Справа № 185/1606/24
Провадження № 2/185/1965/24
03 липня 2024 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання - Вакули В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/1606/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,-
13 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», згідно якого просить стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я - 255 600 без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовна заява мотивована тим, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 працював тривалий час у шкідливих підземних умовах праці у відповідача. Згідно з довідками МСЕК серія МСЕ-ДНА-01 № 560597 та серія ДНА-02 № 018110 безстроково від 06.12.2007 року позивачу встановлено було 50 % втрати працездатності за професійними захворюваннями; Хронічна часто рецидивуюча попереково-крижова полірадикулопатія. Крім того, позивач зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями за роки трудової діяльності в відповідача. Саме роботодавцем, тобто відповідачем позивача звільнено з займаної посади за станом здоров'я. Внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес та депресію. Окрім того всього, позивач тепер час від часу вимушений проходити курси лікування, медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, у зв'язку з чим, позивач не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначалося і позначається на його душевному та фізичному стані. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. На даний час самопочуття не поліпшується, негативні зміни у житті позивача є незворотними усвідомлення чого, завдає душевного болю та страждань ще більше позивачеві. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Стислий виклад позиції відповідача.
25 березня 2024 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі, мотивуючи тим, спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Право на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 виникло з дня встановлення втрати професійної працездатності, згідно Виписки з акта огляду ВТЕК (МСЕК) до Довідки серії ДНА-01 №199062 від 14.02.2000 року, в якій зазначено, про встановлення позивачу первинно 50% втрати професійної працездатності. ОСОБА_1 стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань, що унеможливлює задоволення позовних вимог. Склад правопорушення у діях Відповідача відсутній. Відповідачем вимоги нормативно-правових актів з охорони праці не порушувались. В матеріалах справи відсутні докази про настання будь-яких аварій підприємстві та/або доказів порушення норм законодавства з охорони праці, відсутні будь-які акти перевірок відповідних контролюючих органів про допущення порушень з боку Відповідача. Позивач щорічно проходив періодичний медичний огляд, і був обізнаний про стан свого здоров'я (професійне захворювання виникає не раптово, а протягом певного періоду - профмаршруту). Добровільне продовження роботи на підприємстві свідчить про те. що позивач своїми свідомими діями та бездіяльністю завдав шкоди своєму здоров'ю. Слід зазначити, що відповідно до записів із наданої Позивачем копії трудової книжки, ОСОБА_1 з 21.03.2000 року був переведений за станом здоров'я на посаду сторожа І класу охоронної служби, тобто після встановлення висновком ВТЕК (МСЕК) 14.02.2000 року втрати професійної працездатності. Позивач працював на підприємстві Відповідача до 01.11.2005 року, і був звільнений за власним бажанням, а не за станом здоров'я. Також, відповідно до записів із копії трудової книжки, після звільнення з підприємства Відповідача, ОСОБА_1 продовжував працювати на інших підприємствах до 01.02.2010 року, що свідчить про те, що його обмеження полягають лише в протипоказанні до шкідливих та важких умов праці. В іншому позивач має можливість бути повноцінним членом суспільства та забезпечується соціальними пільгами на достатньому рівні.
Заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду витребувано докази по справі.
Ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву, згідно якої просив провести розгляд справи без його участі, позовну заяву підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, згідно клопотання, позивач відмовився від надання відповідей на запитання відповідача.
Представник відповідача підтримала доводи відзиву, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні, проте суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання, оскільки забезпечення явки представника Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", яке є юридичною особою з відповідним штатом працівників, в тому числі і юристів, віднесено до обов'язків підприємства. Відкладення розгляду справи не в межах встановленого ЦПК України строку розгляду справи Призведе до затягування розгляду даної цивільної справи, крім того судом враховано, що відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач виклав свою позицію у даній справі, у відзиві представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та підприємством, правонаступником прав та обов'язків якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з 13.03.1989 року прийнятий підземним учнем гірничого з повним робочим днем в шахті, 06.05.1991 року звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП, 10.08.1992 року прийнято на роботу, по 02.09.1997 року обіймав посаду підземного гірничого третього розряду з повним робочим днем в шахті, з 16.02.1998 року прийнятий на роботу, обіймав посаду гірничого підземного по 3 розряду з повним робочим днем в шахті, 21.03.2000 року був переведений сторожем І класу служби охорони за станом здоров'я, 01.11.2005 року позивач був звільнений за власним бажанням ст.38 КЗпП України.
Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 05 січня 2000 року, позивачу було встановлено професійні захворювання (отруєння): Хронічна часто рецидивуюча попереково-крижова полірадикулопатія, фаза тривалого загострення, з помірним порушенням біомеханіки хребта і функцій ходьби, стійким больовим синдромом.
Згідно з Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19 січня 2000 року, назва підприємства - шахта імені Героїв Космосу, професійного захворювання виникло: тривала робота в умовах фізичного перенапруження поєднаний вплив несприятливого мікроклімату.
Згідно виписки із акту огляду ВТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні серії ДНА-01 № 199062 від 14.02.2000 року виданої МСЕК, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, з 04.01.2000 року до 01.02.2001.
Згідно довідки серії МСЕ-ДНА-01 № 560597 від 06.02.2007 року виданої МСЕК, ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності, з 01.02.2007 року до безстроково.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії ДНА-02 № 018110 від 06.02.2007 року виданої МСЕК, ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності - 50% з 01.02.2007 до безстроково.
Відповідно до відповіді, наданої 30.04.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в матеріалах справи про стягнення страхових виплат на користь позивача відсутні рішення про стягнення моральної шкоди.
Норми права, які застосував суд, та висновки суду за результатами розгляду справи.
Частина 4 статті 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст.440-1 ЦК Української РСР, в редакції , чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначення первинно позивачу ступеню втрати професійної працездатності, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Статтею 12 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII, встановлено, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності 14.02.2000 року у зв'язку з професійними захворюваннями, тобто встановлено наявність втрати професійної працездатності, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, до спірних правовідносин мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993 року (в редакції , чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначення первинно позивачу ступеню втрати професійної працездатності).
Згідно з пунктами 1,4 вказаних вище Правил, власник підприємства, установи і організації (надалі - підприємство) або уповноважений ним орган (надалі - власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди.
Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я (надалі - потерпілому) складається з:
виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;
виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого);
компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).
За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.
У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду.
Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.
Отже, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, а Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, встановлено максимальний розмір відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 11 Правил).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.
Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14,№ 6-188цс14та №6-207цс14 від 24 грудня 2014 року.
Згідно з підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум доходів громадян дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку, тобто 3028 грн / 2 = 1514 грн.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 7100 гривень, тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 35500 грн, а максимальний - 227 100 грн (1514 грн х 150).
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 у зв'язку з хронічним професійним захворюванням доведений матеріалами справи. Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, він вимушений систематично отримувати медичну допомогу, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок хронічного професійного захворювання останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров'я позивача, втрату професійної працездатності в розмірі 50%, інвалідність, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв'язків, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 100 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №598/438/21.
У зв'язку із зазначеним, моральна шкода на користь позивача підлягає стягненню без відрахування утримання податку та обов'язкових платежів.
Розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1000 грн.
Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн без відрахування утримання податку та обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", код ЄДРПОУ:00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд.76, м.Павлоград Дніпропетровська область.
Суддя А. О. Врона