди завданої збройною агресією російської федерації, тому заперечував щодо заниження судом розміру відшкодування за понесені моральні страждання.
Вважав, що судом неправомірно оцінено всі пережиті страждання та кардинальну зміну звичайного способу життя у 100 000 грн, в той час як сума такого відшкодування на його думку має бути більшою.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
При вирішенні справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України (а.с.19-20) та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році (а.с.22) та отримує пенсію за вислугою років за інвалідністю армії ІІ групи (а.с.23), внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в ОВС (а.с.24).
Внаслідок наявних у нього захворювань у період з 21 грудня 2021 року по 6 січня 2022 року проходив стаціонарне лікування у ДУ «ТМО МВС України» по Миколаївській області з діагнозом церебральний атеросклероз, контактний з радіоопроміненням, дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст. з синдромом судинного паркінсонізму, тремтливо-ригідна форма, стійкий астено-депресивний синдром, помірні вестибуло-атактичні прояви, ангіопатія сітківки, дифузний кардіосклероз, артеріальна гіпертензія, хронічний гастродуоденіт, ст. ремісії, хронічних холецистит, ст. ремісії ( а.с. 27).
У липні 2022 року позивач вимушений буз змінити місце проживання вибувши до АДРЕСА_1 , де був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа (а.с.26).
Інших доказів на підтвердження завданої моральної шкоди позивачем не надано, повідомлено у судовому засідання про те, що у нього бувають нервові зриви, про які знає лише його сім'я ( а.с.63-65).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами від 14.03.2022 р. № 133/2022, від 18.04.2022 р. № 259/2022, від 17.05.2022 р. № 341/2022, від 12.08.2022 р. № 573/2022, від 07.11.2022 р. № 757/2022, від 06.02.2023 р. № 58/2023, від 01.05.2023 р. № 254/2023, від 26.07.2023 р. № 451/2023, від 06.11.2023 р. № 734/2023, від 05.02.2024 р. № 49/2024, від 06.05.2024 р. № 271/2024 в цілому до 5 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року.
За змістом частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Виходячи з положень статі 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення, так як право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення особистого права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).
У відповідності до положень частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
За змістом частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Натомість позивачем, окрім загально відомих обставин та додаткового надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 липня 2022 року № 4820-7001354157, не надано належних та допустимих доказів у їх сукупності, які безпосередньо пов'язані із загостренням наявних у нього захворювань внаслідок збройної агресії, та перенесених у зв'язку з цим фізичних страждань.
Надана позивачем виписка із медичної карти стаціонарного хворого не може бути взята судом до уваги в якості доказу погіршення стану здоров'я під час збройної агресії, оскільки стосується періоду з 21 грудня 2021 року по 6 січня 2022 року, тобто до введення в Україні воєнного стану.
Такими же є і посилання на нервові зриви, підтвердити які, за поясненнями позивача, може тільки його сім'я.
За такого місцевий суд правильно визначив наявність підстав для відшкодування компенсації моральної шкоди через перенесені позивачем душевні страждання, які за матеріалами справи пов'язані лише з вимушеним переїздом до іншої місця проживання, як додаткові зусилля, що вжиті ним для організації свого життя, та на захист порушеного права, і тому задовольнив позов частково у сумі 100 000 грн, з огляду на те, що зазначений ним у позові розмір моральної шкоди у сумі 3 000 000 грн є завищеним та не підтверджений належними доказами.
Разом з тим вважаючи цю суму грошової компенсації замалою, позивач подав скаргу на апеляційний перегляд судового рішення, яка на переконанням колегії суддів є достатньою.
Тому, виходячи із принципу заборони повороту до гіршого (tantum devolution quantum appellatum - скільки скарги, стільки і рішення), який означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення, тобто коли особа, що оскаржує рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, ухваленого відповідно до норм матеріального і процесуального права, з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.
За такого рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 травня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді О. В. Локтіонова
В. В. Коломієць