Справа № 158/1642/24 Провадження №33/802/453/24 Головуючий у 1 інстанції:Сіліч Ю. Л.
Доповідач: Денісов В. П.
02 липня 2024 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Матвіїва В.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 ,
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і призначено йому стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постановою судді ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 18.05.2024 о 21 год. 34 хв., на автодорозі між с. Рудня та м. Ківерці (поворот на село Клепачів), керував електромопедом марки «YADEA», без номерного знака, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: не чітка мова, не стійка хода, різкий запах з порожнини рота та, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки чи у медичному закладі, категорично відмовився, чим порушив в вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із постановою судді, захисник Матвіїв В.М. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, протокол про адміністративне правопорушення було складено у відсутності двох свідків, що передбачено вимогами законодавства. Також працівниками поліції не було вручено ОСОБА_1 копію акту про огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, як це передбачено Інструкцією №1452/735.
У свою чергу, матеріали справи не містять доказів, які би давали можливість ствердити, що електромопед, яким керував ОСОБА_1 є транспортним засобом в розумінні ст.130 КупАП.
Крім вказаного, захисник вказує, що всупереч вимогам ст.268 КУпАП ОСОБА_1 не мав можливості скористатися правничою допомогою при складанні протоколу, а також в суді першої інстанції, що призвело до порушення прав останнього на захист.
Також, на переконання сторони захисту, суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував життєві обставини ОСОБА_1 , а саме він є особою пенсійного віку, має на утриманні непрацездатну дружину, яка є особою з інвалідністю. Таким чином позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами призведе до значних негативних наслідків, зокрема, дружина ОСОБА_1 не матиме можливості отримувати необхідне лікування.
Зважаючи на вказане, апелянт просить оскаржувану постанову скасувати, а адміністративні матеріали повернути до відділення поліції для належного оформлення та доопрацювання.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримували та просили постанову скасувати, а матеріали направити до поліції для належного оформлення, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.
Не зважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому, його винуватість у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджується наявними у справі доказами.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 074358 від 18.05.2024 (а.с.3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.05.2024 (а.с.4); відеозаписом з нагрудної камери поліцейського від 18.05.2024 (а.с.7) та іншими матеріалами справи.
Апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч.1 ст.251, ст.252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам, які у своїй сукупності та взаємозв'язку доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.
Основні доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до відсутності в матеріалах справи доказів, які вказують, що електромопед, яким керував ОСОБА_1 , не відноситься до транспортних засобів в розумінні ст.130 КУпАП, проте вказані твердження є голослівними та власним тлумаченням норм чинного законодавства.
Такі доводи сторони захисту вже були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд обґрунтовано відкинув їх як, такі що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 18.05.2024 о 21 год. 34 хв., на автодорозі між с. Рудня та м. Ківерці (поворот на село Клепачів), керував електромопедом марки «YADEA», без номерного знака, з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
Диспозиція статті 130 КУпАП визначає відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху, транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Втім, норма статті 130 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, та не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Так у Правилах дорожнього руху чітко визначено поняття транспортного засобу - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Також у згаданому вище Законі наведено визначення низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Таким чином електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2023 (справа № 127/5920/22, провадження № 61-10553св22) використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що електромопед, яким керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом, а тому останній підлягає відповідальністі за ч.1 ст.130 КУпАП, а викладені апелянтом в апеляційній скарзі доводи є власним помилковим трактуванням норм чинного законодавства.
З відеозапису, наявного в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції було зупинено у зв'язку з надходженням повідомлення про керування першим транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (відеофайл №…1821, а.с.7).
В подальшому, при спілкуванні з водієм працівниками поліції було в останнього виявленні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме не чітка мова та різкий запах алкоголю з порожнини рота. У зв'язку з наявними у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння, працівниками поліції першому було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і у медичному закладі, на що водій відмовився. Працівниками поліції також роз'яснено ОСОБА_1 положення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (відеофайл №…1826, а.с.7).
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб'єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не можуть бути спростовані та мають істотне значення для розгляду справи.
З огляду на наведене вище, твердження апелянта, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння є неспроможними.
У свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 .. Зауваження до протоколу відсутні (а.с.3).
З вказаного протоколу вбачається, що поліцейські роз'яснили ОСОБА_1 права, передбачені ст.268 КУпАП ст.63 Конституції України, що узгоджується з відеозаписом, та повідомили про місце, дату та час судового засідання, адже у відповідній графі протоколу міститься підпис порушника, що свідчить про його ознайомлення з правами.
При розгляді адміністративних матеріалів в суді першої інстанції щодо ОСОБА_1 , суддею останньому також роз'яснено права та обов'язки, передбаченні ст.268КУпАП і ст.63 Конституції України, та вручено пам'ятку. Вказане стверджується звукозаписом судового засідання від 07 червня 2024 року.
Враховуючи вказане, посилання захисника про не забезпечення ОСОБА_1 можливості скористатися правовою допомогою є голослівними та спроставуються дослідженими доказами.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться у присутності двох свідків тільки у випадку коли неможливе застосування поліцейським технічних засобів відеозапису.
Матеріалами стверджено, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за протоколом про адміністративне правопорушення зафіксований технічними засобами відеозапису, на яких чітко вбачається процедура його огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с.7).
Таким чином, посилання захисника на незалучення працівниками поліції двох свідків не впливає на доказове значення складеного протоколу про адміністративне правопорушення та інших складених процесуальних документів щодо ОСОБА_1 ..
Таким чином, на переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення складений із дотриманням вимог ст.ст.254, 256 КУпАП, а тому є належним і допустимим доказом в розумінні положень ст.251 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції не вбачає істотних порушень вимог КУпАП при проведені огляду водія ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема не вручення останньому акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, на що вказує апелянт, які могли б стати беззаперечною підставою для скасування судового рішення.
Враховуючи вказане та інші доводи сторони захисту, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду справи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, всупереч доводам апеляційної скарги апелянта, судом першої інстанції взято до уваги та надано належну оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах справи, здобутим у відповідності до вимог закону та які є достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину.
Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
Прохання сторони захисту про направлення матеріалів щодо ОСОБА_1 до поліції для належного оформлення та доопрацювання є безпідставними та не беруться апеляційним судом до уваги, так як апелянтом не вказано жодних підстав для повернення матеріалів даної справи до поліції, не зазначено у чому ж полягає недопрацювання матеріалів щодо ОСОБА_1 , та у чому проявилось неналежне оформлення даних матеріалів.
При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Враховуючи вказане вище, підстави для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Матвіїва В.М. - залишити без задоволення, а постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов