Справа № 729/704/24
2-о/729/21/24 р.
02 липня 2024 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі судді Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бобровицька міська об'єднана територіальна громада Ніжинського району Чернігівської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю,-
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
В обґрунтування заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . На день смерті ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , разом з нею на день смерті та протягом шести місяців за вищевказаною адресою проживала та була зареєстрована ОСОБА_1 .
Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, що розташована на території Свидовецького старостинського округу Бобровицької міської ради Чернігівської області.
13.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Бобровицької державної нотаріальної контори для подання заяви про прийняття спадщини. Того ж дня їй відмовили, як зазначив нотаріус у своїй письмовій відмові причиною такої відмови стало те, що вона не являється спадкоємцем за законом, заповіту спадкодавець не складала, а факт проживання зі спадкодавцем однією сім'єю повинен встановити суд.
Також зазначає, що спадкодавець була самотньою жінкою та потребувала постійного догляду. ОСОБА_1 особисто здійснювала догляд за спадкодавцем протягом п'яти років (з 1995 року по 2000 рік), так як жінка була дуже ослабленою після смерті своєї доньки, не мала змоги здійснити навіть дрібні побутові речі, тому вона допомагала їй у побуті, купувала ліки, вони вели спільне господарство, після її смерті здійснила поховання за власні кошти.
Донька спадкодавця померла ІНФОРМАЦІЯ_2 через отруєння. ОСОБА_3 була матір'ю одиначкою, ініціали батька, крім імені, невідомі.
Крім цього, доказами вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, наявність у заявниці свідоцтва про смерть спадкодавця, іменних цінних паперів, сертифікат на право на земельну частку (пай) та інших особистих речей і документів виданих відповідними органами на ім'я померлого. Також той факт, що вона проживала однією сім'єю зі спадкодавцем понад п'яти років можуть підтвердити свідки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 .
На підставі вище зазначеного заявниця звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12.04.2024 року провадження у справі відкрито, справу призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_3 проживали по сусідству в одному дворі. ОСОБА_3 була людиною похилого віку, після смерті доньки потребувала сторонньої допомоги, тому вони вирішили мешкати разом у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім'єю. Також зазначила, що під час спільного проживання допомагала їй у побуті, купувала ліки, вели спільне господарство, після смерті ОСОБА_3 здійснила поховання за власні кошти. В зв'язку з чим просить задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
Представник заявника ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, в подальшому подав заяву розгляд справи без їх участі.
Представник заінтересованої особи Бобровицької міської об'єднаної територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області у судове засідання не з'явився, надіслав заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити без участі їх представника із врахуванням наступного. Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем є доведеність факту їх спільного проживання, як осіб, які складали сім'ю, що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у період, не менше ніж п'ять років. Зазначають, що до матеріалів справи заявником не додано докази, які б підтверджували факт їх спільного проживання однією сім'єю з померлою особою, а також докази наявності спільного бюджету з померлою, їх спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, надання взаємної допомоги тощо.
Суд, вислухавши заявника та його представника, допитавши свідків, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Згідно довідки № 7199/Б-07-17-2024 від 13.03.2024 року виданої Свидовецьким старостинським округом Бобровицьої міської ради Ніжинського району Чернігівської області, встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті постійно проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті та протягом шести місяців за вищевказаною адресою проживала та була зареєстрована: ОСОБА_1 . За даними Свидовецького старостинського округу Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області спадкодавцем заповіт складено не було(а.с.8).
Із довідки № 17179/Б-07-17-2024 від 25.06.2024 року виданої Свидовецьким старостинським округом Бобровицьої міської ради Ніжинського району Чернігівської області, вбачається, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті постійно проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті та протягом п'яти років за вищевказаною адресою проживала та була зареєстрована: ОСОБА_1 . За даними Свидовецького старостинського округу Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області спадкодавцем заповіт складено не було(а.с.38).
Відповідно до довідки виданої Свидовецьким старостинським округом Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області ОСОБА_1 особисто здійснювала догляд за спадкодавцем протягом п'яти років (з 1995 року по 2000 рік). Після її смерті здійснила поховання за власні кошти(а.с.9).
Згідно копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0084537 виданого Бобровицькою районною державною адміністрацією в Чернігівській області від 31.12.1996 року право власності на земельну частку нежить ОСОБА_3 (а.с.10).
Відповідно до інформації наданої Бобровицькою державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 відмовили у вчиненні нотаріальної дії, так як вона не являється спадкоємцем за законом(а.с.11).
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 10 лютого 2024 року № 75775366 та відповіді з Державного нотаріального архіву Чернігівської області № 180/01-17 від 17 січня 2024 року спадкова справа після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не відкривалася.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 мала доньку ОСОБА_6 (а.с.13).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14).
Допитані в судовому засіданні свідки, ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) та свідок ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) надали показання про те, що на час смерті ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_3 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 однією сім'єю не менше п'яти років до часу смерті ОСОБА_3 .
Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справа про спадкування" - при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. Зазначений пятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сімєю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сімєю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сімї, тощо.
Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в абз. 2 пункт 2 Постанови Пленуму "Про судову практику у справах про спадкування" за № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 442/1904/20 (провадження № 61-7816св21) зазначено, що "під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обовязків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обовязки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16".
Згідно до вимог ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, ст. 1268 ЦК України, для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
У судовому засіданні встановлено та доведено заявником, що спадщину після померлої ОСОБА_3 , заявниця ОСОБА_1 прийняла фактично, так як проживала з нею більше п'яти років до дня її смерті. Інші спадкоємці які б на момент смерті ОСОБА_3 проживали б з нею не виявлено.
Суд вважає що право заявника підлягає захисту, а заява про встановлення факту задоволенню. Обставини, які б спростовували зазначений факт, судом не здобуто.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, під час розгляду справи, знайшли підтвердження обставини, на які посилається заявник, і вони є такими, що дозволяють встановити факт постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час відкриття спадщини, приймаючи до уваги, що заявник позбавлена можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
Судові витрати покласти на заявника.
Керуючись ст.ст. 81, 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бобровицька міська об'єднана територіальна громада Ніжинського району Чернігівської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживала за адресою: АДРЕСА_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім'єю з 1995 року по 2000 рік. Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.І. Бойко