Справа № 229/3206/24
Провадження № 2/229/1327/2024
(заочне)
03 липня 2024 р. м. Дружківка, Донецької області
Дружківський міський суд Донецької області в складі:
судді Худіної О.О.
за участі секретаря Терещенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дружківка Донецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» через представника за ордером адвоката Городніщевої Є.О. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.12.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 5222990 про надання споживчого кредиту, в силу якого кредитодавець надає відповідачці кредит на умовах встановлених цим договором, які вона зобов'язується його повернути та сплатити проценти за користування цим кредитом. На виконання цього договору відповідачка отримала шляхом безготівкового зарахування на власну платіжну картку № НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 20 000 грн. на строк 30 днів, процентів на день (стандартна процентна ставка), яка застосовується протягом вказаного строку кредиту. 16.03.2022 відповідачка свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
У період з 01.05.2022 по 14.10.2022 було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою. Проте, 05.07.2022 за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» в індивідуальному порядку було здійснено списання всіх нарахованих відсотків у сумі 19228.00 грн. та надання можливості виконання боргових зобов'язань строком до 16.07.2022 задля того, щоб споживачка в такий складний час змогла вийти на звичний графік платежів за договором або виконати зобов'язання, сплативши тіло кредиту, про що було повідомлено в особистий кабінет Споживача. Однак наданою можливістю споживач не скористалася. 16.07.2022 відповідачка свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
Згодом, 29 травня 2023 року права вимоги за цим кредитним договором були відступлені ТОВ «Авентус Україна» на користь позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» згідно Договору факторингу № 29-05/2023-Ф про що була повідомлена відповідачка. Згідно положень цього Договору факторингу позивач є новим кредитором відповідачки за кредитним договором (Договір про надання споживчого кредиту №5222990 від 15.12.2021). Однак взятих на себе зобов'язань за цим кредитним договором відповідачка не виконала, а тому відповідачка має перед позивачем прострочену заборгованість на загальну суму 53 709,60 грн., зокрема, заборгованість за тілом кредиту 18 400 грн., заборгованість за процентами в сумі 35 309,60 грн. Оскільки відповідачка добровільно не погашає вказану заборгованість за кредитом, що стало приводом для звернення позивача до суду із вказаним позовом, який представник позивача просив задовольнити.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 14 травня 2024 року було відкрито провадження по цивільній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи є клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У судове засідання відповідачка не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, заяв та клопотань не надходило.
У зв'язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку, виходячи із таких мотивів.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як визначено ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Частинами 5, 7 ст. 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 15.12.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачкою та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний Договір № 5222990 про надання споживчого кредиту, за умовами якого кредитодавець надав, а відповідачка отримала кредит у розмірі 20 000 грн., строком на 30 днів, який відповідачка зобов'язалась повернути, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені цим Договором (п. 1.3, п. 1.4 Кредитного договору).(а.с.13-17)
Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору тип процентної ставки фіксована. Зокрема: 1,90% (стандартна процентна ставка) та 0,95% (знижена процентна ставка). Стандартна процентна ставка застосовується протягом вказаного строку кредиту та за відсутності умов для застосування зниженої процентної ставки кредиту (0,95% на день). Знижена процентна ставка застосовується у разі повного погашення кредитної заборгованості протягом вищевказаного строку (30 днів) або протягом трьох календарних днів після закінчення цього строку чи якщо протягом цих строків за ініціативою споживача відбудеться продовження кредитного договору на новий строк (п. п. 1.5.1, 1.5.2 Кредитного договору).
Згідно п. 4.1 Кредитного договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на строк 30 днів у разі досягнення такої домовленості між сторонами або в порядку автопролонгації. Пропозиція споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь кредитора (п. 4.2.2 Кредитного договору). В силу положень п. 4.3.2 Кредитного договору споживач надала згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах цього Договору. Кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (п. 4.3.1 Кредитного договору).
Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів. Якщо сплачуваних коштів на погашення заборгованості недостатньо для повного погашення заборгованості, погашення здійснюється у такій черговості: прострочені зобов'язання по процентам; прострочені зобов'язання по кредиту (п. 6.3.1 цього Договору).
Судом встановлено, що кредитодавець ТОВ «Авентус Україна» виконало взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором від 15.12.2021 року в повному обсязі, перерахувавши на користь відповідачки безготівковим шляхом обумовлений кредит у розмірі 20 000 грн. що підтверджується листом з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 07.06.2024 р. №20.1.0.0.0/7-240606/22795.(а.с.99)
Натомість, відповідачка взятих на себе зобов'язань за укладеним Кредитним договором № 5222990 від 15.12.2021 р. не виконала. Зокрема, як убачається із представленого позивачем розрахунку заборгованості за вказаним кредитом, станом на дату звернення до суду, відповідачка має існуючу перед кредитором прострочену заборгованість на загальну суму 53 709,60 грн., зокрема, заборгованість за тілом кредиту 18 400 грн., заборгованість за процентами в сумі 35 309,60 грн.
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України установлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 202, ч. 1 ст. 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту)може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Нормою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В силу приписів ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
За змістом ст. ст. 629, 525, 612, 611 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Як убачається із матеріалів справи, 29 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (позивач у справі) було укладено Договір факторингу№ 29-05/2023-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату права вимоги за кредитними договорами (Договір про надання споживчого кредиту №5222990 від 15.12.2021).(а.с.46-50)
Як убачається із витягу з реєстру боржників від 29.05.2023 р., що ТОВ «Авентус Україна» передало позивачу ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права вимоги по Кредитному договору №5222990 на загальну суму 53 709 грн. (порядковий номер боржника в реєстрі 1577), а відтак позивач набув статусу нового кредитора відповідачки за вищевказаним Кредитним договором від 15.12.2021 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою.(а.с.42)
При цьому, відповідачкою не надано суду доказів, які спростовували би наданий розрахунок заборгованості перед позивачем ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" як новим кредитором у грошовому зобов'язанні відповідача, а також відповідачкою не доведено належними доказами відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором ТОВ «Авентус Україна».
Таким чином, наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості по кредиту (Картка обліку Договору), не спростовані будь-яким контррозрахунком відповідачки.
Крім того, ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, а якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, зокрема, у цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України). При цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).
Тобто, за змістом цього положення несприятливі умови для нового кредитора пов'язуються із виконанням боржником обов'язку первісному кредитору, а не у звільненні останнього від такого обов'язку в цілому. Однак, відповідачка не надала суду доказів належного виконання нею свого обов'язку первісному кредитору (ТОВ «Авентус Україна»).
Відтак, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором від 15.12.2021 р. на загальну суму 53 709,60 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 18 400 грн., заборгованість за процентами в сумі 35 309,60 грн. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В постанові ВСУ від 26 квітня 2017 року по справі № 3-1522гс16 (№ 918/329/16) зазначено, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто, таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць (за кожен день такого прострочення) з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Позивачем наданий розрахунок сум, що стягуються:
1. Інфляційні втрати за період з жовтня 2022 року по березень 2024 року включно 5 478,39 грн;
2. 3% річних від простроченої заборгованості за період з 15.10.2022 по 22.04.2024 року становить 2 450,04 грн.
Судом перевірений розрахунок позивача в частині нарахування інфляційних втрат та
трьох відсотків річних від простроченої заборгованості, який є правильним, будь-яких спростувань саме такої суми відповідачем не надано, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути також:
Крім того, згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а тому враховуючи повне задоволення цього позову, такий збір слід стягнути із відповідача на користь позивача.
Разом із тим, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що у позовній заяві представником позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» адвокатом Городніщевою Є.О. було заявлено вимогу про стягнення із відповідачки на користь позивача 10000,00 грн витрат на правову допомогу.
В підтвердження заявлених вимог представником позивача до позовної заяви долучено Договір про надання правничої допомоги № 28/03-2024 від 28.03.2024 року; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/3145 від 18.05.2023 р.; рахунок на оплату № 705-22/04/2024 від 22.04.2024 року.
Зважаючи на те, що витрати на правову допомогу були підтверджені належними та допустимими доказами, беручи до уваги обсяг виконаних робіт (наданих послуг), здійснених адвокатом Городніщевою Є.О., складність справи та її значення для позивача, розумність та обґрунтованість таких витрат, фактичну сплату їх позивачем на користь адвоката, а також задоволення цього позову у повному обсязі, суд вважає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають до задоволення шляхом їх стягнення з відповідачки на користь позивача.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 76-80, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 259, 260, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (ЄДРПОУ 44559822) суму заборгованості в розмірі 53 709,60 (п'ятдесят три тисячi сiмсот дев'ять гривень 60 копiйок), інфляційні втрати - 5 478,39 грн. (п'ять тисяч чотириста сiмдесят вiсiм гривень 39 копiйок), три відсотки річних - 2 450,04 грн. (двi тисячi чотириста п'ятдесят гривень 04 копiйки).
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (ЄДРПОУ 44559822) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачкаа, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Худіна О.О.