01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"23" липня 2010 р. Справа № 14/123-10
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Вовченко А. В.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства „Ар - Транс”, м. Трускавець, Львівська область
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт Бородянка, Бородянський район
про стягнення 18 264, 60 грн.
ПП „Ар - Транс” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 18 264, 60 грн. (17 172, 85 грн. -основний борг, 91, 75 грн. - 3% річних, 1 000, 00 -оплата за юридичні послуги).
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за послуги по перевезенню вантажу за заявкою - договором № 3 від 02.02.2010 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2010 р. порушено провадження у справі № 14/123-10 за позовом ПП „Ар - Транс” до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 18 264, 60 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 07.07.2010 р.
05.07.2010 р. до загального відділу суду від позивача надійшов лист № 30/06 від 30.06.2010 р. із доданням до неї документів, що витребовувались судом відповідно до ухвали суду від 21.06.2010 р., серед яких позивачем було також додано заяву № 30/06/01 від 30.06.2010 р. про уточнення позовних вимог, в якій він повідомив, що після подання позовної заяви від відповідача надійшла часткова оплата за надані послуги у розмірі 1 500, 00 грн., у зв'язку із чим він просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 16 764, 60 грн. (15 672, 85 грн. -сума основного боргу, 91, 75 грн. -3 % річних, 1 000 грн. -оплата за юридичні послуги).
Також до загального відділу суду від позивача надійшло клопотання № 30.06.02 від 30.06.2010 р. про розгляд справи за наявними в справі матеріалами, оскільки у зв'язку із складною економічною ситуацією на підприємстві він не має можливості забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання, та документи, витребувані судом, разом із оригіналами документів, копії яких додано до матеріалів справи.
Заява № 30/06/01 від 30.06.2010 р. позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
07.07.2010 р. у судовому засіданні відповідач надав усні пояснення щодо предмету спору, в яких визнав основну заборгованість у повному обсязі.
07.07.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 23.07.2010 р.
20.07.2010 р. до загального відділу суду від позивача надійшов лист № 35 від 19.07.2010 р., в якому він просить суд розглядати спір за наявними в матеріалах справи документами в порядку статті 75 ГПК України.
23.07.2010 р. представники учасників процесу у судове засідання не з'явилися, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, відповідач про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, заяви, клопотання та інші документи, витребувані судом, не надав.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
02.02.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено заявку - договір № 3, згідно якої ПП „Ар - Транс” зобов'язувалося здійснити для ФОП ОСОБА_2 перевезення вантажу (нержавіюча сталь в рулонах) вагою 21 т за маршрутом Італія -Україна.
Відповідно до даної заявки - договору вартість перевезення складає 1 550, 00 євро, а умови оплати складають 15 банківських днів після отримання оригіналів документів, в гривні, по курсу НБУ на день погрузки.
На виконання умов заявки - договору позивачем було здійснено послуги по перевезенню вантажу на суму 1 550, 00 євро (17 172, 85 грн.), що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною серії № 0065260, актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ -0000016 від 18.02.2010 р.
За період дії договору та станом на час розгляду справи відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті послуг за перевезення вантажу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 1 500, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 15.06.2010 р. на суму 1 500, 00 грн., наявною у матеріалах справи.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по перевезенню вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ч. 2 статті 908 цього ж кодексу загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 статті 909 цього ж кодексу передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 1 статті 916 цього ж кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Частиною 1 статті 530 цього ж кодексу встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до заявки - договору замовник зобов'язується здійснити оплату за надані послуги через 15 банківських днів після отримання оригіналів документів на оплату. Дані документи були відіслані відповідачу 22.02.2010 р., а отримані ним 26.02.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи. Отже, обов'язок по оплаті отриманих послуг у відповідача виник 22.03.2010 р.
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач не виконав у повному обсязі свій обов'язок щодо оплати за отримані послуги і його заборгованість перед позивачем складає 15 672, 85 грн., що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною серії № 0065260, мктом здачі -прийняття робіт (надання послуг) № ОУ -0000016 від 18.02.2010 р., рахунком -фактурою № СФ -0000016 від 18.02.2010 р. на суму 17 172, 85 грн., копією повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ОСОБА_2 від 22.02.2010 р., випискою з банківського рахунку позивача за 15.06.2010 р. на суму 1 500, 00 грн.
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 15 672, 85 грн. за заявкою - договором № 3 від 02.02.2010 р. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних за період прострочення виконання обов'язку по здійсненню оплати за отримані послуги за період з 23.03.2010 р. по 26.05.2010 р. у розмірі 91, 75 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, є вірним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних у розмірі 91, 75 грн.
Також, позивач просить стягнути із відповідача збитки, понесені ним у зв'язку із оплатою послуг юридичної фірми згідно договору № 16 від 25.05.2010 р., у розмірі 1 000 грн. внаслідок порушення його прав за заявкою - договором № 3 від 02.02.2010 р.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних доказів, що б підтверджували наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, а саме порушенням останнім права позивача на оплату послуг з перевезення за договором, і збитками позивача, понесені за договором № 16 про надання юридичних послуг від 25.05.2010 р. Суд вважає за необхідне зазначити, що такі збитки позивача прямо не виникають із зазначеного порушення, а витрати на юридичні послуги, зроблені позивачем, не є обов'язковими, неминучими і реальними. Збитки позивача, понесені ним внаслідок отримання юридичних послуг, не виникли внаслідок порушення відповідачем його права на отримання плати за перевезення вантажу за заявкою - договором № 3 від 02.02.2010 р. У зв'язку із чим вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, понесених ним у зв'язку із оплатою послуг юридичної фірми згідно договору № 16 від 25.05.2010 р., у розмірі 1 000 грн. є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, і тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „Ар - Транс” (ідентифікаційний код 31802222 ) 15 672 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп. заборгованості, 91 (дев'яносто одна) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп. 3 % річних та судові витрати 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп. державного мита і 202 (двісті дві) грн. 96 (дев'яносто шість) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
30 серпня 2010 р.