Справа № 185/1199/24
Провадження № 2/185/1845/24
03 липня 2024 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання - Вакули В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/1199/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,-
31 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», згідно якого просить стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 255 600 грн., без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , має 36 років 10 місяців загального страхового стажу, з них 28 років 3 місяці у шкідливих підземних умовах праці у відповідача. Йому було призначено пенсію в органах Пенсійного фонду України. Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії за професійними захворюваннями первинно від 20.08.2019 року серія 12 ААА № 078035 та серія 12 ААБ № 226970, позивачу встановлено 60 % втрати працездатності - (45% - радикулопатія білатеральна попереково - крижова L5, S1 та шийна С5-С8 на фоні полісегментарної дископатії, з вираженими статико-динамічними порушеннями, часто рецидивуючий перебіг, зі стійким больовим і периферичним нейросудиним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді остероартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів. (ПФ другого ст.) та остероартрозу в поєднанні з періартрозами ліктьових суглобів, з двостороннім плечелопатковим періарірозом з гіпотрофією м'язів плечевого поясу (ПФ другого ст.); 10%- хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії - пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої ст., група В, ЛН першого ступеня; 5 % - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). У зв'язку з чим, позивач перебуває на обліку, як особа з інвалідністю та отримує страхові виплати. Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії за професійними захворюваннями безстроково від 11.08.2020 року серія 12 ААА № 058780 та серія 12 ААБ № 230787, позивачу встановлено 60 % втрати працездатності. Позивач зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями за роки трудової діяльності в відповідача. Саме роботодавцем, тобто відповідачем позивача звільнено з займаної посади за станом здоров'я. Внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес та депресію. Окрім того всього, позивач тепер час від часу вимушений проходити курси лікування, медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, у зв'язку з чим, позивач не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначалося і позначається на його душевному та фізичному стані. У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. За довгі роки роботи у шкідливих умовах праці в позивача почали розвиватися хронічні захворювання поступово, що врешті решт і призвело взагалі до інвалідності, яка не може бути компенсована тільки констатацією факту професійних захворювань внаслідок неналежною виконання Відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці.
Стислий виклад позиції відповідача.
18 квітня 2024 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що аргументи Позивача зводяться до особистого тлумачення норм матеріального та процесуального права та хибної оцінки суті документів, наданих ним до позовної заяви в якості доказів, що оцінюється і тлумачиться ним на свій лад, вибірково, зі спотворенням їх змісту та відособлено від інших, ігноруючи всю їх сукупність та системність. У документах, які додані до позовної заяви відсутні будь-які діагнози або медичні висновки щодо фактично наявних у Позивача негативних змін у психологічному / психічному здоров'ї. Більш того, документи, які Позивач надає як доказ наявності в нього моральної шкоди, не містять жодних скарг Позивача на його незадовільний психічний стан або скарг з приводу негативних проявів, таких як; психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, тривога, дратівливість, почуття страху, поганий сон та інші прояви, на які посилається Позивач у позовній заяві. Позивачем не додано жодного доказу, який би підтверджував факт завдання йому моральної шкоди або наявність тих скарг на негативні психологічні прояви, які описує Позивач у позовній заяві. Більш того, із доданих до позовної заяви документів вбачається, що у Позивача не виявленого жодного порушення або погіршення психологічного стану і Позивач жодного разу не скаржився на свій психічний та психологічний стан при проходженні медичного обстеження. Оскільки на підприємстві Відповідача при здійсненні своєї діяльності виконуються вимоги із забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці в обсязі настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим за існуючої у певний період часу технології видобутку вугілля підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.
Ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотань представника відповідача.
Позивач і представник позивача у судове засідання не з'явились, просили розглянути справу без їх участі.
Представник відповідача підтримала доводи відзиву, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні, проте суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання, оскільки забезпечення явки представника Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", яке є юридичною особою з відповідним штатом працівників, в тому числі і юристів, віднесено до обов'язків підприємства. Відкладення розгляду справи не в межах встановленого ЦПК України строку розгляду справи Призведе до затягування розгляду даної цивільної справи, крім того судом враховано, що відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач виклав свою позицію у даній справі, у відзиві представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та підприємством, правонаступником прав та обов'язків якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». З 02.01.1989 року по 18.02.1991 рік, з 16.03.1992 року прийнятий підземним електрослюсарем четвертого розряду з повним робочим днем в шахті, з 02.07.2012 року обіймав посаду гірника з ремонту гірничих виробок 3 розряду дільниці шахтного транспорту №1 з повним робочим днем в шахті, 02.01.2019 року був звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я.
Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 21.06.2019 року, протокол №1043, позивачу було встановлено професійні захворювання: радикулопатія білатеральна попереково-крижова L4-S1, шийна С5-С8 на фоні полісегментарної дископатії, з вираженими статико-динамічними порушеннями, часто рецидивуючий перебіг, зі стійким больовим і периферичним нейросудиним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів. (ПФ другого ступеня) та остеоартрозу у поєднанні з періартрозами ліктьових суглобів, з двостороннім плечолопатковим періарірозом з гіпотрофією м'язів плечового поясу (ПФ другого ступеня). Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В», ЛН першого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).
Згідно з п.12 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.07.2019 р. загальний стаж роботи ОСОБА_1 за професією гірник з ремонту гірничих виробок - 28 років 3 місяці у цеху в умовах впливу шкідливих факторів.
Згідно з п.17 Акту, професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту, не постійне використання ЗІЗ, при їх наявності.
Згідно п.18 Акту, причиною виникнення професійного захворювання: Хімічні фактори: вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного 15,0% в повітрі робочої зони в 12,75 раз перевищує ГДК по ГОСТ 12.1.005-88. Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий на 2дБА, маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 30 кг, при допустимому значенні до 30 кг; нахили тулуба кількість за зміну - 332, при допустимому - 51-100.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 226970 від 20.08.2019 року виданої МСЕК, ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності, з 09.08.2019 року.
Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 078035 від 20.08.2019 року виданої МСЕК, ОСОБА_1 первино встановлено третю групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності - 60% з них 45 % - радикулопатія, 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість з 09.08.2019 до 01.09.2020.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 230787 від 11.08.2020 року виданої МСЕК, ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності, з 01.09.2020 року до безстроково.
Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 058780 від 11.08.2020 року виданої МСЕК, ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності - 60% з них 45 % - радикулопатія, 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість з 01.09.2020 до безстроково.
Згідно наданих позивачем медичних документів, позивач неодноразово проходив лікування у зв'язку з отриманим хронічним професійним захворюванням.
Норми права, які застосував суд, та висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов'язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.
Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.
Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
В даному випадку професійне захворювання пов'язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).
Судом встановлено, що після роботи на підприємстві відповідача в шкідливих умовах протягом 28 років, та звільнення за станом здоров'я 02.01.2019 року до визначення позивачу ступеню втрати професійної працездатності з 09.08.2019 року, позивач на інших підприємствах не працював.
Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як зазначено в пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, №1-9/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до статей 23,1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Суд не може погодитись із запереченнями представника відповідача, який вважає не доведеним позивачем факт заподіяння моральної шкоди так як не встановлені зміни у психічному стані, відповідні записи лікаря-психіатра, психотерапевта, психолога, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.
З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров'я позивача, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв'язків, а саме 60% втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 120 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №598/438/21.
У зв'язку із зазначеним, моральна шкода на користь позивача підлягає стягненню без відрахування утримання податку та обов'язкових платежів.
Розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1200 грн.
Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн без відрахування утримання податку та обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", код ЄДРПОУ:00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд.76, м.Павлоград Дніпропетровська область.
Суддя А. О. Врона