24.06.2024 року м. Дніпро Справа № 908/2036/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередка А.Є. - доповідача
суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Де Трейдинг”
на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2023 року у справі № 908/2036/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Де Трейдинг”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго»
про стягнення 3 006 609,83 грн., -
У жовтні 2022 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Де Трейдинг” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» 3 006 609,83 грн., з яких 2 137 548,10грн основний борг, 499 732,47 грн. пеня, 42 941,35 грн. 3% річних та 32 6387,91 грн. інфляційні втрати.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу електричної енергії від 15.09.2020 №Е233-RDD/2-827 у частині розрахунків. У зв'язку з простроченням оплати відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати у вказаних вище сумах.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.05.2023 у справі № 908/2036/22 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що зважаючи на введений в Україні воєнний стан, на дату прийняття цього рішення строк оплати відповідачем придбаної у лютому 2022 року у позивача електричної енергії є таким, що не настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 2 137 548,10 грн., не підлягають задоволенню. Крім цього, оскільки не настав строк сплати основного зобов'язання за Договором, то відсутні і підстави для нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 499732,47 грн., 3% річних в сумі 42941,35 грн. та інфляційних втрат в сумі 326387,91грн. При цьому в умовах воєнного стану саме офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин від 28.02.2022 року і є тим сертифікатом, виданим ТПП України за спрощеною процедурою, в тому числі і у спірних правовідносинах, які є предметом спору у цій справі. Судом встановлено, що до свого повідомлення від 10.03.2022р. направленого на електронну пошту позивача 16.03.2022р., відповідач додав вказаний лист ТПП, а тому належним чином виконав свій обов'язок про настання форс-мажорних обставин. Відповідач своєчасно сплачував за придбані обсяги електроенергії, оскільки предметом позову є лише сума боргу, яка виникла за придбану електроенергію виключно у лютому 2022 року - місяці, коли почалася військова агресія РФ проти України, а порушення зобов'язання з оплати почалося з 05.03.2022р. під час дії форс-мажорних обставин. Продовження господарської діяльності відповідача у 2023 році та сума укладених договорів свідчать, що після їх належного виконання відповідач буде здатним розрахуватися з позивачем. При цьому сама по собі загальна сума укладених договорів з іншими контрагентами, як і загальний обсяг виручки, не означає отримання відповідачем прибутку у вказаному розмірі. Доданий відповідачем до відзиву висновок Запорізької торгово-промислової палати від 07.03.2023 № 03.4/282, свідчить про те, що всі вказані вище обставини впливають на можливість ТОВ «Альтернативенерго» виконувати свої зобов'язання по оплаті купленої електричної енергії в обсягах і строки, передбачені Договором про купівлю-продаж електричної енергії № Е233-RDD/2-827 від 15.09.2020.
Не погодившись з рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Де Трейдинг”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2023 у справі № 908/2036/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на те, що оскаржуване рішення винесено без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, допущенні порушення норм процесуального права.
Також скаржник зазначає, що відповідач несвоєчасно повідомив позивача про існування обставин, що унеможливлюють виконання зобов'язань, що взагалі виключало його право посилатися на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності. Відповідачем не доведено, що вказані ним обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання і не надано належного підтвердження існування таких обставин. Висновки суду про настання для відповідача форс-мажорних обставин суперечать сталій практиці Верховного Суду. Відповідно до п. 8.4 укладеного сторонами договору відповідач повинен був після виникнення форс-мажорних обставин негайно повідомити позивача, не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення таких обставин, однак відповідне повідомлення позивач отримав лише 16.03.2022, а отже з пропуском встановленого сторонами строку.
За твердженням скаржника, відповідач продовжував приймати електроенергію від позивача аж до закінчення розрахункового місяця, що підтверджується додатком до додаткової угоди. Реєстрація відповідачем обсягів купівлі-продажу електричної енергії на розрахункові дні 25.02.2022 - 28.02.2022 свідчать про відсутність обставин, які б перешкоджали йому виконати зобов'язання за договором.
Скаржник вказує, що судом всупереч умовам п. 8.4 договору та без врахування висновків Верховного Суду визнано повідомлення відповідача про настання обставин непереборної сили, що направлене на порушення строків, визначених договором, підставою для звільнення відповідача від виконання господарського зобов'язання.
Також, за твердженням скаржника, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що він не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати кошти від своїх контрагентів, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом тощо, сам по собі воєнний стан у країні не означає, що відповідач взагалі не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Навпаки, аналіз фінансової звітності відповідача за 2022 рік та аналіз укладених договорів постачання електроенергії у період 2022-2023 років свідчить про протилежне. Отже судом не прийнято до уваги, що відповідачем всупереч вимогам ст.218 ГПК України не доведено неможливість ТОВ "Альтернативенерго" виконувати свої зобов'язання перед ТОВ "ДеТрейдинг" за укладеним договором безпосередньо внаслідок обставин збройної агресії рф проти України.
На думку скаржника, судом безпідставно та необґрунтовано визнано лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 належним доказом існування для відповідача форс-мажорних обставин і такий лист не є правовим виправданням невиконання відповідачем своїх зобов'язань. При цьому відповідач мав можливість звернутися до ТПП України або відповідного регіональної ТПП для засвідчення настання для нього таких обставин, проте цього не зробив.
26.07.2023 позивачем подані додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що заперечення відповідача про вчасне повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин не відповідає умовам п. 8.4 договору. Інші доводи позивача, наведені у цих поясненнях, є аналогічними з доводами апеляційної скарги.
03.06.2024 у системі "Електронний суд" апеляційного суду надійшло клопотання відповідача у якому зазначено, що за висновками ВП Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, суди правильно застосували норми матеріального права, а саме: відмовили у задоволенні пені з посиланням на приписи постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказав, що позивачем нараховано пеню на підставі п. 7.3 договору, всупереч постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332. При розгляді даної справи відповідач просить врахувати наведені вище висновки Великої Палати. Також відповідач просить розглянути його заяву від 11.04.2023. та відстрочити виконання рішення.
У додаткових поясненнях у справі від 24.06.2024 позивач, у тому числі, вказує на те, що укладений між позивачем та відповідачем договір є двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії, а отже не відноситься до договорів, умови якого повноважна змінювати НКРЕКП. Постанова № 332 як підзаконний акт, що має меншу юридичну силу, ніж положення ЦК України та ГК України, не може зупиняти нарахування та стягнення штрафних санкцій, які є договірними та передбачені сторонами відповідно до приписів зазначених Кодексів.
Щодо заяви про відстрочення виконання рішення позивач зазначив, що вирішення такого питання на стадії апеляційного провадження суперечитиме ст. 331 ГПК України. Крім того, можливість відстрочення виконання судового рішення пов'язує з об'єктивними обставинами, які ускладнюють або виключають його виконання. Позивачем надавались суду першої інстанції докази стійкого фінансового стану відповідача та спроможності останнього погасити заборгованість. Викладене, на думку позивача, свідчить про необґрунтованість посилань відповідача на підстави для відстрочення виконання рішення, у свою чергу жодних доказів на підтвердження своїх вимог щодо такого відстрочення відповідачем не надано.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г.
Ухвалою суду від 07.07.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою на рішення суду та призначено розгляд скарги у судове засідання на 06.09.2023.
Розпорядженням керівника апарату суду від 05.09.2023, у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з протоколом повторного розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023 для її розгляду визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Березкіної О.В. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.
У судовому засіданні 06.09.2023 судом оголошено про відкладення розгляду справи до 05.10.2023.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із звільненням судді-доповідача Березкіної О.В. з посади судді Центрального апеляційного господарського суду (подання заяви про відставку) призначено повторний розподілу судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Коваль Л.А.
Ухвалою суду від 25.10.2023 колегією суддів у вказаному складі прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Де Трейдинг” на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2023 у справі № 908/2036/22 та призначено її розгляд в судове засідання на 08.01.2024.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.02.2024р.
12.02.2024 Центральним апеляційним господарським судом зупинено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Де Трейдинг” на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2023р. у справі № 908/2036/22 до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2024 у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 908/2036/22, поновлено апеляційне провадження та розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 24.06.2024р.
У судовому засіданні 24.06.2024 представник позивача надав пояснення по справі, згідно з якими доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Відповідач не скористався правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку свого представника, про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася явка в судове засідання представників учасників справи обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2020 р. між ТОВ «Де Трейдинг» (Продавцем), та ТОВ «Альтернативенерго» (Покупцем) укладено договір № Е233-RDD /2-827 про купівлю-продаж електричної енергії, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язався продавати, а Покупець - купувати електроенергію для її наступного постачання та здійснювати її оплату відповідно до умов даного Договору.
Згідно з п.2.3. - 2.5 Договору купівля-продаж електричної енергії здійснюється протягом розрахункового періоду, виходячи з підтвердженого обсягу електричної енергії, якщо даним Договором не узгоджено інше. Продавець та Покупець підтверджують обсяг електричної енергії шляхом подання повідомлень до електронної платформи оператора системи передачі на якій здійснюється реєстрація торгівельних операцій на двосторонній основі. Фактичний обсяг електричної енергії проданої Продавцем і купованої Покупцем щомісячно визначається в Акті купівлі-продажу, який є Додатком № 1 до цього Договору та оформлюється в порядку, згідно з даним Договором.
Пунктом 6.3.3 Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися з Продавцем за куплену електричну енергію, відповідно до умов цього Договору.
Згідно з п. 5.7. Договору, розрахунок за куплену-продану електричну енергію здійснюється з урахуванням ПДВ грошовими коштами в національній валюті України відповідно до умов, зафіксованих у додатковій угоді, укладеної Сторонами на відповідний місяць, за формою Додатку № 2 до цього Договору.
Пунктом 5.8 визначено, що днем здійснення оплати від Покупця вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зараховується на банківський рахунок Продавця.
Згідно з п. 5.14 Договору остаточний розрахунок за куплену Покупцем у Продавця електроенергію в розрахунковому місяці на підставі Акта купівлі-продажу, отриманого Покупцем відповідно до п.5.3 цього Договору, здійснюється Покупцем до 10-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Покупцем електроенергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Покупця за відповідний розрахунковий місяць, з урахуванням ПДВ.
Пунктом 6.3 Договору визначені обов'язки Покупця:
6.3.1. Надавати Продавцю інформацію та документацію, передбачену цим Договором, в порядку і терміни, передбачені умовами цього Договору;
6.3.2. Здійснювати своєчасну реєстрацію погоджених обсягів купівлі-продажу електричної енергії на електронній платформі ОСП, на якій здійснюється реєстрація на двосторонній основі;
6.3.3. Своєчасно та в повному обсязі розрахуватися з Продавцем за куплену електричну енергію відповідно до умов цього Договору;
6.3.4. Дотримуватися норм Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Розділом 7 Договору визначено підстави відповідальності сторін:
7.1. За невиконання або неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та даним Договором.
7.2. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від взятих на себе зобов'язань, відповідно до умов даного Договору.
7.3. У разі несплати або несвоєчасної оплати за електричну енергію у строки, зазначені в розділі 5 цього Договору, Покупець, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, сплачує на користь Продавця пеню за кожний день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком, згідно з ч. 6 ст. 73 Господарського кодексу України. У разі порушення порядку та терміну сплати за електричну енергію, Продавець має право застосувати до Покупця оперативно-господарські санкції, передбачені Господарським кодексом України, в тому числі в односторонньому порядку припинити йому продаж електричної енергії.
Також розділом 8 Договору сторони визначили підстави застосування форс-мажорних обставин.
8.1. Обставинами непереборної сили є будь-яка надзвичайна та невідворотна обставина, яка об'єктивно унеможливлює здатність Сторони виконувати свої зобов'язання за цим Договором;
8.2. Обставини непереборної сили поділяються на такі категорії:
1) викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом (повінь, циклон, шторм, цунамі, осідання ґрунту, землетрус, пожежа тощо);
2) надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань учасника ринку, передбачених умовами Правил ринку, а також бездіяльність третіх сторін, що не входять до положень Правил ринку (страйки, саботаж, локаут, вибухи та вихід ч паду чи пошкодження машин та устаткування, оголошена чи неоголошена війна, масові безпорядки, піратство тощо);
3) регламентовані умови відповідних рішень та акти державних органів влади (ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо).
8.3. Строк виконання зобов'язання Сторони, яка підпала під вплив форс-мажору, переноситься на весь період його дії, включаючи період ліквідації наслідків. При цьому така Сторона не буде нести відповідальність за прострочені зобов'язання.
8.4. Сторона у якого виникла ситуація неможливості виконання зобов'язань за цим Договором, повинна негайно за допомогою будь-якого засобу зв'язку повідомити іншу сторону про настання форс-мажору протягом установленою строку (не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору), а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання надзвичайних подій та обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цим Договором зобов'язань позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим. Договором.
8.5. Наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) підтверджується відповідним Сертифікатом Торгово-промислової палати України відповідно до законодавства.
8.6. У найкоротший строк після настання події, яка представляє собою форс-мажор, Сторона, на яку поширилася дія цих обставин, повинна обговорити і погодити продовження своєї роботи відповідно до умов цього Договору.
11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і є чинним до « 31» грудня 2020 року включно.
11.2. Якщо жодна зі Сторін не звернулася до іншої Сторони не менше ніж за один місяць до закінчення цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Додатковими угодами до Договору Сторони конкретизували основні умови постачання: обсяг замовленої електричної енергії та її вартість на кожен з розрахункових періодів з жовтня 2020 року по лютий 2022р.
Так, 24 січня 2022 року між ТОВ «Де Трейдинг» та ТОВ «Альтернативенерго» було підписано Додаткову угоду № 01/02 до Договору № Е233-RDD /2-827 від 15.09.2020 р., відповідно до якої Сторонами визначено базовий погодинний обсяг купівлі-продажу електричної енергії на лютий 2022 року та базова ціна купівлі-продажу електричної енергії в рамках цієї Додаткової угоди, а також визначено, що вартість електричної енергії за цією Додатковою угодою повинна бути сплачена не пізніше 04.03.2022 р.
На виконання цієї Додаткової угоди Продавцем у лютому 2022 року було поставлено Покупцю електричну енергію в обсязі 1 344,000 МВт/год на загальну суму 3141547,97 грн., відповідно до Рахунку Е233-RDD/2-827/100004 від 02.03.2022р. та Акту купівлі-продажу електроенергії № Е233-RDD/2-2202 від 28.02.2022р.
Відповідач частково розрахувався за придбану ним у лютому 2022 року електроенергію на загальну суму 1004000,00 грн., здійснивши п'ять платежів: 15.04.2022р. - 204000,00 грн., 25.04.2022р. - 200000,00 грн., 20.05.2022р. - 200000,00 грн., 03.06.2022р. - 200000,00 грн., 17.06.2022р. - 200000,00 грн.
За твердженням позивача, заборгованість відповідача за поставлену позивачем у лютому 2022 року електроенергію склала 2137548,10 грн.
Разом з тим, відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався. Так, 02.05.2023 набув чинності Закон України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 20.05.2023 строком на 90 діб (тобто до 18.08.2023 року).
З огляду на викладене, листом від 10.03.2022 №626/22 ТОВ «Альтернативенерго» повідомило ТОВ «Де Трейдинг» про виникнення форс-мажорних обставин, що впливають на належне виконання Договору про купівлю-продаж електричної енергії № Е233-RDD/2-827 від 15.09.2020 р.
У листі йдеться про те, що Торгово-промислова палата України в своєму листі № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Отже, відповідач вчасно розрахуватися з позивачем не мав змоги, за його твердженням, внаслідок початку 24.02.2022р. збройної агресії Російської Федерації проти України, введення воєнного стану, швидкої окупації міста Бердянська, де знаходиться його юридична адреса, розташований офіс та мешкають його працівники.
Відповідач протягом квітня-червня 2022 року частково погасив заборгованість за придбану ним у лютому 2022 року електроенергію на загальну суму 1004000,00 грн..
31.08.2022р. позивач направив відповідачу претензію № 05.0/00349, у якій вимагав від відповідача виконати свої зобов'язання за Договором від 15.09.2020р. № Е233-RDD/2-827 в частині розрахунків за куплену електричну енергію у 30 (тридцяти) денний строк з моменту отримання цієї претензії та сплатити на користь ТОВ «Де Трейдинг» залишок заборгованості в сумі 2 137 548,10 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.
У зв'язку з невиконанням відповідачем основного зобов'язання за договором з оплати за поставлену електроенергію, позивачем нараховані 499732,47 грн. пені, 42941,35 грн. 3% річних та 326387,91 грн інфляційних втрат.
Неоплата відповідачем вказаних вище сум основного боргу, пені, річних та інфляційних втрат і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо ) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з ст. ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У даному випадку, як зазначено вище, сторонами було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії від 15.09.2020р. № Е233-RDD/2-827 на умовах відстрочення оплати.
Зі змісту договору від 15.09.2020р. № Е233-RDD/2-827 та додаткової угоди до нього від 24.01.2022р. вбачається, що за придбану у лютому 2022 року електроенергію у розмірі не менше ніж 100% вартості електричної енергії покупець мав розрахуватися з продавцем не пізніше 04.03.2022.
Отже строк виконання зобов'язання за вказаним договором настав.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 15.09.2020 №Е233-RDD/2-827 у частині повної та своєчасної оплати поставленої у спірний період електричної енергії та ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, є наявними підстави для стягнення з відповідача боргу у сумі 2 137 548,10грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ч. 2 ст. 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даній справі, з огляду на встановлений факт прострочення ТОВ «Альтернативенерго» виконання основного грошового зобов'язання, що, зокрема, не заперечується останнім, колегія суддів вважає, що у позивача виникло право для нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у визначених позивачем розмірах, а саме: 326 387,91грн інфляційних втрат, 42 941,35грн трьох процентів річних, враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить вимогам чинного законодавства України у частині їх нарахування і є арифметично правильним.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову, пославшись на те, що строк сплати основного зобов'язання за Договором не настав у зв'язку з дією форс-мажорних обставин, та, у зв'язку з цим, на відсутність підстав і для нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 499 732,47 грн., 3% річних в сумі 42 941,35 грн. та інфляційних втрат в сумі 326 387,91грн.
Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення боргу, річних та інфляційних втрат з посиланням на дію форс-мажорних обставин, з огляду на таке.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як зазначено вище, сторони у п.п.8.4, 8.5 Договору визначили, що сторона у якої виникла ситуація неможливості виконання зобов'язань за цим Договором, повинна негайно за допомогою будь-якого засобу зв'язку повідомити іншу сторону про настання форс-мажору протягом установленою строку (не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору), а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання надзвичайних подій та обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цим Договором зобов'язань позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим Договором. Наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) підтверджується відповідним Сертифікатом Торгово-промислової палати України відповідно до законодавства.
Як встановлено колегією суддів, відповідач повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин лише 10.03.2022, а отже з пропуском встановленого сторонами у договорі строку, що позбавило відповідача права посилатися на таку обставину як на підставу для звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором.
Крім того суд враховує, що 13.05.2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 року можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.
Одночасно у листі вказано, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 року, за кожним зобов'язанням окремо.
З огляду на це, загальний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання, а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим.
Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.
У даному випадку, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати кошти від своїх контрагентів, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом тощо, отже всупереч вимогам ГПК України ним не доведено неможливість ТОВ "Альтернативенерго" виконувати свої зобов'язання перед ТОВ "ДЕ Трейдинг" за укладеним договором безпосередньо внаслідок обставин збройної агресії рф проти України.
При цьому доданий до заяви про відстрочення виконання рішення висновок № 03.4/282 від 07.03.2023 Запорізької ТПП (а.с.77-79, т.2) свідчить лише про настання для відповідача істотної зміни обставин при виконанні умов спірного договору, але у розумінні чинного законодавства України такі зміни не слід ототожнювати з настанням форс-мажорних обставин.
Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Як зазначає Верховний Суд у справі № 912/3323/20, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Проте, на відміну від форс-мажорних обставин чи обставин непереборної сили, які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання такого зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим.
Тобто, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У цьому зв'язку слід також зазначити, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.
Всі суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Отже, у даному випадку, наявність дії форс-мажорних обставин на відповідача останнім не доведена.
Втім, ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд наведеного не врахував, що призвело до неправильних висновків суду про наявність підстав для відмови у позові.
Водночас, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу у частині нарахування відповідачу пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, враховує наступне.
У силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції.
Як визначено ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Укладеним сторонами договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за договором у вигляді пені.
У даній справі, у зв'язку із порушенням строків сплати коштів за передану у лютому 2022 року електроенергію позивачем нараховані та заявлені до стягнення 499732,47грн пені.
Разом з тим, Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. Дія воєнного стану в Україні наразі триває.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування.
Так, у п. 5 вказаної постанови (доповненим згідно постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Підпунктом 16 п.1 постанови №332 (доповненим згідно постанови №413 від 26.04.2022), який є імперативною нормою, визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Отже, вказаною постановою Регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у т.ч. у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише оператором системи передачі, яким є позивач, але й у випадку застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.
При цьому суд враховує, що п. 1 ч. 2 ст. 17 Законом України "Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Згідно з п. 4 ч. 3, п.4 ст. 4 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Отже, у силу приписів наведених вище норм, постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП в межах своїх повноважень, а тому її положення є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності, що у даному випадку не було враховано позивачем.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 6 Закону «Про ринок електричної енергії», до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов'язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).
Таким чином, аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів. Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.
Отже, рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
При цьому такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Тобто, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Отже, приписи Постанови № 332 мають обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.
Викладене, у тому числі, спростовує доводи скаржника про те, що у даному випадку мали застосовуватися норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, як такі, що мають вищу юридичну силу ніж постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022.
Таким чином, виходячи з вищенаведених висновків, вбачається обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, що у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені у визначеному позивачем розмірі за спірний період у цій справі.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, то у його задоволенні слід відмовити.
Так, за змістом ст. 18 ГПК України, яка кореспондується зі ст. 326 ГПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Водночас, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору.
У контексті вищенаведених норм суд зауважає, що розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення. Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи відповідне питання господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Крім того, необхідною умовою задоволення таких заяв є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. Суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
У даному випадку, обставини стосовно того, що причиною прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем є обставини, які перебувають поза волею останнього, а також стосовно того, що виконання рішення у даній справі може призвести до його неплатоспроможності є недоведеними, належні докази в їх обґрунтування не надані.
При цьому слід зазначити, що відсутність у відповідача необхідних коштів, у тому числі, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання оскаржуваного рішення в розумінні ст. 331 ГПК України.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення, як таке що ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими та з неправильним застосуванням норм матеріального права, ухваливши нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги слід розподілити між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Де Трейдинг” - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2023 року у справі № 908/2036/22 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтернативенерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Де Трейдинг” 2 137 548,10грн основного боргу, 326 387,91грн - інфляційних втрат, 42 941,35грн - 3% річних та 37 603,16грн - судового збору за подання позову.
У стягненні пені в сумі 499 732,47грн - у позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтернативенерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Де Трейдинг” судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 56 404,74грн.
Видачу наказів, на виконання даної постанови, у відповідності до ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 02.07.2024 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз