02 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 299/599/24 пров. № А/857/11861/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Гуляка В. В., Коваля Р. Й.;
за участю секретаря судового засідання - Демидюк О. В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 квітня 2024 року у справі № 299/599/24 (головуючий суддя Надопта А.А., м. Виноградів, повний тест судового рішення складено 10.04.2024) за позовом ОСОБА_1 до рядового поліції 1 взводу 3 роти батальйону Управління Патрульної поліції в Закарпатській області Удовика Андрія Юрійовича, Управління Патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови,-
29 січня 2024 року Виноградівським районним судом Закарпатської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до рядового поліції 1 взводу 3 роти батальйону Управління Патрульної поліції в Закарпатській області Удовика Андрія Юрійовича, Управління Патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1267739 від 18.01.2024 та закриття провадження у справі.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що постанова серії ЕНА №1267739 від 18.01.2024 є незаконною, винесеною з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, такою, що порушує права та законні інтереси позивача. Відповідачем порушено визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення порядок здійснення і загальні засади провадження в справах про адміністративні правопорушення, допущено істотну вибірковість при винесенні оскаржуваної постанови. Поліцейський у порушення правил законності, диспозитивності та засад верховенства права, розглянув справу про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення та факту причетності до нього позивача.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 квітня 2024 року в позові відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача не підтверджені доказами, спростовуються обґрунтованою позицією відповідача та наданими ним доказами, які в своїй сукупності є свідченням наявності в діях позивача інкримінованого адміністративного правопорушення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивач не здійснював інкримінованого правопорушення. Прилад TruCam працівник поліції тримав в руках, що могло спричинити похибку при вимірюванні швидкості руху. Крім того, відсутні докази того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70 (фото/відеофіксування порушень).
Учасники справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належно повідомлені про дату, місце і час судового засідання.
02.07.2024 представник відповідача через електронні засоби зв'язку подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника відповідача. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що відповідачем у даній справі є суб'єкт владних повноважень, інтереси якого представляє керівник або інші уповноважені ним особи. Подаючи клопотання до суду про відкладення розгляду справи для забезпечення участі належного представника, представник відповідача не надав суду доказів неможливості прибуття до суду апеляційної інстанції інших представників відповідача, та доказів неможливості уповноваження інших осіб на представництво інтересів відповідача.
Водночас, колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції не була визнана обов'язкова участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі та не явка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що постановою серії ЕНА №1267739 від 18.01.2024 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, а саме: рух зі швидкістю 93 км/год в зоні дії знаку 3.29 (обмеження швидкості 70 км/год), тобто перевищення встановлених обмежень швидкості руху на 23 км/год.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.п. «б» п.12.9 ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.
Згідно ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (у тому числі передбачених частиною першою статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме той орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП - Департамент патрульної поліції.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а.
Відповідно до пунктів 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 31.10.2016 № 1114), Департамент патрульної поліції (далі - Департамент, ДПП) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.
Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції).
Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.
Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штампи.
Викладене свідчить, що у спірному випадку органом Національної поліції є Департамент патрульної поліції, від імені якого, зокрема, поліцейський Управління патрульної поліції у Закарпатській області уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Однак, Департамент патрульної поліції як суб'єкт владних повноважень до участі у розгляді цієї адміністративної справи у якості відповідача судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом не здійснено.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача. У цій справі належним відповідачем є Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень, від імені якого прийнята оскаржувана постанова.
Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Відтак, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення позбавлений можливості виправити наведену помилку, а тому приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав, що він заявлений до неналежного відповідача.
Крім того, судом першої інстанції не було розглянуто клопотання про залишення позову без розгляду з підстав заявлення такого до неналежного відповідача.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №336/2138/17 (2-а/336/223/2017), від 26.06.2019 у справі №303/3794/17, від 09.08.2019 у справі №821/2089/17, від 09.10.2019 у справі №456/2935/15-а, від 30.09.2019 року у справі №819/940/18 та від 31.10.2019 у справі №826/17241/16.
Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини звернення до суду із позовом до неналежного відповідача, що було залишено поза увагою суду першої інстанції та мало своїм наслідком розгляд справи по суті без урахування належного суб'єктного складу сторін, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, однак з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.
При цьому, враховуючи, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, колегія суддів не надає оцінку аргументам апеляційної скарги щодо правомірності/протиправності оскаржуваної у цій справі постанови про накладення адміністративного стягнення.
Приписи ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, а рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 квітня 2024 року у справі №299/599/24 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до рядового поліції 1 взводу 3 роти батальйону Управління Патрульної поліції в Закарпатській області Удовика Андрія Юрійовича, Управління Патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді В. В. Гуляк
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 02.07.2024