Справа № 450/4714/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/224/24 Доповідач: ОСОБА_2
20 червня 2024 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 12018140000000332 від 09.06.2018 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рініше не судимого,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
апеляційну скаргу скаргу захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 ,
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому основне покарання у виді 5(п'яти) років позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3(три) роки .
Згідно з положеннями ст. 75 КК України звільнено засудженого від обраного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до вимог п. 1, 2, ч. 1,п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язано засудженого:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_6 , до вступу вироку в законну силу не обрано.
Арешти, накладені на майно відповідно до ухвал слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_11 від 11.06.2018 року - скасовано.
Вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , 09.06.2018 року приблизно о 12:10 год., керуючи автомобілем марки «Opel Insignia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним у правій смузі руху по другорядній дорозі перед виїздом на автодорогу «Київ - Чоп» 540 км + 50 м в напрямку до міста Львова зі сторони м. Тернополя, порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Р. 1 п. 1.5, 1.10; Р. 2 п. 2.3 б, д); Р. 10 п. 10.5; Р. 16 п. 16.11, які виразилися в тому, що він будучи не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг розпочав виконувати маневр повороту ліворуч на автодорогу «Київ - Чоп» з метою подальшого руху в напрямку м. Чоп, не надав дорогу мотоциклу марки «SUZUKI GSX 650 F», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_12 , який в цей час рухався по автодорозі «Київ - Чоп» в напрямку до м. Києва, в результаті чого відбулась дорожньо-транспортна пригода зіткнення транспортних засобів.
В результаті порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої настала смерть водія мотоцикла марки «SUZUKI GSX 650 F», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_12 в результаті тупої поєднаної травми грудної клітки і живота, яка проявилася множинними синцями, саднами на передній поверхні грудної клітки, переломо-вивихами обох рук в ділянці п'ястно- зап'ястного суглобів, множинними переломами ребер, грудини з крововиливами в клітковину середостіння, м'які тканини передньої поверхні грудей, травматичним розривом серця і навколосерцевої сорочки з крововиливом в плевральні порожнини - гемоторакс об'ємом біля 2 л рідкої, темної крові, розривами печінки, крововиливом в жирову капсулу лівої нирки, та в черевну порожнину - гемоперітонеум об'ємом 600 мл рідкої, темної крові, що спричинило до гострої внутрішньої крововтрати, обезкровленням організму і смерті. Виявлені тілесні ушкодження перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Дані тілесні ушкодження утворитись внаслідок ДТП.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2024 року змінити в частині позбавлення права керування транспортними засобами і не позбавляти ОСОБА_6 такого права. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що не оспорює кваліфікацію дій ОСОБА_6 та доведеність його вини у вчиненні ним інкримінованого йому злочину, проте вважає, що вказаний вирок суду підлягає зміні в частині призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення його права керування транспортними засобами.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 вчинив злочин вперше та з необережності, раніше не судимий, щиро розкаявся у скоєному, повністю визнав свою вину та активно сприяв розкриттю злочину та розслідуванню справи, позитивно характеризується по місцю проживання та праці, не має схильності до скоєння злочинів, неодноразово, як поза судом, так і під час судових засідання просив пробачення і прощення у потерпілої, повністю відшкодував завдану їм шкоду та примирився з нею, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину та батьків пенсіонерів, працює провідним спеціалістом Дрогобицького державного педагогічного університету, добросовісно виконував свої обов'язки під час досудового розслідування справи та відвідував усі судові засідання.
Вважає, що його посткримінальна поведінка свідчить про те, що він вже став на шлях виправлення та перевиховання і тому відносно нього можливо не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
19.06.2024 захисник обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_10 подав доповнення, в яких зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано та не надано оцінку особі обвинуваченого та обставинам, які впливають на призначення такого покарання, а саме:
-після ДТП ОСОБА_6 місце події не покинув, особисто викликав швидку допомогу, поліцію,надав потерпілому першу медичну допомогу;
- посткримінальну поведінку обвинуваченого, яка є виключно позитивною;
- відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілій;
- відсутність інформації про притягнення Щупляка до будь-якої іншої відповідальності;
- наявність різних довідок, які долучаються та підтверджують необхідність транспортного засобу для ОСОБА_6 та його суспільну корисність від такої діяльності.
Заслухавши доповідача, виступи учасників судового процесу, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимогами ч.1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, апеляційний суд не проводить їх детальний аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.
Доводи захисника щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання ОСОБА_6 колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 65 КК України суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом'якшують покарання. Дотримання цих вимог з приводу загальних засад призначення покарання необхідне, оскільки саме за допомогою них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, санкція якого передбачає позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Тобто, законодавець надав суду в даному випадку дискреційне повноваження застосувати до особи, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком до трьох років чи не застосовувати такого.
В свою чергу захисник в апеляційній скарзі ставить під сумнів призначення ОСОБА_6 судом першої інстанції додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, тобто ставить під сумнів правильність застосування в даній ситуації вказаного дискреційного повноваження судом першої інстанції.
Колегія суддів, звертає увагу, що вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд першої інстанції вірно враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, котрий раніше не судимий, повне визнання останнім вини у вчиненому, щире каяття, думку потерпілої ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має,вказала, що останній щиро кається у вчиненому та неодноразово просив у неї пробачення за вчинене, просила суворо обвинуваченого не карати, та не обирати покарання пов'язане з реальним позбавлення волі.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції стороною захисту було долучено різного роду довідки, які підтверджують, що ОСОБА_6 на даний час надає допомогу в перевезенні гуманітарної допомоги на потреби ЗСУ та внутрішньо переміщених осіб, відповідає за доставлення профагітаційної та інформаційної рекламної продукції у навчальні заклади Львівської області, завдяки власному транспортному засобу здійснює оперативний моніторинг комп'ютерних мереж навчальних корпусів Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка. Враховуючи це, можна дійти до висновку, що ОСОБА_6 , використовуючи право керування транспортним засобом, здійснює різного роду суспільно-корисну діяльність, що сторона захисту підтвердила документально. Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 регулярно привозить до Долішньогужецької гімназії Дрогобицької міської ради Львівської області дружину ОСОБА_14 , яка працює на посаді завуча та сина ОСОБА_15 , який навчається в шостому класі, а відстань від місця проживання до гімназії складає 17 кілометрів. Тому право керувати транспортним засобом є необхідним для забезпечення нормального життя його родини.
Враховуючи наведене, апеляційний суд наголошує на тому, що при призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст. 50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Тому враховуючи всі обставини, які були встановлені в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами до обвинуваченого ОСОБА_6 є недоцільним та жодним чином не посприяє його виправленню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
За таких обставин вирок суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга захисника задоволенню.
У решті вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів ,
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 - задоволити.
Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання - змінити.
ОСОБА_6 вважати засудженим за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк на 3 роки з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті оскаржуваний вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4