02 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/8424/23 пров. № А/857/9289/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі № 300/8424/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Микитюк Р.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) (в інтересах якого діє представник - адвокат Окуневич Михайло Валентинович) звернувся в Івано-Франківськй окружний адміністративний суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також ВЧ НОМЕР_1 , відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 2), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 у обчисленні грошового забезпечення позивача для розрахунку при звільненні з військової служби;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 у невключенні до грошового забезпечення для обчислення компенсаційних виплат додаткових складових грошового забезпечення, які отримував щомісячно позивач за час проходження військової служби;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 перерахувати розмір компенсаційних виплат, визначених при звільненні позивача, врахувавши до грошового забезпечення для обчислення компенсаційних виплат додаткові види грошового забезпечення (одноразова грошова винагорода, премії захисникам, тощо), визначених у наказі командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.05.2023 №121 та направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проведення виплати;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити недоодержані компенсаційні виплати позивачу на підставі поданих відомостей ВЧ НОМЕР_1 ;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати починаючи з 02.05.2023 і до дати проведення розрахунків;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати на підставі поданої відомості ВЧ НОМЕР_1 .
Позов обґрунтовує тим, що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію», 01.04.2022 позивача прийнято у Збройні Сили України по мобілізації, та проходив службу в четвертому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з липня 2022 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . На підставі витягу з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 від 01.05.2023 №121 солдата ОСОБА_1 , стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти В/Ч НОМЕР_1 , ВОС-100915А, щпк «солдат», 5 тарифного розряду, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) від 26.04.2023 №211-РС звільнено з військової служби в запас за пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Даним наказом визначено, що вислуга років у Збройних Силах України станом на 01.05.2023 становить календарна - 1 рік 1 місяць 0 днів, пільгова 0 років 9 місяців 2 дні. Позивач через представника звертався до відповідачів із запитами про надання останньому довідку із розшифруванням виплат після звільнення, з метою повноти виплат в повному обсязі по кожному належному виду (компенсацій), однак відповідачі зазначені запити проігнорували.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги апелянт обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норми матеріального права, що привело до порушення в свою чергу норми процесуального права. Зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Вказує, що абзацами першим - другим пункту 9.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Крім цого, зазначає, шо оскільки відповідачем 1 порушено строки виплати належної позивачу компенсаційних виплат при звільненні, має право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням терміну виплати починаючи з 02.05.2023 року і по дату проведення фактичних розрахунків.
Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 року №300/8424/23 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідачем 2 до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення. Таким чином, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби визначається з грошового забезпечення, до якого не включаються винагороди.
Вказує, що з огляду на зміст пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Крім цого, зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 є не належним відповідачем у даній справі, оскільки жодних протиправних дій з боку ІНФОРМАЦІЯ_6 по відношенню до позивача допущено не було. Вказує, що нарахування грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 здійснювалось саме військовою частиною самостійно. На підставі наданих ІНФОРМАЦІЯ_6 роздавальних відомостей здійснювалась виплата грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , так як військова частина НОМЕР_1 не мала відкритих рахунків в органах державної казначейської служби.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі № 300/8424/23 залишити без змін.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідно до витягу з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 від 01.05.2023 №121 солдата ОСОБА_1 , стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти В/Ч НОМЕР_1 , ВОС-100915А, щпк «солдат», 5 тарифного розряду, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) від 26.04.2023 №211-РС звільнено з військової служби в запас за пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Даним наказом визначено, що вислуга років у Збройних Силах України станом на 01.05.2023 становить календарна - 1 рік 1 місяць 0 днів, пільгова 0 років 9 місяців 2 дні. Також зазначеним наказом зазначено виплатити:
- щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 523% посадового окладу;
- надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01.04. по 01.05.2023;
- додаткову винагороду відповідно до п. 1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 за період з 01. По 18.04.2023 із розрахунку 100 000 грн на місяць та з 19.04.2023 по 01.05.2023 30 000 грн із розрахунку на місяць;
- грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 4% місячного грошового забезпечення (за кожний повний прослужений місяць, але не менше 25% місячного грошового забезпечення) за 13 місяців військової служби відповідно до постанови КМУ №460 від 17.09.2014;
- грошову компенсацію за 23 діб невикористаної основної щорічної відпустки за 2022 рік та 3 діб за 2023 рік (а.с.23-24).
Після звільнення з військової служби позивачу проведено 3платежі на загальну суму 122 639,81 грн, а саме:
- 10.05.2023 зарплата в сумі 21009,31 грн;
- 23.05.2023 зарплата в сумі 71820,00 грн;
- 09.06.2023 зарплата в сумі 29810,50 грн (а.с.26-28).
Позивач через представника звертався до відповідачів із запитами про надання останньому довідку із розшифруванням виплат після звільнення, з метою повноти виплат в повному обсязі по кожному належному виду (компенсацій), однак станом на час подачі позовної заяви в суд, відповідачі відповіді не надали.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся із позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, довели ті обставини, на яких ґрунтуються їхні заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі Закон № 2011-XII).
Відповідно до пунктів 2-4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до частини третьої статті 15-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок № 260).
Порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення регламентовано розділом ХХIIІ Порядку № 260 виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Так, пунктами 1 та 2 розділу ХХIIІ Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Згідно з пунктом 6 розділу ХХIIІ Порядку № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Таким чином, пункт 6 розділу ХХIIІ Порядку № 260 містить застереження, що грошова допомога для оздоровлення визначається з грошового забезпечення, до якого не включаються винагороди.
Також, відповідно до пунктів 3, 6 розділу ХХХI Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Наведені норми Порядку № 260 вказують на те, що компенсація за всі невикористані дні щорічної основної/додаткової відпустки розраховується без урахування винагород.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Інструкція № 558).
Так, у пункті 2 Інструкції № 558 визначено, що місячне грошове забезпечення це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Пунктами 1, 5 глави 7 Допомога для оздоровлення розділу IV Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення Інструкції № 558 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пункту 6 глави 8 виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби розділу V Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби Інструкції № 558:
- у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей;
- виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу;
- грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
В Інструкції № 558 відсутнє посилання на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Таким чином, грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій провадяться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, до якого не включаються винагороди.
В контексті спірних правовідносин представник позивача вважає, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, має постійний характер, а тому підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з урахуванням якого мав визначатися розмір виплат при звільненні з військової служби.
Колегія суддів вважає безпідставними вказані доводи представника позивача, оскільки пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заход
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Враховуючи зміст пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Колегія суддів наголошує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
З урахуванням вказаного додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення розрахунку при звільненні, при визначенні розмірів як грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів робить висновок, що відповідач 1 правомірно не включив додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, до розрахунку складових грошового забезпечення позивача при звільненні з військової служби, для обчислення компенсаційних виплат додаткових видів грошового забезпечення, а тому у задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Так, у рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі № 300/8424/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 02.07.24