Справа № 510/342/24
Провадження № 2/510/934/24
03.06.2024 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,
за участю секретаря Березенко С.П.
розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на власності на спадкове майно,
Відповідач позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності, про що надала письмову заяву.
Позивач на задоволенні позовних вимог наполягала, просила розглянути справу у її відсутності та без участі позивача, про що надала заяву.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Ухвалою суду від 07.05.2024р. було відкрите провадження по справі та призначене підготовче судове засідання 03.06.2024 року на 09:30 год.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_3 . За життя йому належав житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 , на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 31.07.1967р.
Після його смерті відкрилась спадщина на зазначене майно. На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядився належним йому майном, залишив заповіт на ім'я відповідача. У встановлений законодавством строк відповідач не звернулась до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини, більш того на неї не претендує. Тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги за законом є позивач. У встановлений законодавством 6-ти місячний строк позивач не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Спадкова справа не заводилась. Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. На момент відкриття спадщини, позивач проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 04.08.2023р. № 1279. Таким чином, позивач прийняла спадщину та не заявила про відмову від неї.
Враховуючі ці обставини, позивач пізніше звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак їй в цьому було відмовлено та державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 28.08.2013р., посилаючись на те, що на спадкове майно відсутні оригінали правовстановлюючих документів. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець. Таким чином, позивач фактично прийняла спадщину, що залишилася після померлого чоловіка і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на неї не претендують.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємицею за законом першої черги. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. Після смерті ОСОБА_3 позивач прийняла спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Відповідач є спадкоємцем за заповітом, але вона не вчинила жодних дій щодо прийняття спадщини, крім того не заперечує щоб спадщину оформила позивач на своє ім'я.
Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявила про відмову від неї.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст.12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок із надвірними спорудами та господарським будівлями АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков