Справа № 320/10071/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
01 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання незаконним рішення, визнання неправомірною відмови і зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Київської обласної державної адміністрації про визнання незаконним рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян Київської обласної державної адміністрації згідно з протоколом №29-21 від 19.04.2021 щодо визнання неправомірно виданим посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, виданого ОСОБА_1 ; визнання неправомірною відмови Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян Київської обласної державної адміністрації згідно з протоколом №29-21 від 19.04.2021 щодо визначення статусу особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 відносно ОСОБА_2 ; зобов'язання Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян Київської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_2 статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, як громадянка, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 31.03.2010 року. Так, після встановлення причинного зв'язку захворювання, пов'язаного із впливом аварії на ЧАЕС та інвалідністю, позивачка звернулася до Управління соціального захисту населення із заявою про встановлення їй статусу потерпілої від аварії на ЧАЕС категорії 1 та видачу відповідного посвідчення. За результатами розгляду заяви Комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян було прийнято рішення, оформлене протоколом №29-21 від 19.04.2021 року, про відмову позивачу у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 у зв'язку з тим, що посвідчення позивача категорії 4 видано безпідставно, з посиланням на висновок Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про безпідставну видачу довідки додаток №7, яка слугувала підставою для видачі позивачу посвідчення 4-ї категорії потерпілого від Чорнобильської катастрофи та не підтвердження його проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та стверджує, що період її проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю підтверджується належними доказами, а дії відповідача є незаконними.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян про визнання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 31.03.2010 виданим безпідставно та його вилучення та про відмову у визначенні ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оформлене протоколом № 29-21 від 19.04.2021;
- зобов'язано Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі.
Апелянт наголошує, що 19.04.2021 відбулось чергове засідання комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, на якій ОСОБА_1 не підтверджено період проживання або роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4-х років у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 та висновку виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо відсутності підстав для видачі довідки - додаток № 7 не підтверджено статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 06.02.1999.
31.03.2010 Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_1 .
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1072123 від 24.11.2020 позивачу з 20.11.2020 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності захворювання, пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
З експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 28.10.2020 №2516 слідує, що Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні №80 від 20.10.2020, розглянувши звернення ОСОБА_1 і надану документацію, встановила основний діагноз: рак правої молочної залози, Т4bN1M0, ст. ІІІ-Б, кл.гр.ІІІ . Центральна міжвідомча експертна комісія дійшла висновку: захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
В подальшому позивачка звернулася через відповідне управління соціального захисту населення до Київської обласної державної адміністрації із заявою, в якій просила визначити йому статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати відповідне посвідчення.
Листом від 05.04.2021 № 1015/01-07 Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області повідомив Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян про необґрунтовану видачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії серії НОМЕР_1 , виданого Київською облдержадміністрацією 31.03.2010 на ім'я ОСОБА_1 . Просила прийняти рішення про безпідставну видачу даного посвідчення категорії 4 за нововиявленими обставинами.
Так, у вказаному листі Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області повідомив Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян про те, що станом на 01.01.1993 встановлено, що ОСОБА_1 не проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю чотири роки. Так, відповідно до нових розрахунків періоду проживання ОСОБА_1 на території зони посиленого радіоекологічного контролю з загальному становить 3 роки 10 місяці 17 днів. У зв'язку з тим, що станом на 01.01.1993 відсутні підтвердження терміну проживання ОСОБА_1 чи роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю 4 роки, Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області вважає, що довідка-додаток №7 була видана ОСОБА_1 безпідставно.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян від 19.04.2021 року №29-21 вирішено:
за нововиявлених обставин, у зв'язку з не підтвердженням періоду проживання або роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоактивного контролю не менше 4-х років у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 року та висновку виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо відсутності підстав для видачі довідки-додаток №7, не підтверджено ОСОБА_1 статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4;
визнано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, виданим необґрунтовано. Необґрунтовано видане посвідчення відповідно до порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551, підлягає вилученню;
відмовлено у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 05.04.2021 № 1015/01-07, викладені у вказаному листі, засновані виключно на результатах проведеної перевірки правильності видачі довідки (Додаток №7), яка в розумінні Порядку № 501 є підставою для видачі посвідчення категорії 4, а також зумовлені відсутністю даних про реєстрацію та термін проживання ОСОБА_1 у зоні посиленого радіоекологічного контролю чотири роки станом на 01.01.1993. Cуд зазначив, що відповідачем не доведено, а судом встановлено відсутність в матеріалах відповідної перевірки як такої довідки (додаток №7), на підставі якої ОСОБА_1 було видано посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 31.03.2010, що свідчить про необґрунтованість висновку про безпідставну видачу довідки (Додаток №7), адже матеріалами справи не підтверджено, довідку якого змісту було досліджено Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради та в подальшому Комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян на засіданні цієї комісії. Відтак, виходячи з наведеного, рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян, яке оформлене у вигляді протоколу №29-21 від 19.04.2021, в частині визнання посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 від 31.03.2010 на ім'я ОСОБА_1 , виданим безпідставно та вилучення, є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню. За таких обставин, враховуючи статус позивача як потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 та встановлення позивачу інвалідності у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття Комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян рішення, яке оформлене протоколом №29-21 від 19.04.2021, про відмову у визначенні ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, а відтак рішення комісії в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню в цій частині.
З висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Відповідно до частини першої статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави".
У Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 міститься висновок, згідно з яким, аналіз положень, зокрема, статті 16 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту; за Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (пункт 4 частини першої).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Отже, для отримання постраждалими статусу категорії 1 необхідні три умови:
1) інвалідність;
2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи;
3) причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Щодо першої та третьої умови спору між сторонами немає.
Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є питання анулювання позивачеві статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи.
Так, оскаржуваним рішенням Комісії, оформленим протоколом від 19.04.2021 №29-21, відповідач відмовив ОСОБА_1 у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Формулюючи мотивацію відмови позивачеві у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, відповідач керувався висновками, викладеними у листі Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 05.04.2021 №1015/01-07, в якому повідомлялось, що за результатами перевірки правильності видачі довідки (Додаток №7) ОСОБА_1 встановлено про безпідставність її видачі та необхідність припинення дії посвідчення потерпілого 4 категорії.
Зазначені обставини, на переконання відповідача, є підставою для визнання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 таким, що видано необґрунтовано.
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача, з огляду на наступне.
Частиною третьою статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії) передбачено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії) видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях .
Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 4 цієї ж статті (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії), видача посвідчень провадиться Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
На час видачі позивачу 31.03.2010 Київською обласною державною адміністрацією посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 діяв Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551) (далі Порядок №501).
Пунктом 6 Порядку №501 передбачено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Відповідно до пункту 10 Порядку №501 громадяни, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).
Відтак, особи, які постійно проживали або постійно працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, є у розумінні Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" постраждалими від Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Статус особи, постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 підтверджується посвідченням коричневого кольору, серії В, яке дає право на пільги, передбачені вказаним законом.
З огляду вищенаведених положень законодавства, які були чинні на момент отримання позивачем посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 1986 р., категорії 4, вбачається, що підставою для встановлення особі статуту особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи, яка проживає або працює на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях, яка видається місцевими органами виконавчої влади на таких територіях.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 15.2-03/1537 від 14.06.2021 ОСОБА_1 у період з 10.08.1983 по 09.09.1987 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане також підтверджується «карточкою прописки».
Відповідно до довідки Комунального підприємства житлового та комунального господарства Вишгородської міської ради № 1053 від 04.03.2010 ОСОБА_1 дійсно проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 у період з 31.05.1988 по 10.03.1993.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт постійного проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993 підтверджено документально.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що відповідно до пояснень ОСОБА_1 , вона після укладення другого шлюбу 18.12.1990 року разом з чоловіком проживала в квартирі у своїх родичів у АДРЕСА_3 , оскільки такі доводи не містять документальних підтверджень чи письмових пояснень самої позивачки, а тому не можуть бути покладені в основу висновку про виявлення безпідставно виданої довідки та оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і відповідачі зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді припинення соціальних зобов'язань, або навпаки, у зв'язку з покладенням на особу додаткового обов'язку відшкодувати ті пільги, що були отримані нею у зв'язку з встановленням статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, через несвоєчасність вжиття заходів, спрямованих на перевірку обставин, які мали значення для надання або відмови у наданні зазначеного статусу, та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, добросовісність якої не спростована належними доказами.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Так, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 74 КАС України).
Відповідачем під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій та не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності висновків щодо недійсності посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 , виданого позивачеві 31.03.2010.
Відтак, виходячи з наведеного, рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян, яке оформлене у вигляді протоколу №29-21 від 19.04.2021, в частині визнання посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 від 31.03.2010 на ім'я ОСОБА_1 , виданим безпідставно та вилучення, є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Отже, для встановлення особі статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи 1 категорії необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
З урахуванням висновків суду про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян, яке оформлене у вигляді протоколу №29-21 від 19.04.2021, в частині визнання посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 від 31.03.2010 на ім'я ОСОБА_1 , виданим безпідставно та вилучення, суд вважає, що отримане та наявне у позивача на час розгляду справи посвідчення потерпілого категорії 4 серії НОМЕР_1 від 31.03.2010 є чинним.
Відтак, на момент звернення із заявою про надання посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
У відповідності до приписів пункту 1 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
З 20.11.2020 ОСОБА_1 було встановлено 2 групу інвалідності довічно внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 24.11.2020 серії АВ №1072123 та сторонами не заперечується.
Відтак, з матеріалів справи вбачається наявність у позивача всіх юридичних підстав для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення, оскільки статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії можуть бути віднесені інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, який встановлений, зокрема, Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України.
Питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах уже вирішувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі №697/121/17 (ухвалена Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав), від 17 квітня 2019 року у справі №823/1978/18, від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 03 жовтня 2019 року у справі №379/298/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №802/1243/17-а, від 25 листопада 2019 року у справі №697/759/17, від 27 листопада 2019 року у справі №360/66/17-19, від 19 лютого 2020 року у справі №697/2382/16-а та від 28 квітня 2020 року у справі №360/2307/16-а
Судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан