Справа № 522/23972/23
Провадження 2 /522/323/24
18 червня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,
розглянувши позовну заяву в порядку загального позовного провадження ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування), ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
Позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути аліменти на утримання дитини.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка свідомо та систематично нехтує інтересами дитини, не піклується про інтелектуальний, духовний та фізичний розвиток дитини, не підтримує будь-які зв'язки з сином, не допомагає матеріально, не бере участь у вихованні дитини, не проявляє інтерес до дитини, її бажань та потреб. Поведінка відповідачки негативно впливає на психічний стан дитини, руйнує його самооцінку та викликає страх. Дитина втратила психоемоційний зв'язок з відповідачкою, а сама дитина не ототожнює відповідачку як члена своєї сім'ї. З початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації Відповідачка виїхала за кордон, припинила будь-яке спілкування з дитиною та фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків.
Ухвалою суду від 26 грудня 2023 року провадження по справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням судового засідання.
У судове засідання призначене на 01 лютого 2024 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
13.03.2024 р. до суду надійшла заява відповідачки про розгляд справи без її участі.
До суду 14.03.2024 р. надійшла заява позивача про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копія характеристики Одеського ліцею «Європейський» Одеської міської ради № 706/23 від 21.12.2023 р., копія довідки КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» № 360 від 22.12.2023 р., копія довідки про проходження психіатричного огляду № 39 від 20.02.2024 р., виданої КНП «Міський психічний диспансер ОМР», копія довідки про результати досліджень з виявлення серологічних маркерів ВІЛ № 759 від 16.02.2024 р., видана КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб ОМР», копія довідки № 328 від 20.02.2024 р., видана КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб ОМР», копія декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-ЕНК2-9ХАО, докази надсилання заяви разом з додатками іншим учасникам справи.
У цей же день 14.03.2024 р. до суду надійшов письмовий висновок Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав № Н-14, на підставі якого Приморська районна адміністрація Одеської міської ради вирішила вважати доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 14.03.2024 р. підготовче засідання закрито, розгляд справи по суті призначено на 04.04.2024 р.
У судове засідання 04.04.2024 р. з'явилися позивач та представник третьої особи Приморської районної адміністрації Одеської міської ради Гаврилюк А.А. В судовому засіданні судом в присутності представника третьої особи було допитано малолітню дитину ОСОБА_3 . Ухвалою суду явку відповідачки було визнано обов'язковою та викликано ОСОБА_2 для надання особистих пояснень. У судовому засіданні оголошено перерву, розгляд справи призначено на 21.05.2024 р.
До суду 03.05.2024 р. надійшов висновок експерта № 11/24, складений судовим експертом Савостіним О.П. за результатами проведення судової психологічної експертизи від 13.04.2024 р.
У судове засідання 21.05.2024 р. з'явилися позивач та представник третьої особи Приморської районної адміністрації Одеської міської ради Гаврилюк А.А. Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, був залучений ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судове засідання 18.06.2024 р. сторони не з'явилися. Позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти позбавлення батьківських прав.
Представник третьої особи Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 14 березня 2013 р. У сторін народилася спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
14 вересня 2022 р. рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/9703/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Одночасно із цим, місце проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , було визначено разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Квартира, в якій позивач проживає із дитиною, належить матері позивача ОСОБА_3 , на підтвердження чого в матеріалах справи знаходяться копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 3231605 від 07.05.2013 р., копія свідоцтва про народження Позивача на підтвердження факту родинних відносин Позивача та власника квартири, а також заява про надання згоди ОСОБА_3 на проживання та реєстрацію місця проживання, посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І. 18.03.2019 р.
За місцем свого проживання малолітній ОСОБА_3 відвідує Одеський ліцей «Європейський» Одеської міської ради, на підтвердження чого в матеріалах справи знаходиться копія характеристики № 706/23 від 21.12.2023 р., видана Одеським ліцеєм «Європейський» Одеської міської ради. Згідно характеристики № 706/23 від 21.12.2023 р. малолітній ОСОБА_3 сумлінно готується до уроків, разом з батьком виконує домашні завдання з навчальних предметів. Дитина завжди має охайний вигляд, приходить завжди в чистому одязі. ОСОБА_3 забезпечений всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання в школі. Батько забезпечує хлопчика необхідним, залежно від його потреб. ОСОБА_3 відвідує школу регулярно, всі пропущені заняття опрацьовує з батьком самостійно.
14.03.2024 р. до суду надійшов висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав № Н-14, на підставі якого Приморська районна адміністрація Одеської міської ради вирішила вважати доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав № Н-14, 19.02.2024 р. спеціалістами відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 , за результатами чого встановлено, що квартира складається з двох кімнат, у дитини є окрема кімната, ліжко, стіл для навчання, комп'ютер, одяг відповідного віку та сезону.
04.04.2024 р. у судовому засіданні позивач повідомив, що у березні 2022 р. з моменту початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації Відповідачка виїхала за кордон. ОСОБА_2 отримала дозвіл на проживання у Республіці Німеччина та на постійній основі проживає за кордоном.
Позивач повідомив, що відповідачка не спілкується з дитиною, не підтримує будь-які зв'язки з сином, не піклується про його інтелектуальний, духовний та фізичний розвиток, свідомо та систематично нехтує інтересами дитини, не допомагає матеріально, не бере участь у вихованні дитини, не вітає з днем народження, не проводить час разом з дитиною під час свят та шкільних канікул, не проявляє інтерес до самого факту існування дитини, її бажань та потреб. відповідачка фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, пасивна позиція відповідачки щодо дитини є свідомим нехтуванням своїми батьківськими обов'язками, а будь-які поважні причини такої поведінки відповідачки відсутні.
04.04.2024 р. у судовому засіданні у присутності представника органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради був допитаний малолітній ОСОБА_3 . За результатами допиту дитина ОСОБА_3 повідомив, що після початку війни разом з мамою виїхав до Німеччини. Дитині не подобалось із матір'ю у Німеччині, у зв?язку із чим його повернули до України до батька, а мати залишилась в Німеччині. Після цього мати до них з батьком не повернулась, нічого не писала, не дзвонила і дитина не знає, де її мати знаходиться зараз.
Малолітній ОСОБА_3 називає мати «поганою», повідомив, що не хоче більше бачити мати і не бажає давати їй шанс. На уточнюючі питання дитина повідомила, що часто залишалася з мати на одинці, так як батько виїжджав на роботу, а мати працювала вдома. Під час перебування наодинці мати била його, завдавала удари долонею або кулаком, у тому числі по потилиці, на тілі дитини залишались синці. Дитина повідомила, що мати часто ображала його, зловживала спиртними напоями, а тому він ніколи не хотів би мати таку маму, як зараз.
Дитина висловлює категоричне ставлення до відповідачки, зі слів дитини вбачається, що дитина пережила жорстоке поводження з боку матері, а тому має стійке небажання бачити матір та спілкуватися із нею, наполягає на своєму бажанні позбавити матір батьківських прав. Під час з'ясування її думки дитина була впевнена у своїй позиції, орієнтована у ситуації та вказала, що не бажає ані бачитися з матір'ю, ані давати їй другий шанс, що свідчить про відсторонення дитини внаслідок тривалої відсутності будь-яких зв'язків між ними.
13.04.2024 р. судовим експертом ОСОБА_4 була проведена судова психологічна експертиза, предметом якої було дослідження індивідуального-психологічних особливостей дитини, дійсні відносини, які склалися між батьками та дитиною, встановлення ознак негативного впливу матері на дитину.
За результатами проведення судової психологічної експертизи судовим експертом ОСОБА_4 було складено висновок експерта № 11/24 від 13.04.2024 р., в якому судовим експертом було встановлено, що у малолітньої дитини ОСОБА_3 немає підвищеної схильності до фантазування чи ознак підвищеної сугестивності, які могли б під впливом значущих та авторитетних для дитини людей, зумовити її міжособистісні стосунки.
Одночасно із цим, судовим експертом було встановлено, що поведінка матері ОСОБА_2 негативно впливає на психічний стан дитини ОСОБА_3 , руйнує його систему цінностей та самооцінку, викликає страх. У відношенні ОСОБА_2 до дитини встановлюється наявність ознак психологічного насилля, що відображувалося у наступному: нехтування бажаннями, інтересами та потребами дитини, застосування вербальної та фізичної агресії по відношенню до дитини, використання психологічного тиску на дитину.
Експертом було встановлено, що дитина не відчуває емоційної близькості з матір'ю, дитина принижена невідповідною поведінкою матері. Малолітній ОСОБА_3 поруч з матір'ю відчував себе в небезпеці, переживає сильну руйнівну тривогу та напругу через непередбачуваність поведінки матері, її агресивних проявів, не відчуває емоційного зв'язку з матір'ю. Проживання з матір'ю пов'язане з переживанням дитиною стресу, адже хлопчик зазнав від неї болю, як душевного так й фізичного.
Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі зобов'язання піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо суд визнав, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх батьківських прав. Ухилення від виконання своїх обов'язків - це акт свідомої поведінки, тобто особа має реальну можливість виконати його, або не вчиняє відповідних дій.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зазначений висновок зроблено Верховним Судом у своїх постановах від 04 вересня 2019 р. у справі № 211/559/16-ц (провадження № 61-13258св19), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 29 вересня 2021 р. у справі № 459/3411/18 (провадження № 459/3411/18).
Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов'язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Законодавець поклав на суд обов'язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини. Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов'язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року в справі № 753/23626/17 (провадження № 61-15474св21)).
При цьому слід також зазначити, що відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами Російської Федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що «якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У цій справі саме власна бездіяльність заявника призвела до втрати зв'язків між ним та його сином, і, як видається, була поштовхом до ухвалення рішення не на його користь у національному провадженні. Позбавлення заявника батьківських прав призвело лише до анулювання правових відносин між заявником та його сином».
Судом встановлено, що дитина не відчуває емоційної близькості з матір'ю, дитина принижена невідповідною поведінкою матері. ОСОБА_2 у присутності дитини зловживала спиртними напоями, застосовувала до дитини заходи фізичного впливу, погрожувала побиттям, нецензурно висловлювалася в її присутності. Дитина ОСОБА_1 поруч з матір'ю відчував себе в небезпеці, переживає сильну руйнівну тривогу та напругу через непередбачуваність поведінки матері та її агресивних проявів. Проживання разом з матір'ю було пов'язане з переживанням дитиною стресу, адже дитина зазнала від неї душевного й фізичного болю.
Поведінка матері ОСОБА_2 негативно впливає на психічний стан дитини ОСОБА_3 , руйнує його систему цінностей та самооцінку. У відношенні відповідачки до дитини встановлюється наявність ознак психологічного насилля, що відображувалося у нехтуванні бажаннями, інтересами та потребами дитини, застосування вербальної та фізичної агресії по відношенню до дитини, використання психологічного тиску на дитину.
Судом встановлено, що відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, взагалі не цікавиться ні життям, ні здоров'ям дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування.
Суд вважає, що відповідачка свідомо самоусунулася від виховання сина, не спілкується з дитиною, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Більш того, відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками щодо виховання дитини, обставини наявності будь-яких перешкод для відповідачки у спілкуванні та вихованні дитини не встановлено.
Відповідачка не надала доказів своєї зацікавленості у збереженні батьківських прав щодо дитини, не спростувала факт своєї бездіяльності у вихованні сина, не спростувала висновки судової психологічної експертизи. Також у матеріалах справи відсутні докази, що відповідачка змінила своє ставлення до виконання батьківських обов'язків.
Аналізуючи чинне законодавство України та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав - це не тільки санкція за протиправну поведінку батька, а в першу чергу спосіб захисту прав та інтересів дитини, враховуючи, що відповідачка не бачить своєї ролі та самоусунулася від виховання сина, тому позбавлення батьківських прав відповідачки матиме позитивний результат у подальшій долі дитини.
Суд враховує пояснення дитини, висновки судової психологічної експертизи, викладені у висновку експерта № 11/24 від 13.04.2024 р., висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, бере до уваги ставлення відповідачки до виконання батьківських обов'язків, у тому числі її пасивну участь у розгляді справи, а тому за таких обставин суд вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 .
Щодо вимог позивача про стягнення аліментів суд прийшов до наступного.
Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Частиною 3 статті 166 СК України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Наведені норми імперативно закріплюють обов'язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Таким чином, враховуючи безумовний обов'язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ним повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 , підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 150, 164, 165, 181, 182, 191, 192 СК України, ст.ст. 133, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування), ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дати подання позову - 19.12.2023 року і до досягнення ним повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 01.07.2024 року.
Суддя А.В. Науменко
18.06.24