02 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 308/2223/24 пров. № А/857/7401/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Гудима Л.Я., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Березюка Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 березня 2024 року (головуючий суддя: Логойда І.В., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складення повного тексту судового рішення - 14.03.2024) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
ОСОБА_1 , 06.02.2024 звернувся до суду з позовом, в якому, просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції Свиди В.А. від 15.11.2023 серії ЕАТ № 8147239 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративно відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Обґрунтовує позов тим, що поліцейським не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Поліцейський повинен був відкласти розгляд справи про адміністративне правопорушення, забезпечивши можливість реалізації позивачем своїх конституційних прав на користування правової допомогою. Натомість, поліцейський відразу виніс оскаржувану позивачем постанову про накладення на нього адміністративного стягнення. У порушення вимог процесуального закону поліцейський не виконав вказаних завдань та грубо порушив конституційні права позивача, що зумовлює скасування прийнятої ним постанови. Вказує, що у відповідача відсутні належні докази вчинення позивачем порушення ПДР. Зазначене підтверджується відсутністю в оскаржуваній постанові інформації про будь-які докази, які б могли додаватися до цієї постанови.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Відповідачем, 13.06.2024 через підсистему «Електронний суд» подано відзив до апеляційної скарги, в якому просив апеляційну скаргу відхилити. Крім цього, у відповідності до п. п. 25 Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до відзиву подано додатки (електронній докази), зокрема, 3 відеозаписи.
Представник позивача Розман С.Ю., в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою інспектора відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції Свиди В.А. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8147239 від 15.11.2023, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1190 грн за те, що, 15.11.2023 о 18:05:58 год. в с. Сторожниця, вул. Канальна, 46, керував автомобілем «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1 , в темну пору доби з неосвітленим заднім номерним знаком, чим порушив вимоги п. 2.9 «в» керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, повернутим чи неосвітленим.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1ст.121-3 КУпАП, підтверджена наявними у справі письмовими доказами, зокрема, і сплатою штрафу згідно з квитанцією від 30.01.2024, та не суперечить дослідженому та наявному в матеріалах справи відеозапису.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. «в» п. 2.9 розділу 2. ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), водієві забороняється, зокрема, керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;
Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП передбачено відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до матеріалів справи додано відеозаписи, які в розумінні ст. 251 КУпАП є належними доказами по цій справі, оскільки такі надають можливість встановити фактичні дані, на основі яких суб'єкт владних повноважень встановив наявність адміністративного правопорушення.
Згідно вказаних відеозаписів судом апеляційної інстанції встановлено, що зупинка транспортного засобу позивача здійснена працівниками поліції в темну пору доби, у зв'язку з тим, що задній державний номерний знак автомобіля «Renault Master», був непідсвічений, що за своєю суттю є порушенням п. 2.9 «в» ПДР України.
Також, із вказаних відеозаписів видно, що позивач не заперечував факту вчинення ним адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач намагався усунути вказані технічні несправності, однак незважаючи на це, в повному обсязі задній номерний знак автомобіля «Renault Master», підсвічений не був.
Щодо покликання позивача в апеляційній скарзі, що в оскаржуваній постанові відсутні відомості про відеозапис та про технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію порушення ПДР, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки такі не спростовують факт порушення позивачем правил п. 2.9 «в» ПДР України.
Щодо покликання позивача, що йому не було надано можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги під час винесення оскаржуваної постанови, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки відеозаписами підтверджено, що позивач не заявляв клопотання про необхідність отримання правової допомоги.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена 1 ст. 121-3 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, оскільки обставини вказані в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення, мали місце, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови від 15.11.2023 серії ЕАТ № 8147239 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 286, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 березня 2024 року у справі № 308/2223/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді Л. Я. Гудим
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 02.07.24