ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 липня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1232/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.05.2024, прийняту суддею Нікітенком С.В., м. Одеса,
у справі №916/1232/24
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал"
про стягнення 113 300 813,49 грн
У березні 2024 Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 113300813,49 грн, з яких: 67014509,34 грн боргу за товар, 8728894,80 грн боргу за зберігання товару, 22940599,19 грн інфляційних втрат, 4632881,70 грн 3% річних та 9983928,46 грн пені.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 26.03.2024 відкрито провадження у справі №916/1232/24.
01.05.2024 до суду першої інстанції від Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" надійшла заява б/н від 01.05.2024 (вх.№17689/24 від 01.05.2024), в якій останнє просило визнати поважними причини пропуску відповідачем п'ятнадцятиденного строку на подання відзиву, визначеного в ухвалі Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 у справі №916/1232/24, а також поновити відповідачу строк на подання відзиву та зустрічного позову у даній справі.
Дане клопотання обґрунтоване тим, що внаслідок військового стану, ворожих обстрілів та пошкоджень належних Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал" об'єктів відповідач не мав і не має можливості здійснювати повноцінну господарську діяльність впродовж тривалого періоду часу, що також зумовило брак штатних працівників підприємства та організаційні складнощі з пошуку та відновлення документів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 у справі №916/1232/24 (суддя Нікітенко С.В.) відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" про поновлення строку на подання відзиву та зустрічного позову; відзив Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" залишено без розгляду; зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" повернуто заявнику.
Постановляючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що приписами чинного процесуального законодавства передбачена можливість реалізації відповідачем права на подання відзиву та зустрічного позову виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення останнім відповідних процесуальних дій, при цьому з заявою про продовження відповідних строків до їх спливу Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" не зверталося.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 у справі №916/1232/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача б/н від 01.05.2024 (вх.№17689/24 від 01.05.2024) про поновлення строку на подання відзиву та зустрічного позову.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що внаслідок військової агресії проти України та введення на території України воєнного стану, частих та тривалих повітряних тривог відповідач не мав і не має можливості здійснювати повноцінну господарську діяльність, що є об'єктивними і поважними обставинами, які зумовили порушення строку на подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову, проте суд першої інстанції, безпідставно не врахувавши ці обставини та обмежившись лише тим фактом, що процедура поновлення строку не може бути застосована до питання щодо подання відзиву та зустрічної позовної заяви, допустив надмірний формалізм, що не відповідає завданням господарського судочинства, хоча з власної ініціативи міг продовжити відповідачу відповідні процесуальні строки.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 17.06.2024 (вх.№1786/24/Д1 від 17.06.2024) Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" просить апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" залишити без задоволення. Зокрема, позивач посилається на відсутність поважних причин для пропуску відповідачем процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в пункті 9 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, то її перегляд за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2024, зокрема, прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1232/24; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду.
Вищенаведена ухвала місцевого господарського суду була надіслана Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал" до його електронного кабінету та доставлена останньому 26.03.2024 о 20:20, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, яка сформована у Комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", та не спростовується апелянтом.
19.04.2024 відповідач через систему "Електронний суд" звернувся до суду першої інстанції з відзивом на позовну заяву, в якому містилось клопотання про визнання причин пропуску строку для подання відзиву поважними та про поновлення строку на його подання, а також з зустрічною позовною заявою, в якій також містилось клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2024 у справі №916/1232/24 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви; зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" повернуто заявнику.
В подальшому 01.05.2024 до суду першої інстанції від Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" надійшла заява б/н від 01.05.2024 (вх.№17689/24 від 01.05.2024), в якій останнє просило визнати поважними причини пропуску відповідачем п'ятнадцятиденного строку на подання відзиву, визначеного в ухвалі Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 у справі №916/1232/24, а також поновити відповідачу строк на подання відзиву та зустрічного позову у даній справі.
Відмовляючи відповідачу у поновленні строку для подання зустрічної позовної заяви, залишаючи відзив без розгляду та повертаючи Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал" зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що, подаючи зустрічний позов та відзив на позовну заяву з порушенням встановленого судом строку, відповідач не подав заяву про продовження відповідних процесуальних строків до їх спливу, при цьому процедура поновлення строку не може бути заснована до питання щодо подання відзиву та зустрічної позовної заяви.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Нормою пункту 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Отже, право пред'явити зустрічний позов може бути реалізоване у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом, а саме: для надання відзиву, який є строком встановленим законом, оскільки в нормах пункту 3 частини другої статті 46 та частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України не йдеться про встановлення ними строку для подання відзиву судом, а імперативно законом встановлено період часу для подання зустрічного позову, який має відповідати строку для подання відзиву.
Саме такий правовий висновок відображений в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №918/604/23.
За нормою частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Відповідно до частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Так, прямо з норми частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що для подачі відзиву строк встановлює суд в межах граничного строку - 15 днів з дня вручення ухвали.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 116 Господарського процесуального кодексу України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №910/5172/19.
Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.
З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку.
Відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
За умовами частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
В силу пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі - Положення) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 37 глави 2 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 242 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, з 05.10.2021, тобто з дати початку функціонування таких підсистем ЄСІТС як "Електронний кабінет" та "Електронний Суд", зазнав змін існувавший до цього порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, передбачений, зокрема, підпунктами 17.1, 17.5, 17.14 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у тому числі порядок вручення судових рішень. Відтак з 05.10.2021 вручення судом судових рішень особам, які зареєстрували Електронний кабінет, здійснюється в електронній формі шляхом надсилання судових рішень до електронного кабінету таких осіб.
У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов'язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.
Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі №910/15120/20.
Господарський процесуальний кодекс України не покладає на суд обов'язку направляти учаснику справи копію судового рішення у паперовій формі, у випадку, якщо особа зареєструвала свій Електронний кабінет, має доступ до функціонуючих підсистем та документів у межах відповідної справи.
Як зазначалося вище, ухвала Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 у справі №916/1232/24, якою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, була доставлена до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" 26.03.2024 о 20:20, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду, яка сформована у Комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду".
У пункті 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 у справі №916/1232/24 була отримана відповідачем 27.03.2024 (робочий день, наступний за днем відправлення вказаної ухвали), а відтак Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" мало право подати відзив на позовну заяву та пред'явити зустрічний позов у строк до 11.04.2024 (включно).
Між тим, в строк до 11.04.2024 (включно) відповідач не подав до суду першої інстанції ні відзив на позовну заяву, ні зустрічний позов.
01.05.2024 до суду першої інстанції від Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" надійшла заява б/н від 01.05.2024 (вх.№17689/24 від 01.05.2024), в якій останнє просило визнати поважними причини пропуску відповідачем п'ятнадцятиденного строку на подання відзиву, визначеного в ухвалі Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 у справі №916/1232/24, а також поновити відповідачу строк на подання відзиву та зустрічного позову у даній справі. До вказаної заяви відповідачем було додано зустрічну позовну заяву та відзив на позовну заяву.
За змістом частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.
Таким чином, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку (у даному випадку - до 11.04.2024 включно), чи з ініціативи суду, у той час як відповідач звернувся з відзивом на позовну заяву після закінчення цього строку. Відтак, оскільки з заявою про продовження строків відповідач до суду першої інстанції не звертався, а процедура поновлення строку не може бути застосована до питання щодо подання відзиву на позовну заяву, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо відмови у задоволенні заяви відповідача в частині поновлення йому строку на подання відзиву на позовну заяву.
Стосовно заяви відповідача в частині поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, то слід зауважити що з зустрічним позовом відповідач також звернувся до суду першої інстанції з пропуском встановленого законом (частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України) строку, при цьому висновок місцевого господарського суду про те, що строк, відведений на подання зустрічного позову, не може бути поновлений, є необґрунтованим.
Так, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша).
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя статті 119 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом наведеної статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника з заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд - оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених Господарським процесуальним кодексом України часових рамках.
Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов'язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Колегія суддів наголошує на тому, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку у спосіб звернення до суду з заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності
Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції фактично не розглянув клопотання відповідача про поновлення строку на подання зустрічного позову, проте це не призвело до прийняття неправильного рішення відносно повернення зустрічного позову, з огляду на наступне.
Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал", звертаючись до господарського суду з заявою про поновлення процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви та обґрунтовуючи підстави для поновлення цього строку, посилалось на те, що внаслідок військового стану, ворожих обстрілів та частих тривог, відповідач не мав і не має можливості здійснювати повноцінну господарську діяльність впродовж тривалого періоду часу, що зумовило брак штатних працівників підприємства.
Правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Подібний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
Так, при встановлені наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання заяви має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України, у зв'язку з чим воєнний стан триває до теперішнього часу.
Разом з тим, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом встановленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише у тому разі, якщо учасник справи доведе у заяві про поновлення такого строку наявність обставин, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили своєчасне виконання процесуальної дії.
Проте, неможливість підготувати та подати зустрічний позов в межах передбаченого Господарським процесуальним кодексом України строку відповідачем не підтверджена жодними належними у розумінні процесуального закону доказами, тим більше, що оголошення "повітряної тривоги" не є постійним явищем, при цьому воєнний стан об'єктивно існує, але на території Одеської області зберігається можливість для здійснення підприємствами своєї діяльності.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що процесуальний строк для пред'явлення зустрічного позову, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи та спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" не проявило необхідної старанності та, звертаючись з зустрічним позовом поза визначеним законом строком, не надало до суду переконливих доказів на підтвердження наявності у нього перешкод для реалізації права на звернення з таким позовом сумлінно та своєчасно, тобто з урахуванням періоду часу, який об'єктивно необхідний для підготовки зустрічної позовної заяви, відтак несвоєчасне подання зустрічного позову зумовлене лише волевиявленням самого відповідача, тобто має суб'єктивний характер, що не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Твердження апелянта про те, що в діях суду першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали проявився надмірний формалізм, є безпідставними, адже порядок подання зустрічної позовної заяви в господарському процесі, її повернення і дії господарського суду при розгляді цього питання врегульовані Господарським процесуальним кодексом України, у зв'язку з чим суд діяв у порядку, встановленому чинним процесуальним законом. Водночас скаржник, як учасник справи, знав про встановлені строки; знав або/та мав знати, які процесуальні дії він міг вчинити для здійснення ефективного захисту своїх прав та інтересів в межах даної справи або для продовження/поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних дій.
Крім того, колегія суддів роз'яснює скаржнику, що повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку та наголошує, що право особи подати позов може бути реалізовано лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 у справі №916/1232/24.
Керуючись статтями 232, 233, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 у справі №916/1232/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до приписів статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2024.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук