79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" червня 2024 р. Справа №914/135/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук
О.І. Матущака,
секретар судового засідання В.Б. Лагутін,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства “Axis Industries” б/н від 24.05.2024 (вх. № 01-05/1504/24 від 27.05.2024)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 (м. Львів, суддя С.Б. Кітаєва)
про залишення позову без розгляду
у справі № 914/135/24
за позовом: Закритого акціонерного товариства “Axis Industries”, Вільнюс, Литва
до відповідача: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів
про визнання укладеними додаткових угод до контрактної угоди № LDHP-A.3 від 27.07.2017.
за участю представників:
від позивача: Чередніченко М.М.;
від відповідача: Трофимчук О.В.
Закрите акціонерне товариство «Axis Industries» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання укладеними додаткових угод до контрактної угоди №LDHP-A.3 від 27.07.2017.
15.02.2024 через систему «Електронний суд» поступив відзив на позовну заяву від 14.02.2024 з доповненням, у якому відповідач просив суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, а також про продовження строків підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 15.02.2024 постановлено: поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, прийняти та долучити його до матеріалів справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, зокрема, на наявність арбітражного застереження, що сторони погодили в п.6 Спеціальних умов Контракту «Врегулювання спорів», щодо підсудності справи Міжнародному комерційному арбітражному суду у Торгово-промисловій палаті України за її правилами.
З матеріалів справи встановлено, що представник відповідача в підготовчому засіданні 20.03.2024 просив залишити без розгляду позовну заяву, на підставі п.7 ч.1 ст.226 ГПК України, зазначивши, що заперечення відповідача проти розгляду справи господарським судом ним висловлені першочергово до викладу заперечень щодо позову у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 позов закритого акціонерного товариства «Axis Industries» до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання укладеними додаткових угод до контрактної угоди №LDHP-A.3 від 27.07.2017 залишено без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що як встановлено з матеріалів справи, сторонами спору укладене арбітражне застереження, яке є дійсним не втратило чинності та щодо якого не встановлено неможливості його виконання. Отже за наявності арбітражного застереження в Контракті, суд застосовує принцип імунітету та автономії арбітражної угоди, у зв'язку із чим не вбачає підстав для визнання арбітражного застереження таким, що не може бути виконане.
Із врахуванням наведеного, а також того, що від відповідача не пізніше розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви по суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору у справі №914/135/24 в господарському суді, місцевий суд прийшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 ГПК України.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 Закрите акціонерне товариство “Axis Industries” звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 24.05.2024 (вх. № 01-05/1504/24 від 27.05.2024), у якій просив скасувати ухвалу від 10.04.2024, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт зазначив, що з урахуванням того, що 1) клопотання про залишення позову без розгляду не було подано до подання відзиву; 2) клопотання про залишення позову без розгляду озвучено в усній формі лише на другому судовому засіданні; 3) клопотання про залишення позову без розгляду озвучено лише після вчинення відповідачем дій, які свідчать про намір розглядати справу в господарському суді (клопотання про продовження строку підготовчого провадження, заява про виклик свідка, відзив, заперечення, нові докази і т.д.), у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду.
Львівське міське комунального підприємства “Львівтеплоенерго” подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/4052/24 від 14.06.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 26.06.2024 з'явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив
У судове засідання 26.06.2024 з'явився представник відповідача , надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
27.07.2017 між відкритим акціонерним товариство «Axis Industries» (далі- «Позивач», «Виконавець», або «Підрядник»), яке в подальшому змінило організаційно-правову форму на закрите акціонерне товариство (з АВ «Axis Industries» на UAB «Axis Industries») та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (далі-«Відповідач» або «Замовник») укладено Контрактну угоду №LDHP-А.3 (далі «Контрактна угода» або «Контракт») на «Постачання та монтаж індивідуальних теплових пунктів».
Ця угода набуває чинності на підставі її підписання. Ця угода підписана в рамках Проекту реконструкції централізованого водопостачання м.Львова згідно з кредитною угодою між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та Європейським банком Реконструкції та розвитку, операційний номер 39300 від 13.06.2013.
Сторонами у Контрактній угоді (у Статті 1 «Контрактна документація») визначено: Контрактна документація. п.1.1. Наступні документи становлять собою Контракт між Замовником і Підрядником, і кожен такий документ повинен вважатися невід'ємною частиною Контракту, зокрема: (2) Спеціальні умови Контракту та (3) Загальні умови Контракту.
В Пункті 1.2 «Порядок пріоритетності», сторони погодили, що у випадку неоднозначності або суперечності між зазначеними Контрактними документами порядок пріоритетності повинен відповідати порядку в якому наведено перелік Контрактної документації у статті 1.1 (Контрактна документація) вище.
Дана Контрактна угода підписана сторонами і скріплена печатками з додержанням письмової форми правочину.
Відповідно до Спеціальних умов Контракту, п.6 «Врегулювання спорів»:
ЗУ 6.1.3. Погодинна оплата послуг Судді: буде визначено згодом.
ЗУ 6.1.4. Орган, відповідальний за призначення судді: Київська торгово-промислова палата.
ЗУ 6.2.3. Орган відповідальний за призначення третього арбітра: не застосовується.
ЗУ 6.2.6(і) Правила процедури арбітражного розгляду: остаточне врегулювання спорів здійснюється: Міжнародним комерційним арбітражним судом у Торгово-промисловій палаті України за її правилами.
ЗУ 6.2.6(іі) Місце проведення арбітражу: Київ, Україна.
Частинами 1, 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, Контрактної угоди, позивач (UАВ «Axis Industries») є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Литви з основним місцезнаходженням за адресою: вул. Калаутувос, 45а, LT-47190, Каунас Литва.
За змістом статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.
У статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов'язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект).
Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 у справі № 920/241/19 роз'яснив, уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов'язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.
За змістом статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв'язання в суді.
У п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
У Контрактній Угоді міститься арбітражне застереження по врегулюванню спорів, а саме, що остаточне врегулювання спорів здійснюється Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України (п.6.2.6(і) Спеціальних умов Контракту), які мають пріоритетність застосування між контрактними документами, що врегульовано п.1.2 Контрактної угоди.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини добровільна відмова від судового порядку вирішення спору на користь арбітражу є загалом прийнятною в аспекті дотримання статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. зокрема рішення у справі Suovaniemi and others . Finland, заява № 31737/96, 23.02.1999), тому залишення судом без розгляду позову через наявність арбітражної угоди саме по собі не становить неприйнятного обмеження доступу до суду
Слід також зазначити, що арбітражне застереження про передачу спору на розгляд арбітражного суду є одним із способів реалізації сторонами права на захист, тобто фактично не є відмовою від права на звернення до суду.
Як зазначено вище, стаття 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачає, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв' язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
В даній справі арбітражна угода укладена у вигляді арбітражного застереження у Контрактній Угоді.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України: "Загальними засадами цивільного законодавства є: 3) свобода договору."
Згідно з ч.ч.2,3, ст.6 ЦК України: "2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. 3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами."
Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України: "Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості."
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України: "Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов' язковими відповідно до актів цивільного законодавства."
Таким чином, сторони вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін уклали вищевказану угоду.
В свою чергу, наведені у п. 7 ч.1 ст. 226 ГПК України та ч.1 ст.8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" норми передбачають саме імперативний обов'язок суду залишити позов без розгляду не просто по факту, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, а саме, якщо будь-яка із сторін цієї угоди, зокрема і відповідач, попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору і не пізніше початку розгляду справи по суті.
Колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що фактично законодавець дає сторонам можливість як за волевиявленням всіх сторін укласти арбітражу угоду, так і за їх спільним волевиявленням змінити арбітражну підсудність та розглядати справу у відповідному господарському суді України, яке виражається в тому, що одна зі сторін угоди передає спір до такого суду і жодна зі сторін вказаної арбітражної угоди не заявляє заперечень проти цього не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору і до початку розгляду справи по суті.
Як встановлено колегією суддів, 15.02.2024 через систему «Електронний суд» поступив відзив на позовну заяву від 14.02.2024 з доповненням, у якому відповідач просив суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, а також про продовження строків підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 15.02.2024 постановлено: поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, прийняти та долучити його до матеріалів справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, зокрема, на наявність арбітражного застереження, що сторони погодили в п.6 Спеціальних умов Контракту «Врегулювання спорів», щодо підсудності справи Міжнародному комерційному арбітражному суду у Торгово-промисловій палаті України за її правилами.
Відповідач не виклав окремого клопотання про залишення позову без розгляду чи не зазначив окремим пунктом у прохальній частині відзиву, але це не спростовує змісту самих заперечень відповідача проти розгляду позову господарським судом, оскільки враховуючи той факт, що Законом не встановлено вимог щодо форми вираження стороною своїх заперечень в порядку п.7 ч.1 ст.226 ГПК України, то такі заперечення можуть бути викладені у відзиві на позов або письмовому чи усному клопотанні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що викладення відповідачем заперечень проти розгляду справи Господарським судом в порядку п.7 ч.1 ст.226 ГПК України у відзиві, зокрема, до викладення заперечень проти позову щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, що фактично є змістом першої заяви по суті відповідача - відзивом, не свідчить про те, що такі заперечення подано відповідачем пізніше подання ним першої заяви щодо суті спору як і не спростовують того, що такі заперечення подані відповідачем до подання ним першої заяви щодо суті спору.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду від 01.11.2023 №910/3208/22.
Підписавши Контрактну Угоду, в якій міститься арбітражне застереження, сторони фактично погодилися з передбаченим у ньому порядком вирішення спорів, що свідчить про вільне волевиявлення сторін щодо передачі спорів саме Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України, місцезнаходженням якого є адреса: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 33.
Сторонами укладене арбітражне застереження, яке є дійсним не втратило чинності та щодо якого не встановлено неможливості його виконання. Отже за наявності арбітражного застереження в Контракті, суд застосовує принцип імунітету та автономії арбітражної угоди, у зв'язку із чим не вбачає підстав для визнання арбітражного застереження таким, що не може бути виконане.
Із врахуванням наведеного, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 ГПК України.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 у справі № 914/135/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товаристваIndustries б/н від 24.05.2024 (вх. № 01-05/1504/24 від 27.05.2024) залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 у справі № 914/135/24 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 28.06.2024.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак