Справа №522/21986/20
Провадження №1-кс/522/1003/24
19 червня 2024 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, -
ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням в порядку ст.174 КПК України про скасування арешту з об'єкту нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на наступне.
ГС УСБУ України здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №220140000000000515 від 19.11.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України.
Ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 та від 01.04.2016 в рамках кримінального провадження №220140000000000515, об'єднаному з кримінальним провадженням №120141605000008975 було накладено арешт, серед іншого, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищезазначена квартира належала мати ОСОБА_5 . ОСОБА_6 .
09.06.2008 ОСОБА_6 померла та ОСОБА_5 подала в подальшому заяву про прийняття спадщини.
В листопаді 2023 року нотаріус повідомила ОСОБА_5 , що не може видати останній свідоцтво про право на спадщину через наявність арешту на спадкову квартиру.
На запит адвоката ОСОБА_7 , який діяв в інтересах ОСОБА_5 , ГС УСБУ України повідомило наступну інформацію: слідчими органів безпеки не здійснюється досудове розслідування за підозрою ОСОБА_5 ; у головному слідчому управлінні відсутні виконавчі провадження та копії постанов про накладення на майно та кошти ОСОБА_5 ; кримінального провадження №220140000000000515 ОСОБА_5 не повідомлено про підозру; кримінальне провадження №220140000000000515 від 19.11.2014 об'єднано з кримінальним провадженням №12014160500008975 від 03.10.2014, досудове розслідування здійснюється СВ УСБУ в Одеській області.
Крім того, адвокат зазначає, що ОСОБА_5 не має жодного процесуального статусу в рамках вищезазначеного кримінального провадження, не несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.
Враховуючи зазначені обставини, на теперішній час відсутня необхідність та правові підстави для подальшого арешту нерухомого майна, у зв'язку з чим адвокат звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту з майна.
Адвокат та власник майна в судовому засіданні підтримали подане клопотання та просили задовольнити його в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання адвоката.
Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
Статтею 174 КПК України передбачено право підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, іншого власника або володільця майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково.
З клопотання адвоката вбачається, що ГС УСБУ України здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №220140000000000515 від 19.11.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України.
Ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 та від 01.04.2016 в рамках кримінального провадження №220140000000000515, об'єднаному з кримінальним провадженням №120141605000008975 було накладено арешт, серед іншого, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищезазначена квартира належала мати ОСОБА_5 . ОСОБА_6 .
09.06.2008 ОСОБА_6 померла та ОСОБА_5 подала в подальшому заяву про прийняття спадщини.
В листопаді 2023 року нотаріус повідомила ОСОБА_5 , що не може видати останній свідоцтво про право на спадщину через наявність арешту на спадкову квартиру.
На запит адвоката ОСОБА_7 , який діяв в інтересах ОСОБА_5 , ГС УСБУ України повідомило наступну інформацію: слідчими органів безпеки не здійснюється досудове розслідування за підозрою ОСОБА_5 ; у головному слідчому управлінні відсутні виконавчі провадження та копії постанов про накладення на майно та кошти ОСОБА_5 ; кримінального провадження №220140000000000515 ОСОБА_5 не повідомлено про підозру; кримінальне провадження №220140000000000515 від 19.11.2014 об'єднано з кримінальним провадженням №12014160500008975 від 03.10.2014, досудове розслідування здійснюється СВ УСБУ в Одеській області.
Крім того, адвокат зазначає, що ОСОБА_5 не має жодного процесуального статусу в рамках вищезазначеного кримінального провадження, не несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.
Слідчим суддею встановлено, що створені умови тягнуть за собою порушення прав і законних інтересів власника майна, що суперечить положенням ст.41 Конституції України.
На даний час, за результатами розгляду клопотання та дослідження матеріалів, доданих до нього, слідчим суддею не вбачається необхідність в подальшому арешті об'єкту нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, ч.5 ст.9 КПК України, передбачено що, Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. При цьому, виходячи з положень Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Відповідно до ст.13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст.41 Конституції України).
Відповідно до ст.1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України та відповідно до п.10 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
Пункт 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначає, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знать про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумний заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.
Аналогічне роз'яснення міститься в Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 №24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав».
ОСОБА_5 не має жодного процесуального статусу в рамках вищезазначеного кримінального провадження, не несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вказаного клопотання про скасування арешту майна з наведених підстав.
Керуючись ст.ст.167-174 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт з об'єкту нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 (справа №761/2817/15-к, провадження №1-кс/761/1283/2015) та ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2016 (справа №761/11925/16-к, провадження №1-кс/761/7381/2016), яке належить ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя:
19.06.2024