Справа № 192/1045/23
Провадження № 2-др/192/3/24
Іменем України
10 червня 2024 року
Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Ковальчук Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Сафонової Р.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Солоному Солонянського району Дніпропетровської області заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів,
встановив:
21 березня 2024 року судом було ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , яким позовні вимоги суд задовольнив та стягнув відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 24755 у зв'язку із невиконанням зобов'язання за договором та судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн.
25 березня 2024 року позивач звернулась до суду із заявою, у якій просила ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути на її користь з відповідача грошові кошти у сумі 11000,00 грн. Посилається на те, що при розгляді даної справи в суді понесла витрати на правову допомогу, що є підставою для звернення з даною заявою про ухвалення додаткового рішення. За надану правову допомогу сплатила адвокату гонорар в розмірі 4000 грн за підготовку до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій, 2000,00 грн за складання оформлення і надсилання позовної заяви; 1000,00 грн за складання інших процесуальних документів (клопотань, витребування доказів з реєстрів), 4000,00 грн за представництво інтересів позивача у Солонянському суді Дніпропетровської області. Беручи до уваги обставин справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 11000 грн, на думку позивача, відповідають вимогам розумності та співмірності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив. Поштове відправлення із судовою повісткою про виклик у судове засідання, Укрпошта повернула до суду з відміткою на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою». Судова повістка була направлена відповідачу за його місцем проживанням, що зареєстроване у встановленому законом порядку, іншої адреси він суду не повідомив.
Суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, з огляду на правила, встановлені ст. 128 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце судового розгляду належним чином.
Позивач у судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація зазначеного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу передбачає:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При ухваленні рішення у справі судом було вирішено питання про розподіл судових витрат лише щодо судового збору, про розподіл витрат, пов'язаних з розглядом справи не вирішувалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Суд звертає увагу, що правила розподілу судових витрат врегульовані статтею 141 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 4 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд також звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене частиною 2 ст. 141 ЦПК України.
У частині 3 ст. 141 ЦПК України визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Наведений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 грудня 2021 року у справі 873/212/21. За змістом цієї постанови Верховний Суд розділяє поняття «зменшення судових витрат» та «розподіл судових витрат».
Верховний Суд у зазначеній постанові також вказав на те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивачем та представником позивача суду були надані договір (угода) про надання адвокатських послуг, укладений 08 травня 2023 року між адвокатом Сініциною С.В. та ОСОБА_1 , договір (угода) про надання адвокатських послуг, укладений 15 лютого 2024 року між адвокатом Сініциною С.І. та Константиновою О.Ю., ордер від 05.10.2023 серії АЕ № 1164718 про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Сініциною С.І., попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Представник позивача у судовому засіданні 21 березня 2024 року заявив про те, ще буде подана заява про додаткове рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу та будуть надані докази про надання такої допомоги після ухвалення рішення.
Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення позивачем суду були надані на підтвердження надання обсягу виконаних робіт та їх вартості акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги та копії квитанцій, датованих 29.11.2023 та 21.03.2024, згідно вартість юридичних послуг склала, відповідно, 1000 грн та 10000 грн.
За змістом акта прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги у період з 08.05.2023 по 21.03.2023 адвокатом були надані клієнту такі послуги професійної правничої допомоги: 1) підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій (4 год) - 4000 грн; 2) складання, оформлення і надсилання позовної заяви (2 год) - 2000 грн; 3) складання інших процесуальних клопотань, витребування доказів з реєстрів (1год) - 1000 грн; представництво інтересів позивача у Солонянському суді Дніпропетровської області (4 год) - 4000 грн, загальна сума - 11000 грн.
Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на таку допомогу.
При розподілі таких витрат суд враховує, що справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, судова практика у спірних правовідносинах є сталою.
За таких обставин, зважаючи на обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційність до предмета спору зурахуванням ціни позову, суд вважає, що на відповідача потрібно покласти витрати у розмірі 6000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 (шість тисяч гривень) грн 00 коп.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Додаткове заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, форма і зміст якої, повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.
Заяву про перегляд додаткового заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне додаткове заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд додаткового заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити додаткове заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У разі залишення заяви про перегляд додаткового заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Додаткове заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складене рішення 01 липня 2024 року.
Інформація про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Н.В. Ковальчук