Постанова від 02.07.2024 по справі 595/344/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 595/344/24 пров. № А/857/11491/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Гуляка В. В., Коваля Р. Й.;

за участю секретаря судового засідання - Демидюк О. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 595/344/24 (головуючий суддя Тхорик І.І., м. Бучач) за позовом ОСОБА_1 до відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2024 року Бучацьким районним судом Тернопільської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА №1392637 від 07 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн, закриття провадження у справі.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що 07.02.2024 інспектором патрульної поліції винесено оскаржувану постанову за те, що начебто ОСОБА_1 07.02.2024 близько 11 год. 10 хв. керуючи автомобілем рухався по АДРЕСА_1 та перевозив вантаж, який виступав за межі т/з, чим порушив п.22 ПДР. Вважає вказану постанову необґрунтованою та такою, що винесена упереджено. Зазначав, що він є працівником ТзОВ «Рембуддільниця» і 07.02.2024 керував службовим автомобілем роботодавця та перевозив вантаж. Вантаж був закріплений належним чином в кузові автомобіля, в тому числі металева труба, яка виступила на 0,75 см. Працівник поліції відмовився здійснювати заміри та притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.22 ПДР без жодних на те підстав.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року позов задоволено частково. Постанову серії ЕНА №1392637 від 07 лютого 2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.132-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 510 грн на ОСОБА_1 , винесену поліцейським СРПП відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Дохватом Т.І. скасовано, а провадження у справі закрито. У позові до відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області та Управління патрульної поліції в Тернопільській області відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп., сплачений при поданні позову до суду. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки 07.02.2024 позивач керуючи т/з перевозив вантаж, який виступав за межі т/з, чим порушив п.22 ПДР України. Зупинивши т/з поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ПДР та попросив пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на т/з, а також поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Поліцейським було роз'яснено позивачеві його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. Також при винесенні постанови позивач не висловлював жодних заперечень стосовно притягнення його до адміністративної відповідальності. Крім того, апелянт заперечує проти стягнення з нього витрат на правову допомогу.

Учасники справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належно повідомлені про дату, місце і час судового засідання.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1392637 від 07 лютого 2024 року, винесеної поліцейським ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Дохватом Т.І., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення в розмірі 510 грн.

Згідно даної постанови ОСОБА_1 07.02.2024 близько 11 год. 10 хв. керуючи автомобілем рухався по АДРЕСА_1 та перевозив вантаж, який виступав за межі т/з, чим порушив п.22 ПДР.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.22.4 Правил дорожнього руху України, вантаж, що виступає за габарити транспортного засобу спереду або ззаду більш як на 1 м, а за шириною перевищує 0,4 м від зовнішнього краю переднього або заднього габаритного ліхтаря, повинен бути позначений відповідно до вимог підпункту «з» пункту 30.3 цих Правил.

Частиною 1 ст.132-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені, зокрема, ст. 132-1 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У позовній заяві позивач зазначив, що будь-яких протиправних дій не вчиняв, а оскаржувана постанова відносно нього складена неправомірно.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та зокрема довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Колегія суддів звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06).

Згідно оскарженої постанови, ОСОБА_1 07.02.2024 близько 11 год. 10 хв. керуючи автомобілем рухався по АДРЕСА_1 та перевозив вантаж, який виступав за межі т/з більш як на 1 м, чим порушив п.22 ПДР.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в матеріалах справи немає жодного доказу вчинення позивачем інкримінованого правопорушення.

Із доданого до матеріалів справи DVD-R диску неможливо встановити факт порушення позивачем вимог п.22 Правил дорожнього руху України, а саме перевезення вантажу, який виступав за межі більш як на 1 м, а за шириною перевищував 0,4 м. Працівниками поліції формально вказано, що позивач перевозив вантаж, який виступав за межі транспортного засобу більш як на 1 м, оскільки з долученого відеозапису слідує, що вимірювання вантажу поліцейськими не проводилося.

Відтак, оскаржена постанова серії ЕНА №1392637 від 07 лютого 2024 року винесена з порушенням ст.7 КУпАП, а отже правомірно скасована судом першої інстанції.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з п. 11 ч.1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ст. 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.

Щодо позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях позивача події і складу правопорушення, то відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративний суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Позивач просив стягнути з відповідача 3000 грн витрат на правничу допомогу.

Судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача 1000 грн. Підстави для подальшого зменшення суми витрат позивача на правничу допомогу відсутні.

Крім того, від представника позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

З цього приводу колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення даного клопотання, оскільки в матеріалах справи відсутній ордер на надання правничої допомоги яким уповноважено представника для здійснення представництва ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції.

Так, в матеріалах справи є ордер на надання правової допомоги ОСОБА_1 в Бучацькому районному суді Тернопільської області та в Тернопільському апеляційному суді, однак відсутній жодний документ на здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 у Восьмому апеляційному адміністративному суді.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі № 595/344/24 - залишити без змін.

В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді В. В. Гуляк

Р. Й. Коваль

Повне судове рішення складено 02.07.2024

Попередній документ
120133663
Наступний документ
120133665
Інформація про рішення:
№ рішення: 120133664
№ справи: 595/344/24
Дата рішення: 02.07.2024
Дата публікації: 04.07.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (02.07.2024)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 19.02.2024
Предмет позову: про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення
Розклад засідань:
13.03.2024 14:10 Бучацький районний суд Тернопільської області
26.03.2024 15:00 Бучацький районний суд Тернопільської області
09.04.2024 15:00 Бучацький районний суд Тернопільської області
22.04.2024 12:30 Бучацький районний суд Тернопільської області
02.07.2024 11:30 Восьмий апеляційний адміністративний суд