Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 1-кп/733/31/24
Єдиний унікальний №733/1563/23
Ухвала
03 липня 2024 року Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12023270330001078 від 10 серпня 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , освіта повна загальна середня, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, у скоєнні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 310 КК України,
В провадженні Ічнянського районного суду Чернігівської області перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , у скоєнні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 310 КК України.
03.07.2024 року від прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 до Ічнянського районного суду Чернігівської області надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , мотивуючи тим, що ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави до 21 липня 2024 року включно. Таким чином, строк тримання під вартою закінчується 21 липня 2024 року. Обставини, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики, передбачені п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують, а саме: обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки не працює, не має постійного джерела прибутку, міцних соціальних зв'язків, та розуміючи, що санкція інкримінованого йому правопорушення передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, може без дозволу слідчого та прокурора залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків, які відомі обвинуваченому, а тому існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений не має постійного джерела доходу, раніше притягувався до кримінально відповідальності, передбаченої ст. 309 КК України, продемонстрував свою схильність до незаконного збагачення шляхом незаконного збуту психотропних речовин, що може призвести до вчинення останнім аналогічних кримінальних правопорушень; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Таким чином, підстави для зміни запобіжного заходу та застосування більш м'якого запобіжного заходу відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою не заперечував.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні вказала, що на підставі матеріалів кримінального провадження, здобутих в підготовчому судовому засіданні доказів винести об'єктивне, справедливе рішення щодо розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою та поклалася щодо його вирішення на розсуд суду.
З'ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Статтею 199 КПК України встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Згідно ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12.08.2023 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.09.2023 року задоволено клопотання захисника підозрюваного та визначено підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107360 грн. Цією ж ухвалою встановлено, що у разі внесення застави на ОСОБА_4 покладаються наступні обов'язки: - негайно прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого чи прокурора; - не відлучатися із Прилуцького району Чернігівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; - утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, навчання або роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
19.09.2023 року ОСОБА_4 був звільнений з-під варти з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» у зв'язку із внесенням застави у розмірі 107360 грн. та останнього під розпис ознайомлено з обов'язками, покладеними на нього ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду у зв'язку з внесенням застави.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не виконав покладені на нього обов'язки, визначені ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.09.2023 року та не з'являвся до суду, відносно останнього було оголошено розшук з метою затримання та приводу для участі у розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу у виді застави на тримання під вартою.
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави до 21 липня 2024 року включно, який утримується на даний час в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».
Згідно матеріалів даного кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 310 КК України, які згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким, тяжким та тяжким злочинами, за якими передбачено максимальне покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, в останнього відсутні міцні соціальні зв'язки, може не виконувати обов'язки та не з'являтися до суду, може залишати місце свого проживання та не з'являтися до суду, а також переховуватися від органів досудового розслідування. Крім того, обвинувачений вже порушував покладені на нього обов'язки, в зв'язку з чим останньому було змінено запобіжний захід у виді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою. Також матеріали кримінального провадження не вказують на наявність медичних довідок про наявність інвалідності або інших захворювань в останнього, які б унеможливлювали його тримання під вартою, а тому враховуючи вищенаведене, при обранні бульш м'якого запобіжного заходу, обвинувачений може переховуватися від суду та впливати на свідків, так як з числа залучених свідків є відомі обвинуваченому, внаслідок чого можливі втрати доказів у кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, ризики, які вказані в клопотанні прокурора та існували під час обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та враховуючи те, що на сьогоднішній день справа не розглядалася та не допитані свідки, суд вважає, що відсутні підстави для застосування жодного з більш м'яких запобіжних заходів, які б могли запобігти встановленим судом ризикам.
Суд вважає, що в даному випадку продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України і ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Враховуючи вищевказане та встановлені судом обставини при продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, приймаючи до уваги тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів, продовження існування ризиків, передбачених п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання йому запобіжного заходу, а також те, що судове провадження з об'єктивних причин не може бути завершене до спливу строку тримання під вартою, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 176-177, 194, 196, 197, 199, 314-316 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 в здійсненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 310 КК України, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 31 серпня 2024 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та направити Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» для відома.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Cуддя ОСОБА_1