Справа № 165/229/24 Провадження №11-кп/802/524/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
01 липня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 20 червня 2024 року (ЄРДР № 12023030520000915),
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 20 червня 2024 року у підготовчому судовому засіданні зокрема задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів тобто до 18 серпня 2024 року включно, з можливістю внесення застави в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, з покладенням, у разі її внесення, відповідних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що прокурором надано докази про наявність ризиків зазначених в клопотанні, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому прийшов до висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у зв'язку з чим продовжив такий захід забезпечення кримінального провадження.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою обрати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який він зможе відбувати за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Посилається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, яка не підтверджується доказами. Вказує, що стороною обвинувачення, не доведено наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України.
Поряд з цим, судом не взято до уваги, що ОСОБА_6 раніше не судимий, одружений, має міцні соціальні зв'язки, фактично на його утриманні перебуває троє непрацездатних жінок, для яких він є єдиним годувальником ( за винятком того що мати та баба є пенсіонерами, однак хворіють та потребують додаткових витрат для підтримання свого здоров'я). Крім того, ОСОБА_6 до моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та в подальшому його продовження працював, займаючись ремонтом автомобілів на замовлення, і таким чином утримував родину. Сторона захисту вважає, що в даному кримінальному провадженні прокурор не довів, що інший, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На думку захисника більш м'який запобіжний захід, зокрема, цілодобовий домашній арешт за місцем проживання ОСОБА_6 дозволить забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали суду та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які подану апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою судом були дотримані.
При розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, і що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, що вірно встановив суд.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні трьох епізодів тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним збутом особливо небезпечних психотропних речовин, а метою можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для продовження, щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ті, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.
На думку апеляційного суду, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 обвинувачується, що відносяться до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, а також наявність ризиків, які були доведені стороною обвинувачення не дають в даному випадку підстав для обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту, як про це просить захисник у своїй апеляційній скарзі.
Доводи сторони захисту про те, що наведені стороною обвинувачення ризики того, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі може вчинити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України нічим не підтверджені, на увагу суду не заслуговують, оскільки повністю спростовується матеріалами провадження, які фактично вказують про протилежне.
Також є такими, що не заслуговують на увагу суду доводи сторони захисту про те, що цілодобовий домашній арешт зможе запобігти ризикам, визначеним у ст.177 КПК України, оскільки враховуючи встановлені обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого, вони є непереконливими. При цьому, наявність місця проживання також не дає суду підстав для обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Усі інші доводи сторони захисту з приводу незаконності судового рішення в частині продовження строку запобіжного заходу на увагу суду не заслуговують, оскільки не є такими, що зменшували б ризики, які були доведені стороною обвинувачення.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при прийнятті свого рішення щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 визначив розмір застави, який відповідає вимогам ч.5 ст. 182 КПК України, з чим повністю погоджується і апеляційний суд.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі захисника, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 - 1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 20 червня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 серпня 2024 року включно, з можливістю внесення застави в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, з покладенням, у разі її внесення, відповідних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді