Справа № 544/954/24
пров. № 3/544/318/2024
Номер рядка звіту 225
01 липня 2024 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Ощинської Ю.О.,
за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,
особи, яка склала протокол - головного спеціаліста Відділу державного нагляду (конторолю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті Звагольського В.П.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Міщенка Ю.О. (діє на підставі ордера серія АВ № 1031485 від 31.05.2024),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Ярмарковій, 17, м. Пирятин матеріали, що надійшли від Відділу державного нагляду (конторолю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, утриманців немає, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 16.07.2008, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 , видане 24.09.2010 Пирятинським ВРЕР ДАІ, раніше притягувався до адміністративної відповідальності:
01.05.2024 за ч. 5 ст. 121 КУпАП,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
Відповідно до зазначених відомостей у протоколі, судом встановлено, що ОСОБА_1 01 травня 2024 року о 11 годині 40 хвилин по вул. Прилуцькій у с. Калинів Міст Пирятинської ТГ Лубенського району здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів на таксі, транспортинй засіб SKODA, державний номерний знак НОМЕР_4 , без реєстрації, як суб'єкта господарювання та без оформлення ліцензії на даний вид господарської діяльності, тому повинен нести адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення він не визнає. Вказав, що він перебував в центрі м. Пирятин за орієнтовною адресою вулиця Соборна, будинок 27. Планував повертатися додому в с. Леляки Лубенського району Полтавської області. В цей час до нього підійшов чоловік, знайомий, якого він бачив в місті та попросив довезти його до с. Кейбалівка Лубенського району Полтавської області, на що він погодився. Пізніше його автомобіль був зупинений працівниками патрульної поліції. Причиною зупинки стало те, що він був непристебнутий ременем безпеки. Зазначив, що також до нього підійшов працівник державного нагляду (контролю) та вказав водію, що той займається перевезенням пасажирів за відповідну плату. Водій зазначив, що ніяких розпізнавальних знаків таксі на його транспортному засобі не мав. Вартість поїздки не встановлював, перевезеннями не займається. Пасажира до місця призначення довіз. Зазначив, що він ніяких зауважень та пояснень не надавав. Пояснив, що йому була потрібна копія протоколу. Зазначив, що він підвіз пасажира тільки тому, що останній здався йому знайомим.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -адвокат Міщенко Ю.О. у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 пояснення на окремому аркуші до протоколу не надавались, вони були зафіксовані у окремій графі протоколу, де він висловив свої думки, щодо даного правопорушення. У поясненні ОСОБА_2 зазначив, що він підвозив знайомого і ніяких коштів з пасажира не брав. Додатково зазначив, що ОСОБА_2 зупинили працівники поліції безпідставно, не роз'яснили йому права та не надали право на адвоката, також невірно у протоколі зазначили місце зупинки.
Представник відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби з безпеки на транспорті головний спеціаліст ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що транспортний засіб громадянина ОСОБА_2 був обладнаний розпізнавальним знаками таксі, а саме ліхтарем зеленого кольору у вигляді фішки-антени. Пасажир, якого підвозив водій надав пояснення, що він підійшов до транспортного засобу ОСОБА_2 , бо останній мав ознаки таксі. На запитання скільки буде коштувати поїздка, водій вказав на певну суму коштів. ОСОБА_2 взяв з пасажира кошти за поїздку. Саме на підставі даних пояснень був складений протокол. В момент складання протоколу, водій почав дуже довго комусь телефонувати та консультуватись. Після складання протоколу, ОСОБА_2 зробив запис, що він з протоколом ознайомлений та поставив свій підпис. Дані пасажира було встановлено за допомогою працівників патрульної поліції, свідок допитувався як під час перебування у транспортному засобі, для з'ясування обставин, що зафіксовано на боді камеру. Також зазначив, що пасажир допитувався вже після складення протоколу працівниками поліції. Вказав, що протокол складався на місці вчинення адміністративного правопорушення. Також зазначив, що відеофіксація адміністративного правопорушення надавалась на вимогу суду. Відповідно до норм Закону всі правопорушення фіксуються на боді камеру. Спеціаліст зазначив, що вони здійснюють перевірку не всіх авто, а тільки тих, які мають ознаки таксі. Складається відповідний графік рейдових перевірок на підставі якого проводяться перевірки на території Полтавської області. Також вказав, що перевірки не завжди можуть відбуватись за участі працівників поліції. Працівники державного нагляду (контролю) мають право самостійно зупиняти транспортні засоби для перевірки.
Свідок ОСОБА_4 , у судовому засіданні пояснив, що перебував у центрі м. Пирятин, йому потрібно було доїхати у с. Кейбаліка. Він помітив автомобіль Шкода із маячком на даху, запитав у водія чи він вільний і чи відвезе його у Кейбалівку, на що останній відповів, що так. Сів у автомобіль і вони поїхали. Про вартість проїзду запитав у водія відразу, той відповів, чи 140 грн, чи щось до 200 грн. Кошти за проїзд віддав відразу. Згодом їх автомобіль було зупинено працівниками поліції. Про що після зупинки працівники поліції запитували водія ОСОБА_2 , він не знає. Йому задали питання у якості кого він їхав у автомобілі, свідок відповів, що у якості пасажира, що замовив поїздку. Водій до місця призначення його довіз, хоча після зупинки автомобіля працівника поліції, йому довелося його чекати близько 30 хвилин. Послугами таксі свідок користуєть нечасто, але якби на автомобілі Скочка не було відповідного маячка, він би до нього не підійшов, а шукав би інше таксі. Чому така вартість проїзду у водія не запитував, бо йому все одно потрібно було їхати і він мав можливість оплатити. Чек у водія не просив, бо він йому не потрібен, віддав кошти, забрав решту і все.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За правилами ч. 1 ст. 276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем їх вчинення.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи, а саме центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (статті 136, 141, 142, 164 - в частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів і вантажів, 188-57).
Частиною першою статті 164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Разом з тим, відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно положень ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, зокрема, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.
Також, згідно з пунктом 24 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
За змістом ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів. Завданням ліцензування на автомобільному транспорті є: сприяння становленню сучасного ринку послуг, розвитку автомобільного транспорту та стимулювання впровадження нових видів послуг; підвищення ефективності використання транспортних засобів; створення конкурентного середовища; захист прав споживачів та ринку послуг від небезпечних перевезень; забезпечення соціальних стандартів транспортного обслуговування; забезпечення використання сертифікованих і дозволених для використання транспортних засобів; забезпечення доступності послуг та підвищення якості транспортного обслуговування. Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів на такі види робіт: надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами; надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі; надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення; надання послуг з внутрішніх перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення; надання послуг з міжнародних перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. Ліцензія на надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів чи небезпечних вантажів надає право автомобільному перевізнику надавати послуги з внутрішніх перевезень пасажирів чи вантажів.
Аналіз зазначених вимог чинного законодавства свідчить про те, що адміністративна відповідальність настає як за одноразове надання послуг з перевезення пасажирів без відповідної ліцензії на зайняття таким видом діяльності так і систематичне, а тому ОСОБА_1 є суб'єктом передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративного правопорушення.
Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Зокрема,
1) документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
2) документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
3) документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
4) документи для автомобільного самозайнятого перевізника:
- ліцензія, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.
5) документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 має посвідчення водія серія НОМЕР_3 , з відкритими категоріями А, А1, В, С, С1 (а.с. 6).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 SKODA OCTAVIA, державний номерний знак НОМЕР_4 , належний на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 6).
Як вбачається з відео наданого до матеріалів справи та дослідженого судом у судовому засіданні, транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 був обладнаний розпізнавальним сигнальним ліхтарем із зеленим світлом, який встановлено на даху автомобіля.
Проблискові маячки встановлюються відповідно до ПДР України лише на спец.транспорту.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрованим як ФОП не значиться (а.с. 10).
Відповідно до інформації наданої Державною службою України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) станом на 16.05.2024 за відомостями, що містяться в ЄКІС, ОСОБА_1 не має чинної та/або анульованої ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (а.с. 22).
Відповідно до відомостей наданих ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 протягом року притягувався до адміністративної відповідальності: 01.05.2024 за ч. 5 ст. 121 КУпАП (а.с. 24).
Суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 , що коли його зупинили для складення протоколу він не надавав послуг із перевезення на таксі, підвозив знайомого до с. Кейбалівка, оскільки йому було по дорозі так як проживає у с. Леляки. Так, вказане спростовує наявним в матеріалах справи відеозаписом з боді камери, що підтверджує факт надання саме водієм автомобіля марки SKODA OCTAVIA, державний номерний знак НОМЕР_4 , послуг з перевезення пасажирів без відповідної державної реєстрації. Де також судом встановлено, що пасажир вказав про сплату за послуги перевезення, а водій попередньо переговоривши з останнім, в той час поки інспектором складався протокол, повідомив, що пасажир відмовляється від показів. Дізнавшись про те, що ведеться відеофіксація правопорушення свідок повідомив, що не відмовляється від своїх слів, що їде в якості пасажира таксі.
ОСОБА_1 надаючи пояснення суду, надавав суперечливу інформацію. Натомість сукупність встановлених обставин, а саме наявність на автомобілі розпізнавальних знаків таксі та пасажира, свідчить виключно про надання ОСОБА_1 послуг з перевезення на таксі. При цьому з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він достовірно знав про необхідність оформлення лізензійних документів.
Як було встановлено із запису боді камери водій ОСОБА_1 , що він не має ліцензії і як суб'єкт господарювання не оформлений. Від написання пояснень та підпису у протоколі ОСОБА_1 відмовився.
У протоколі чітко зазначено, на що також вказав сам свідок ОСОБА_4 , і це зафіксовано на боді камеру, де йому і коли надавалися послуги з перевезення за певну суму коштів, визначену ОСОБА_1 .
В матеріалах справи є всі належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували факт перевезення ОСОБА_1 пасажира на комерційній основі без відповідних дозвільних документів. Наявне підтвердження також того, що ОСОБА_1 не внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець, та не отримував ліцензію на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3, від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно.
Таким чином, надані до суду документи вказують на достатні підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, сам протокол про адміністративне правопорушення містить точні обставини вчинення адміністративного правопорушення, де вказано яким саме чином ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів, де, кому та коли надавав послуги з перевезення.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, надані пояснення учасниками, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
При визначенні міри адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність правопорушника.
У відповідності до вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом'якшує відповідальність та обтяжує відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є не тільки мірою відповідальності, але й служить вихованню особи, яка скоїла правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу без конфіскації грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 164 ст.ст. 283, 284 КУпАП, с у д
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень без конфіскації на користь держави (отримувач ГУК у Полт.обл/тг м.Пирятин/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, банк отримувача Казначейство Україна (ел.адм.подат.), код банку (МФО) 899998, номер рахунок UA638999980313000106000016573, код класифікації доходів бюджету 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету-адміністративні штрафи та інші санкції).
У разі несплати добровільно штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок на рахунок отримувача ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду. Постанову може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, при застосуванні заходів примусового впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.О.Ощинська