24.06.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4177/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередка А.Є. - доповідача
суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-43"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ярошенко В.І.) від 17.02.2023р. у справі № 904/4177/22
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг
до Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет- 43", м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2023 Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-43" заборгованості за договором купівлі - продажу теплової енергії № 604 від 07.10.2013 на суму 638 929,70 грн, яка складається з суми основного боргу - 355 861,33 грн, пені - 139 900,95 грн, інфляційних витрат - 101 684,92 грн, 3% річних - 16 572,21 грн, 7% штрафу - 24 910,29 грн.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі - продажу теплової енергії № 604 від 07.10.2013 у частині оплати заборгованості за споживання теплової енергії та у зв'язку з цим наявністю підстав для нарахування пені, річних, інфляційних втрат і штрафу у вказаних вище сумах.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2023р. у справі № 904/4177/22, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.04.2023:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Житлово - будівельного кооперативу "Рассвет-43" на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" суму основного боргу в розмірі 355 861,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 101 684,92 грн, 3% річних у розмірі 16 539,01 грн, пеню у розмірі 139 759,05 грн, 7% штрафу у розмірі 24 910,29 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 581,32 грн.;
- в іншій частині позову відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору не здійснив повних та своєчасних розрахунків із позивачем, у зв'язку з чим зі сторони відповідача має місце неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором. Заборгованість відповідача за відпущену йому теплову енергію становить 355 861,33 грн. У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленої теплової енергії наявними є підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних, інфляційних втрат та 7 % штрафу. Одночасно, відмовляючи частково у позовних вимогах про стягнення 3% річних та пені, суд послався на невірний розрахунок цих сум позивачем.
Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Житлово-будівельний кооператив "Рассвет-43", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2023р. у справі № 904/4177/22 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" інфляційних втрат у розмірі 101 684,92 грн., 3% річних у розмірі 16 539,01 грн., пені у розмірі 139 759,05 грн., 7% штрафу у розмірі 24 910,29 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні таких позовних вимог (оспорюваних сум) відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на те, що після винесення рішення, суд ухвалою від 04.04.2023 фактично замінив сторону у справі з ЖБК "Рассвет-42" на ЖБК "Рассвет-43". Про існування оскаржуваного рішення відповідач дізнався лише 08.02.2024, отримавши відповідь від Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена не за адресою скаржника, а іншій юридичній особі. Викладене свідчить про неповідомлення відповідача про розгляд справи, що позбавило можливості останнього скористатися своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.
За твердженням скаржника, положеннями Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19", Закону України "Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", які на державному рівні визначені форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). У свою чергу, вказані обставини позбавили можливості ЖБК "Рассвет-43" своєчасно виконати умови договору від 04.10.2013 №604 у частині погашення своїх зобов'язань в повному обсязі. При цьому за умовами п. 9.1 цього договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили (карантину, введення воєнного стану).
Скаржник вказує, що судом не були враховані положення договору, вказаних вище норм, а також положення Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" згідно з якою під час дії воєнного стану заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), а також річних та інфляційних втрат. Скаржник зазначає, що у цій постанові уникнено використання терміну "фізична особа", таким чином не визначено, а отже не обмежено перелік суб'єктів щодо заборгованості яких має діяти відповідна заборона.
Також, у скарзі йдеться про те, що Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширення на території України коронавірусу СОVІD-19" на всій території України запроваджено карантин. Починаючи з 12.03.2020 нарахування та стягнення неустойки (штраф, пеня) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги заборонено вимогами чинного законодавства.
Крім того, виходячи зі змісту Постанови КМУ №206, не визначено період накопичення заборгованості, щодо яких має діяти відповідна заборона. Це свідчить, що заборона, викладена у Постанові поширюється як на відповідні заборгованості утворені до 24.02.2022, так і після.
Скаржник звертає увагу, що у випадку задоволення оскаржуваної частини позовних вимог, останній опиниться у невизначеній ситуації, оскільки звернутися до суду для стягнення відповідної суми з членів кооперативу, які заборгували за опалення, відповідач не має права, у зв'язку з дією тієї ж заборони, передбаченої Постановою КМУ №206. А оскільки єдиним джерелом фінансування ЖБК є внески його членів, то тягар сплати зазначеної суми змушені будуть нести мешканці будинку, які належно виконували свої обов'язки, тому рішення про задоволення господарських санкцій негативно вплине на права інших членів кооперативу.
Також, за твердженням скаржника, стягнення зазначеної суми перешкоджатиме ефективному функціонуванню відповідача як управителя будинку.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника та зазначає, що скаржник та голова правління ЖБК були обізнані про наявність судової справи та про наявність оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим відсутні підстави для поновлення строку на оскарження рішення.
Крім того у відзиві йдеться про те, що з матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана саме до ЖБК "Рассвет-43" і була направлена на адресу останнього, у зв'язку з чим твердження скаржника про заміну сторони є голослівним та надуманим, а відповідач мав реальну можливість скористатися своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву.
За твердженням позивача, члени ЖБК зобов'язані вчасно оплачувати надані їм житлово-комунальні послуги, а відповідач повинен контролювати своєчасне надходження грошових коштів та дотримуватися умов укладених договорів.
За твердженням позивача, скаржник, пославшись на п. 9.1 договору як на підставу для звільнення від відповідальності, не зазначає, які обставини непереборної сили існували у спірний період та яким саме чином такі обставини вплинули на діяльність відповідача та унеможливили виконання зобов'язання.
На думку позивача, посилання скаржника на Постанову КМУ № 206 є безпідставним, оскільки ця постанова забороняє нарахування пені за несвоєчасне внесення плати населенням, а ЖБК є юридичною особою, постанова набрала чинності з 24.02.2022, тобто до цієї дати можливе нарахування сум інфляційних втрат та річних за спожиту енергію. У даному випадку підставою звернення з позовом є невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №604 за період січень 2021 - квітень 2021 щодо здійснення оплати за отриману теплову енергію.
На переконання позивача, судом було надано належну оцінку усім обставинам справи, за наслідком чого ухвалено законне рішення.
Скаржник у відповіді на відзив зазначає, що на момент подання позову у 2022 році кооператив не був зареєстрований в електронному кабінеті, тому не був обізнаний про наявність судового розгляду і не був ознайомлений з матеріалами справи. Протягом серпня 2024 голова правління в кооперативі був відсутній, а представляти інтереси останнього у суді та право підпису жоден з членів кооперативу не мав.
На думку відповідача, судом не взято до уваги: що на підставі п.9.1 договору ЖБК звільнено від відповідальності за невиконання зобов'язань у період дії обставин непереборної сили, а саме карантину та воєнного стану; заборону стягнення господарських санкцій під час карантину та воєнного стану. Також скаржник відмітив, що позивач не спростував п.3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №530 щодо заборони на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби та протягом 30 днів з дня його відміни нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, позивач не погоджується тільки з постановою КМУ №206 та пропонує власний варіант її тлумачення. За твердженням відповідача, листами від 04.01.2024Ю, 20.05.2024 АТ "Криворізька теплоцентраль" зазначило, що відпуск теплової енергії для ЖБК здійснюється за тарифами для категорії населення.
На переконання відповідача навіть якщо нарахування інфляційних втрат та відсотків річних було здійснено до 24.02.2022, Постанова КМУ №206 забороняє стягнення таких нарахувань.
Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 15.04.2024р., після усунення недоліків апеляційної скарги, поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито провадження за апеляційною скаргою на рішення суду та призначено розгляд скарги у судове засідання на 24.06.2024.
У судовому засіданні 24.06.2024 представник позивача надав пояснення у справі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відповідачем подана заява про проведення засідання за відсутності його представника.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася явка в судове засідання представників учасників справи обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3 процентів річних, пені та 7% штрафу, то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2013 між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (продавцем) та Житлово - будівельного кооперативу "Рассвет-43" (покупцем) було укладено договір № 604 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
За цим договором теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається Споживачу-Покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року.
У п. 4.2.1 договору передбачено, що Теплопостачальна організація-Продавець зобов'язана забезпечувати протягом зазначеного в договорі часу безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв), або за затвердженим уповноваженим органом місцевого самоврядування режимом (графіком) постачання теплової енергії для потреб опалення, гарячого водопостачання, вентиляції, кондиціювання та інші технологічні потреби.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться за правилами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до встановлених тарифів (пункт 6.1 договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 договору).
Відповідно до п. 6.3 договору, оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами та в національній валюті відповідно до тарифів встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30 відсотків попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від споживача нараховуються як передплата за умови відсутності заборгованості споживача за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.
За умовами п. 7.2.7 договору, за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено сторонами у три роки.
Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 06.10.2014 року, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін (пункти 10.1, 10.3 договору).
Додатком 1 до Договору встановлено обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачеві-Покупцю.
За змістом пункту 1 Додатку, приєднане теплове навантаження становить Qо = 0, 4752 Гкал/годину, в тому числі на опалення о = 0, 2540 Гкал/годину.
Матеріали справи не містять доказів дострокового припинення цього договору або визнання його недійсним у визначеному законом порядку. Отже, даний договір був дійсним та обов'язковим для виконання сторонами протягом спірного періоду.
Факт поставки теплової енергії відповідачу (житловий будинок № 8, мкрн. Гірницький, м. Кривий Ріг) протягом опалювального сезону 2020-2021 років підтверджується наступними підписаними в двосторонньому порядку актами:
- акт передачі-прийняття теплової енергії № 165 від 31.01.2021 за січень 2021 року, згідно якого поставлено 99, 57 Гкал теплової енергії на суму 197 135, 46 грн;
- акт передачі-прийняття теплової енергії № 1307 від 28.02.2021 за лютий 2021 року, згідно якого поставлено 83, 52 Гкал теплової енергії на суму 162 358, 57 грн;
- акт передачі-прийняття теплової енергії № 2481 від 31.03.2021 за березень 2021 року, згідно якого поставлено 72, 35 Гкал теплової енергії на суму 143 243, 45 грн;
- акт передачі-прийняття теплової енергії № 3738 від 30.04.2021 за квітень 2021 року, згідно якого поставлено 30, 6 Гкал теплової енергії на суму 60 583, 96 грн;
Вищезазначені акти передачі-прийняття теплової енергії підписані відповідачем без заперечень та зауважень.
Між тим, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не здійснив оплату в повному обсязі за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 355 861,33 грн.
Обставини щодо наявності заборгованості у вказаній вище сумі не заперечуються відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором у частині оплати основного боргу, позивачем нараховані 101 684,92 грн інфляційних втрат, 16 572,21 грн 3% річних, 139 900, 95 грн пені та 24 910, 29 грн 7% штрафу.
Не оплата відповідачем вказаних вище сум і стала підставою для звернення товариства з позовом у даній справі.
Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване рішення суду першої інстанції колегія суддів враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України. зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначено, що між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Частиною 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Крім того, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 629 Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Щодо досліджуваної справи, то з урахування положень наведених норм чинного законодавства та вищезазначених обставин справи, а саме підтвердження факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу № 604 від 07.10.2013 у частині повної та своєчасної оплати за поставлену позивачем теплову енергію в гарячій воді у період січень 2021 - квітень 2021, що також не заперечується відповідачем та не спростовується ним в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що у позивача виникло право для нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, про стягнення з відповідача, разом з сумою основного боргу, інфляційних втрат у сумі 101 684,92грн., враховуючи, що розрахунок цієї суми не суперечить вимогам чинного законодавства України у частині її нарахування і є арифметично правильним, а також 3 процентів річних.
При цьому колегія суддів погоджується з перерахунком місцевим господарським судом трьох процентів річних у зв'язку з неправильним визначенням позивачем періоду їх нарахування.
Таким чином, за обґрунтованими розрахунками суду, стягненню з відповідача підлягають 3 % річних у сумі 16 539,01 грн, у зв'язку з чим, у відповідній частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Разом з цим, місцевим господарським судом визнані наявним підстави для стягнення з відповідача пені у сумі 139 759,05грн. та 7 процентів штрафу у сумі 24 910,290грн, виходячи з положень п. 7.2.7 договору.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Як зазначено вище, згідно з п. 7.2.7 договору за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено сторонами у три роки.
На підставі наведеного пункту договору, позивач здійснив розрахунок пені, а також нарахував штраф у вказаних вище розмірах.
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Одночасно, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У даному випадку, законом не визначено розмір пені та штрафу, тому повинні застосовуватися санкції, передбачені договором.
Слід враховувати, що тлумачення умов укладеного сторонами договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських відносинах.
Таким чином, у разі встановлення санкцій договором, що має місце у цій справі, сторони наділені правом визначити їх розмір або у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт , послуг).
Втім, у спірному договорі сторони не визначили чіткий розмір пені та штрафу, а лише обмежили розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ (не більше подвійної облікової ставки НБУ), а щодо штрафу - відсотками від невизначеної суми (семи відсотків вказаної суми), зокрема без конкретного встановлення його розміру у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.
Крім того, колегія суддів враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" №211 від 11.03.2020 на території України був встановлений карантин з 12.03.2020.
Відповідно до п.п. 4 п. 3 розд. ІІ "Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №530-ІХ від 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З огляду на положення п.п. 4 п. 3 розд. ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги тривала до 30.07.2023.
Таким чином, на час надходження позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області та на час прийняття оскаржуваного рішення у справі на всій території України діяв карантин.
Вищевикладене свідчить про неправомірність нарахування пені і штрафу за спірний період та про відсутність підстав для застосування такої міри відповідальності.
При цьому колегія суддів зазначає, що Житлово-будівельний кооператив "Рассвет-43" виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний споживач (від імені всіх фізичних осіб - мешканців), договір укладений для забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами, а також враховує, що оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення.
Доказів того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а і суб'єктами господарювання матеріали справи не містять.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд наведеного не врахував, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог із стягнення сум штрафу 7% та пені.
Таким чином, відповідні доводи скаржника знайшли своє підтвердження.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо не повідомлення судом першої інстанції відповідача про розгляд справи колегія суддів встановила таке.
Розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Як свідчить матеріали справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду від 21.11.2022 була направлена за адресою: 50057, м. Кривий Ріг, мкр-н Гірницький, 26 (повернення поштового відправлення а.с. 50,51), яка не являється адресою відповідача.
Таким чином, відповідач дійсно не був повідомлений судом про розгляд справи, що і було підставою для поновлення відповідачу строку на звернення з апеляційною скаргою.
Разом з тим, доводи скаржника про те, що після винесення рішення, суд ухвалою від 04.04.2023 фактично замінив сторону у справі з ЖБК "Рассвет-42" на ЖБК "Рассвет-43" відхиляються апеляційним судом, оскільки у даному випадку йдеться про допущену судом описку, яка була виправлена шляхом постановлення ухвали про виправлення описки за ініціативою суду (стаття 243 ГПК України), при цьому така описка не впливає на висновки суду першої інстанції по суті спору, а доводи скаржника ґрунтуються на неправильному тлумаченні ним норм права.
Доводи скарги щодо відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення пені у сумі 139 759,05грн та 7% штрафу у сумі 24 910,29грн., як таке що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені і штрафу.
З огляду на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, то у порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет- 43" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2023р. у справі № 904/4177/22 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2023р. у справі № 904/4177/22 - скасувати у частині стягнення пені у сумі 139 759,05грн та 7% штрафу у сумі 24910,29грн.
Ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягненні пені і штрафу.
В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2023р. у справі № 904/4177/22 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Житлово-будівельний кооператив "Рассвет- 43".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 02.07.2024 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз