Справа № 552/7884/23 Номер провадження 22-ц/814/2536/24Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
01 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
секретаря: Ракович Д.Г.,
за участі: представника заявника - адвоката Кузь О.М.,
розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про оголошення померлим особи
за апеляційною скаргою адвоката Кузь Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1
рішення Київського районного суду м.Полтави від 09 квітня 2024 року, прийнятого під головуванням судді Самсонової О.А. в м.Полтаві,-
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду із заявою про оголошення діда - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлим.
Вказувала, що у 1998 році ОСОБА_2 поїхав до держави Ізраїлю, звідки не повернувся, а зі слів знайомих їй стало відомо, що його знайшли мертвим в Ізраїлі наприкінці 1998 року.
Хоча достеменно невідомо чи помер ОСОБА_2 та місце його поховання, він не з'являвся впродовж двадцяти п'яти років у місці свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в якій йому належить частина.
Оголошення діда померлим їй необхідно для прийняття спадщини, адже її батько - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 09 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою.
Рішення суду мотивовано необґрунтованістю вимог заяви.
Рішення оскаржив адвокат Кузь О.М. в інтересах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважає, що суду першої інстанції було надано достатньо доказів, які підтверджують обгрунтованість поданої заяви про те, що дідусь заявниці поїхав до Ізраїлю у 1998 році, після чого його ніхто ніколи не бачив.
Зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.01.2010 року про призупинення виплати пенсії ОСОБА_2 та відомості про відкриття рахунку на його ім'я від 10.12.2007 року, та одержання останнім у 2010 році доходу від Полтавської філії АТ «Укртелеком» не спростовує та не підтверджує той факт, що ОСОБА_2 отримував будь які виплати після 1998 року.
Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заявник ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 22 травня 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану Октябрського райвиконкому м. Полтави.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 14 липня 1972 року Полтавським міським відділом ЗАГС його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Зазначеним підтверджується, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду з даною заявою, заявник посилалась на те, що наявні підстави вважати, що ОСОБА_2 помер у 1998 році, оскільки виїхав до Ізраїлю, і після чого про нього нічого невідомо.
Районний суд, відмовляючи в оголошенні особи померлою, рішення мотивував тим, що в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено, що ОСОБА_2 відсутній за місцем проживання протягом трьох років, більш того, дослідженими судом доказами спростовуються показання свідків про відсутність ОСОБА_2 за місцем проживання з 1998 року.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
За приписами ст.46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.
Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).
При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з'ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження№ 61-11048св19).
Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником, унеможливлює оголошення особи померлою.
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц (провадження № 61-35636св18).
У справі, що переглядається, заявник зазначає, що у 1998 році ОСОБА_2 поїхав до Ізраїлю, хоча достеменно невідомо чи помер ОСОБА_2 та місце його поховання (а.с.1).
При цьому суду не надано жодного доказу звернення заявника до консульських установ цієї країни для з'ясування місця знаходження ОСОБА_2 чи підтвердження факту його смерті.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення її діда ОСОБА_2 померлим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявником не надано належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо б було зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , так як у заяві до суду і у поясненнях заявник лише констатувала факт відсутності з дідом будь-якого зв'язку, відсутність відомостей про місце його перебування, але жодним чином не доводила можливі припущення про його смерть, при тому, що іншими доказами доводиться, що ОСОБА_2 до 2007 року здійснювалась виплата пенсії, отримувались інші доходи.
Так, з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.01.2010 року вбачається, що ОСОБА_2 не отримує пенсію зі свого особового рахунку № НОМЕР_3 , відкритого в Полтавському обласному управлінні Ощадного банку, з 10.12.2007 року ( а.с.117).
Більш того, як вбачається із рішення Київського районного суду м.Полтави від 07.06.2011 року по справі № 2-871/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення часток співвласників, визнання права власності на спадкове майно останній мав статус відповідача ( а.с. 45 ) .
Між тим, ні в ході розгляду справи районним судом, ні в апеляційній скарзі зазначені обставини заявником не спростовані.
Відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання, реєстрації, саме по собі не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою.
Отже, відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником, унеможливлює оголошення особи померлою.
Інші доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Кузь Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 09 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02.07.2024 року.
Головуюча- суддя доповідач О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна