Справа № 450/5545/23 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.
Провадження № 33/811/937/24 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
01 липня 2024 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю ОСОБА_1 , його представника - адвоката Бердара С.В., розглянувши апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року,
встановив:
постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один ) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 605,60 гривень судового збору.
Відповідно до постанови, 06.11.2023 року о 01 год. 25 хв. в с.Зубра, вул.Б. Хмельницького, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volswаgen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу алкотестер Alcotest Drager 6810 Aram 2293, тест 2515, результат 0,39 проміле. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України.
На цю постанову адвокат Бердар С.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Наголошує, що у розумінні вимог ст.266 КУпАП та п.7 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння бо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі Інструкція), огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди із результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Зазначає, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проте не погодився з його результатами, але у порушення вимог ст.266 КУпАП поліцейські не запропонували та не направили ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для проходження огляду. Доказів того, що після висловлення незгоди з показаннями приладу «Драгер» працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, а він відмовився від проходження такого, матеріали справи не містять.
Заслухавши учасників судового провадження, розглянувши матеріали справи дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КПпАП є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність постанови судді, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КПпАП оскільки, викладений у судовому рішенні висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КПпАП підтверджується сукупністю доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 547900 від 06.11.2023 року; відомостями отриманими з використанням технічного засобу «Драґер» результат тесту 0,39 %; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 19.12.2023р; рапортами від 19.12.2023р.; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Щодо апеляційних доводів про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, розцінює як форму захисту і до уваги не бере.
Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють пояснення аналогічні тим, що викладені у заяві про закриття провадження у справі, захисника Бердара С.В., які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бердара Сергія Васильовича - залишити без задоволення.
Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.МАЛІНОВСЬКА - МИКИЧ