печерський районний суд міста києва
Справа № 757/58378/21-ц
пр. № 2-5382/24
"06" червня 2024 р.
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін заяву представника відповідача Луцюка Володимира Вікторовича про закриття провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - позивач, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО») звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 4 065,85 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 3 971,36 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 20 473,96 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 7 303,41 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн., витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 18.04.2022 року; витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомості, що підтверджують право власності/користування об'єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2022 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 4 065 грн. 85 коп., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 3 971 грн. 36 коп.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 20 473 грн. 96 коп.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 7 303 грн. 41 коп.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» 2 303 грн. 00 коп. у відшкодування судових витрат.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2023 року заяву представника відповідача адвоката Луцюка В.В. задоволено, заочне рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2022 року скасовано та в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості призначено до розгляду по суті на 15 год. 00 хв. 01.04.2024 року.
01.04.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача Луцюка В.В. надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки заборгованість сплачено до відкриття провадження у справі, відтак відсутній предмет спору. Крім того, представник відповідача просить стягнути з позивача судові витрати понесені відповідачем у зв'язку з розглядом справи зважаючи на необґрунтованість дій позивача, а саме, витрати по сплаті судового збору у розмірі 546,46 грн за подання заяви про перегляд заочного рішення та 12 800,00 грн витрати на правову допомогу.
03.06.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача Бокатої А.В. надійшли заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача в якій остання заявляє, що підтримує позовні вимоги в частині стягнення витрат пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн та стягнення судового збору в розмірі 2 270,00 грн, оскільки відповідачем сплачено суму заборгованості, яка була предметом позову, а саме 12.10.2021 року, в свою чергу позивач звернувся з позовом 13.09.2021 року, а отже відповідач зобов'язаний відшкодувати дані витрати позивачу.
В судове засідання 06.06.2024 року учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Перевіривши заяву представника відповідача про закриття провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Так, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, а саме за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до та після 01.05.2018 року в розмірі 35 814,58 грн.
12.10.2021 року відповідачем добровільно сплачено заборгованість, що є предметом спору у даній справі, що також не заперечувалось представником позивача.
Отже, факт відсутності заборгованості сторонами визнається, відтак ці обставини справи не потребують доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою 13.09.2021 року, що підтверджується відмуткою поштового відділення, направлено на адресу Печерського районного суду м. Києва). 19.11.2021 року відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін провадження у цивільній справі за позовом КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Відповідно до заяв від 23.11.2022 року та 22.12.2022 року представник позивача підтримувала позов та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2022 року позов задоволено.
Отже, предмет спору був відсутній як на момент відкриття провадження у справі, так і на час ухвалення судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Як визначено у ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Так, Постановою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) визначено, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Крім того, даною постановою зазначено, що з огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Отже, оскільки до відкриття провадження у справі заборгованість відповідачем сплачена в повному обсязі та між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань, то провадження у даній цивільній справі слід закрити
Разом з цим, судові витрати, які представник позивача просить стягнути з відповідача, а саме витрат пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу..
Таким чином, відповідні витрати є судовими витратами пов'язаними з розглядом справи, та не є самостійними вимогами щодо предмету спору між сторонами, їх розподіл та повернення визначено додатковим порядком щодо розгляду справи по суті.
Щодо відшкодування витрат пов'язаними з розглядом справи, повернення судового збору, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається у разі, зокрема закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Крім того, ч. 3 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Таким чином, у зв'язку із сплатою відповідачем заборгованості до відкриття провадження та до розгляду справи по суті, позивачем не позбавлений можливості вирішення питання розподілу витрат пов'язаних з розглядом справи.
Разом з цим, представник позивача звертаючись до суду після відкриття провадження у справі не повідомила суд про відсутність предмету спору та наголошувала про розгляд справи по суті. Позивач не скористався правом звернення до суду із заявою про закриття провадження у справі, стягнення судових витрат з відповідача відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, у зв'язку з відсутністю предмету спору, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі.
Окрім того, у заяві про закриття провадження представник відповідача просить стягнути з позивача судові витрати понесені відповідачем у зв'язку з розглядом справи, а саме: витрати по сплаченому судовому зборі у розмірі 546,46 грн за подання заяви про перегляд заочного рішення та 12 800 грн витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).
Згідно з матеріалами справи, відповідачем до відкриття провадження у справі та час ухвалення судового рішення сплачено заборгованість в повному обсязі.
Разом з цим, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати послуг, позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом не порушуючи прав відповідача.
Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Разом з цим, представником відповідача не надано суду доказів наявності необґрунтованості вимог позивача та в свою чергу, відповідачем задоволено вимоги позивача після звернення з даним позовом до суду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволені заяви представника відповідача в частині стягнення з позивача судових витрат понесених відповідачем у зв'язку з розглядом справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 133, 135, 141, 142, 185, 206, 255, 256, 259-261, 268, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву представника відповідача Луцюка Володимира Вікторовича про закриття провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Провадження у цивільній справі № 757/58378/21-ц за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - закрити.
В частині інших вимог - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 06.06.2024 року.
Суддя І.В. Григоренко