Єдиний унікальний номер 725/3919/24
Номер провадження 3/725/1621/24
25.06.2024 Суддя Першотравневого районного суду м.Чернівці Стоцька Л. А., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Чернівецького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , -
25.04.2024 року близько 20 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 , за спільним місцем проживання АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство стосовно своєї матері ОСОБА_2 , а саме умисні дії психологічного та фізичного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, погроз фізичною розправою, штовханням, внаслідок чого могло бути завдано шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 , за яке передбачена відповідальність за ч.1ст.173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала, пояснила за допомогою перекладача, що її матір постійно провокує конфлікти, хоче розлучили ти її з чоловіком та дітьми, забороняє вчиняти побутові дії, такі як прати та сушити одяг, прибирати в квартирі.
Представник ОСОБА_3 - Дронь О. повідомила суду, що ОСОБА_2 постійно провокує на скандали, подала позов до суду про визнання доньки недієздатною, так як хоче отримати опіку над її дітьми та розпоряджатись грошовими коштами, які ОСОБА_1 отримує на дітей, прагне розлучити доньку з чоловіком.
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що дійсно за вказаних обставин у протоколі донька вчинила відносно неї домашнє насильство, однак вказувала, що її доньку проти неї настроює її зять, чоловік ОСОБА_1 , донька є недієздатною, не усвідомлює своїх дій, тому вона звернулась до суду з позовом про визнання її недієздатною.
ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 бажає, щоб їхня cім'я з ОСОБА_1 розпалась, постійно провокує доньку на скандали.
Працівники поліції повідомили, що прибули на виклик, дізнались обставини справи, які відобразили в протоколі.
Дослідивши письмові матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Так, згідно ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч.1 ст.173-2КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психічної шкоди здоров'ю потерпілого, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КпАП України, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Нормами зазначеного законувизначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Проте, із матеріалів справи не підтверджується факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 .
Окрім того, з показів опитаних з учасників встановлено, що провокатором конфлікту є потерпіла ОСОБА_2 .
Також, із встановлених судом обставин, в діях ОСОБА_1 не вбачається факту вчинення будь-яких дій, що посвідчують виникнення у ОСОБА_2 психологічних чи інших наслідків, що підтверджено матеріалами справи.
Суд зауважує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу (ч. 2ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Також суд враховує вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки дії ОСОБА_1 зазначені у протоколі про адміністративні правопорушення, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.173-2 КпАП України, суд вважає, що її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283 КУпАП, суд, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2КпАП Українизакрити у зв'язку із відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Л. А. Стоцька