02.07.2024
227/2070/24
02 липня 2024 року справа № 227/2070/24
Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Кошля А.О., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця та зняття арешту, заінтересована особа Добропільський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, -
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чумак І.М. звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області зі скаргою, в порядку ст.. 447 ЦПК України, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції щодо не зняття арешту на майно, накладеного постановою про арешт майна АА № 463145 від 07.07.2009 року, а саме: 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві особистої власності ОСОБА_3 ; зобов'язати Добропільський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції зняти арешт частки квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який накладено на підставі постанови АА № 463145 від 07.07.2009 року і виключити відомості про цей арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
В обґрунтування скарги зазначила, що вона є власником частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,. Іншими співвласниками були син заявниці ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 03.03.1994 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті сина заявниця зверталася до нотаріальної контори із заявою про відкриття спадщини, 11.06.2024 року звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та дізналася, що на частину квартири накладено арешт. З відповіді Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції від 18.06.2024 року № 22.23-34508 дізналася, що згідно Інформаціїної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна постановою АА № 463145 від 07.07.2009 року накладено арешт на нерухоме майно, а саме на 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві особистої власності ОСОБА_3 . З вищевказаної довідки неможливо встановити на підставі якого виконавчого документа винесено постанову про арешт майна АА № 463145 від 07.07.2009 року у зв'язку з закінченням трирічного терміну зберігання виконавчих проваджень.
Дослідивши матеріали заяви, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах це особлива форма правосуддя, діяльність суду пов'язана із реалізацією судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі «контрольного санкціонування» вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні при розгляді цивільних справ, безпосереднього розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців, як важливої гарантії захисту права особи у судовому цивільному процесі та розгляді різних позовів, які стосується заходів примусового виконання рішень.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, визначений у Розділі VІI Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України, який передбачає, що скарги сторони виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, підлягають розгляду судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим судом, що видав виконавчий документ.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 ««Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначено, що відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника. На підставі статті 8 Закону про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Зі змісту поданої скарги та доданих до неї документів вбачається, що скаржник не є стороною виконавчого провадження, яке перебувало на виконанні у Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиціїта у межах якого було накладено арешт. Арешт було накладено на 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві особистої власності ОСОБА_3 . Який як вказує заявниця був її сином та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні та за таких умов, позов буде спрямовано на захист цивільних прав позивача, пов'язаний з оформленням права власності на спадкове майно.
У правових висновках, які містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 №904/51/19, у постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №607/3894/17, від 23.12.2020 у справі №554/7908/17-ц, від 24.05.2021 у справі №712/12136/18, від 24.06.2021 у справі №127/11276/20, від 08.09.2021 у справі № 369/3757/20, від 01.12.2021 у справі № 201/6486/20 та від 19.01.2022 у справі № 577/4541/20, зазначено, якщо позивач є боржником у виконавчому провадженні, то він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом передбачений ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу особи боржника у виконавчому провадженні, внаслідок наявності обтяжень, накладених державним виконавцем на його майно в межах виконавчого провадження, шляхом оскарження боржником рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Також, згідно правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №340/25/19, спір спадкоємця боржника щодо зняття арешту з нерухомого майна, накладеного у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого судом цивільної юрисдикції, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Таким чином, закон визначає ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу особи власника (володільця) майна, в даному випадку спадкоємця боржника, внаслідок наявності обтяжень, накладених державним виконавцем на його майно - звернення до суду з позовом, про зняття з нього арешту в порядку цивільного судочинства.
Отже, встановивши, що заявник ОСОБА_1 не є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого було накладено арешт на майно спадкодавця, суд приходить до висновку, що він не може оскаржувати бездіяльність органу ДВС в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме те, що він може пред'являти позов про зняття арешту з майна. Аналогічне посилання зроблено в листі органу ДВС від 18.06.2024 року № 22.23-34508.
У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання (п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6).
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Оскільки нормами ЦПК України не передбачено відмову у відкритті провадження у справі за скаргою на дії державного виконавця, тому в даному випадку підлягають застосуванню за аналогією положення ЦПК України щодо відмови у відкритті провадження у справі (ст.186 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, передбаченому розділом VII ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 186, 270, 272, 353, 447 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця та зняття арешту, заінтересована особа Добропільський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О. Кошля