Справа 729/733/24
2-др/729/5/24 р.
(заочне)
"01" липня 2024 р.Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:
судді Демченко Л.М.,
за участю секретарки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця заяву представника позивача, адвоката Пархомчука Сергія Валерійовича, про ухвалення додаткового рішення, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Представник позивача, ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про винесення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свою заяву обґрунтовує тим, що під час подання позовної заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 12 922,40 грн., які складаються з витрат на судовий збір 3028,00 грн та витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становила 10500,00 грн. Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи в суді першої інстанції становить 10500,00 грн, що підтверджується Актом про отримання правової допомоги від 29.04.2024 та квитанцією про оплату зазначеної правової допомоги від 15.05.2024. Враховуючи викладене, просить ухвалити додаткове рішення в справі та стягнути з ОСОБА_2 10500,00 грн. витрат на правову допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в поданій заяві просить заяву розглядати без його участі, вимоги просить задовольнити не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання також не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлена у відповідності до п. 4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала. В судове засідання не з'явилася без поважних причин та не повідомила суд про причини неявки, заяви про розгляд справи у її відсутність не надала.
З урахуванням вимог ст. 280 ЦПК України, судом проводиться заочний розгляд справи.
Враховуючи те, що заява розглядається без участі сторін, фіксування судового засідання технічними засобами не проводиться згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши заяву, суд приходить до такого висновку.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі № 520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі № 826/13244/16).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження); а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг (постанова Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 671/1957/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиція Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Представник позивача, на підтвердження стягнення судових витрат, надав: копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, копію акту про отримання правової допомоги від 15.05.2024 до договору про надання правової допомоги, копію платіжної інструкції №31464 від 20.05.2024 на суму 10500,00 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 39-42, 88, 89).
Згідно п. 3.1 Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, вартість правової допомоги адвоката обчислюється, виходячи з фактично затрачених годин роботи адвоката та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється в розмірі 2000,00 грн за одну годину.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно акту про отримання правової допомоги від 15 травня 2024 року встановлено, що у відповідності до розділу 3 договору про надання правової допомоги адвокат Пархомчук С.В. надав, а клієнт ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №1884925 від 06 травня 2021 року вартістю 10 500,00 гривень.
Гонорар повинен був сплачений клієнтом протягом 10 днів з дня підписання акту виконаних робіт.
Представник позивача не приймав участь під час розгляду справив суді першої інстанції. Матеріали справи свідчать, що адвокатом Пархомчуком С.В. в інтересах ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» складена та подана позовна заява, де вказано попередній (орієнтовний ) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді: витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становить 10 500,00 гривень, та складено акт про отримання правової допомоги.
Суд також звертає увагу на те, що згідно рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 19.06.2024 з відповідачки на користь позивача стягнута заборгованість в сумі 14760,00 грн.
Виходячи з зазначеного вище, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн, на переконання суду, є завищеними і такими, що не є співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, суд вважає, що стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 142, 246, 270, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача, адвоката Пархомчука Сергія Валерійовича, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. витрат на правову допомогу.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Найменування сторін:
Найменування сторін: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» (04080, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м.Київ, код ЄДРПОУ 42228158); відповідачка - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Л.М.Демченко