П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 487/2659/23
Головуючий в 1 інстанції: Нікітін Д. Г.
Час і місце ухвалення: 23.05.2024р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Аргіровій М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про визнання неправомірною та скасування постанови від 18.11.2021 р. №127,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 127 по справі про адміністративне правопорушення від 18.11.2021 р. винесену в.о. начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради Савчуком Олексієм Сергійовичем відносно ОСОБА_1 про визнання винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП та накладення адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 10200 грн., посилаючись на незаконність зазначеної постанови та незаконне притягнення позивача до відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач не погоджується з постановою вважає її неправомірною та незаконною винесеною за відсутності складу адміністративного правопорушення та такою, і що підлягає скасуванню. Позивач звертає увагу, що приймаючи постанову № 128 по справі про адміністративне правопорушення від 18.11.2021 року посадовою особою не з'ясовано чи вчинено адміністративне правопорушення, не перевірено з яких підстав позивачка була відсутня під час перевірки на об'єкті будівництва та чи проводяться взагалі будь які будівельні роботи. Також зазначала про недоведеність факту вчинення нею адміністративного правопорушення та про недотримання відповідачем норм Кодексу України про адміністративні правопорушення і положень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про визнання неправомірною та скасування постанови - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову № 127 від 18.11.2021 року по справі про адміністративне правопорушення винесену виконуючим обов'язки начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено, та справу про адміністративне правопорушення закрити.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовним вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачка пропустила строк звернення до суду з цією позовною заявою. В свою чергу, позивачкою не було надано жодних належних доказів, які б доводили наявність обставин, які є об'єктивними, непереборними, не залежали від волевиявлення особи та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами та унеможливи своєчасну реалізацію права ОСОБА_1 щодо оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Апелянт наголошує, що оскаржувану постанову № 127 було винесено управлінням - 18.11.2021р., тобто кінцевий строк звернення до суду - 28.11.2021р., однак з позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду лише у травні 2023 року.
По суті правопорушення вказав, що під час проведення перевірки було підтверджено факт виконання позивачкою будівельних робіт у вигляді з реконструкції квартири АДРЕСА_1 шляхом влаштування прибудови до зовнішньої сторони будинку без оформлення відповідних дозвільних документів, які дають право на виконання таких робіт, а управлінням неухильно дотримано вимоги щодо порядку призначення та проведення позапланової перевірки, передбачені Порядком № 553.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.10.2021 в.о. начальника Управління видано наказ № 313 «Про проведення позапланової перевірки». Згідно з наказом, заступник начальника відділу інспекційної роботи управління ОСОБА_2 повина в період з 29.10.2021 по 11.11.2021 здійснити позапланову перевірку на об'єкті «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 », на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Зазначена адреса є зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 .
У направленні для проведення планового (позапланового) заходу від 22.10.2021 № 248 вказано, що суб'єктом містобудування є ОСОБА_3
22.10.2021 на адресу позивача Управління направило лист №1259/22.01-1121/1. У листі, зокрема, було зазначено про обов'язок позивача бути присутньою на об'єкті будівництва під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, допускати посадових осіб Управління до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, подати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (пункти 9, 14 Порядку № 553). ОСОБА_1 також була повідомлена про обов'язковість її (або її уповноваженого представника) участі при здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю, а також участі підрядної організації та осіб, відповідальних за здійснення авторського та технічного нагляду. Управління вказало у листі, що неявка на об'єкт будівництва, а також ненадання документів, необхідних для здійснення перевірки, буде розцінено як недопущення посадових осіб на об'єкт для проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, і таке недопущення матиме своїми наслідками притягнення винних осіб до відповідальності.
11.11.2021 року було винесено «припис 144та 144/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил», в якому, зазначено, що з метою усунення виявлених порушень вимагає: «усунути порушення містобудівного законодавства шляхом допущення посадових осіб управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на об'єкт: «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 » та надати необхідні документи для проведення позапланової перевірки на зазначеному об'єкті.
11.11.2021 посадовою особою Управління складено «Протокол про адміністративне правопорушення», в якому, зокрема, зазначено, що відповідальність за допущені позивачем порушення (пункт 1 частини третьоїстатті 41 Закону № 3038, підпункт 1 пункту 11, абзаци другий, п'ятий пункту 14 Порядку № 553) передбачена частиною першою, п'ятоюст. 96 КУпАП, частиною другоюстатті 188-42 КУпАП. У Протоколі вказано, що до нього додаються фото об'єкту. Розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до Протоколу, відбудеться 18.11.2021 у приміщенні Управління.
18.11.2021 в.о. начальника Управління складено постанову №128 по справі про адміністративне правопорушення, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5ст.96 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 не виконала вимоги приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та здійснює будівельні роботи на об'єкті будівництва без подання повідомлення про початок їх виконання та без належно розробленої та затвердженої проектної документації.
Про винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.5ст. 96 КУпАП, від 18.11.2021 року, позивач дізналася 11.02.2022 року під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження.
Позовну заяву подано до Миколаївського окружного адміністративного суду 16 лютого 2022 року, що сторонами не оспорюється.
Так, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року по справі № 400/2199/22 відкрито провадження по справі.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року по справі № 400/2199/22 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року по справі № 400/2199/22 адміністративний позво залишено без розгляду.
Про наявність ухвали про залишення позовної заяви без розгляду позивач дізналася лише 17 квітня 2023 року з веб порталу Судова влада.
З урахуванням позиції Миколаївського окружного адміністративного суду про підсудність даної категорії справ місцевим судам, як адміністративним ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м.Миколаєва з даним позовом 25.04.2023 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, вказуючи, що невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в частині процедури прийняття рішення зводить нанівець законність всієї процедури та, як наслідок, прийнятих за її результатами рішень. Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.
Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
В апеляційній скарзі управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради в першу чергу ставить питання пропуску позивачем 10-ти денного строку, встановленого ст. 286 КАС України, звернення до суду з цим позовом, тому з цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Правовими положеннями частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно із статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно правових положень статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про обґрунтованість апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
У свою чергу, поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, предметом розгляду справи № 487/2659/23 є постанова управління УДАБК від 18.11.2021 р. № 127, яка винесена за результатами розгляду адміністративної справи на підставі матеріалів позапланової перевірки на об'єкті «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 », яка проводилась у період з 29.10.2021 р. по 11.11.2021 р.
З зазначеного колегією суддів встановлено, що оскаржувану постанову № 127 було винесено управлінням - 18.11.2021 р., кінцевий строк звернення до суду - 28.11.2021 р., однак адміністративний позов направлено до Заводського районного суду м. Миколаєва - 25.04.2024 р., тобто позивачем подано адміністративний позов про оскарження постанови №127 від 18.11.2021 р. через 2,5 роки.
Позивач в обґрунтування пропуску строку звернення до суду посилається на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2022 р. по справі № 400/2199/22, якою адміністративний позов ОСОБА_1 щодо оскарження постанови № 127 було залишено без розгляду, яку як стверджує позивач отримано у квітні 2023 р.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне, як вбачається з наявної інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16 лютого 2022 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про визнання неправомірною та скасування постанови від 18.11.2021 року № 127 (справа №400/2199/22).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
02.08.2022 р. Миколаївським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В цій ухвалу, зокрема зазначено, що позивачем порушено правила підсудності під час подання позовної заяви та позов подано позивачкою з порушенням десятиденного строку для оскарження постанови по справі про притягнення її до адміністративної відповідальності. Заяву про поновлення пропущеного строку позивачка до суду не подавала. Отже, позовна заява подана з пропущенням строку для звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів встановила, що вищезазначена ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 р. про залишення позовної заяви без руху отримана представником позивачка 03.08.2022 р., а тому вважається отримана і самою позивачкою 03.08.2022 р. у відповідності до норм КАС України, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
У встановлений судом строк позивачка не усунула недоліки позовної заяви, а тому 31.08.2022 р. Миколаївським окружним адміністративним судом по справі № 400/2199/22 винесено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Зазначену ухвалу від 31.08.2022 р. опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 02.09.2022.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачка та/або її представник були своєчасно обізнані зі станом розгляду справи № 400/2199/22 щодо оскарження постанови № 127 у Миколаївському окружному адміністративному суді.
Колегія суддів звертає увагу, що саме позивач повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 41 рішення).
Разом з цим, колегія суддів встановила, що позивач не вчинила жодних дій щодо належної реалізації своїх процесуальних прав, знаючи про те, що в провадженні окружного суду знаходиться адміністративна справа за її позовом та 02.08.2022 р. судом позов залишено без руху через порушення правил підсудності та пропуск позивачем строку звернення до суду.
Звертаючись до Заводського районного суду м. Миколаєва 25.04.2023 р. позивачкою було надано до суду заяву про поновлення строку, в якій остання зазначає, що з березня 2022 року у зв'язку з військовими діями перебуває закордоном, разом з тим колегія суддів наголошує, що знаходження особи за кордоном жодним чином не зупиняє процесуальні строки звернення до суду.
Посилання позивачки на поважність причин пропуску строку звернення до суду на впровадження в Україні військового стану колегією суддів не приймається, оскільки сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку, однак позивачкою таких обставин не наводиться та доказів неможливості звернутись до суду з позовом в строки встановленні процесуальним законодавством суду не надано.
Аналогічна правова позиція викладена у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.02.2024 р. по справі № 686/22156/23, від 20.05.2024 р. по справі № 908/2916/20, від 23.05.2024 р. по справі № 400/8953/23.
Таким чином колегія суддів погоджується з позицією апелянта про те, що посилання позивача на перебування закордоном у зв'язку з веденням на території України воєнного стану не є доказом поважності причини пропуску процесуального строку для звернення до Заводського районного суду м. Миколаєва з цим позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05, пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», («Perez de Rada Cavanilles v. Spain»), заява №28090/95).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого Королівства», («Osman v. the United Kingdom»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі», («Kreuz v. Poland»), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Отже, відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Суд також ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення від 10 лютого 2010 року в справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (пункт 29 рішення від 09 грудня 1994 року в справі «Ruiz Torija v. Spain» («Руїс Торіха проти Іспанії»), заява №18390/91).
Правовими положеннями частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку на питання пропуску строку було наголошено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, проте суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність поважних підстав для його поновлення. В свою чергу рішення суду не містить жодних доводів з цього питання, окрім законодавчо встановлених норм.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що позивачкою не обґрунтовано та не надано жодного належного доказу, що унеможливило останню подати позовну заяву у встановлений адміністративним судочинством десятиденний термін, зокрема після залишення Миколаївським окружним адміністративним судом 31.08.2022 р. адміністративного позову без розгляду.
Колегія суддів наголошує, що загальний пропуск строку звернення до суду складає 2,5 роки з моменту винесення оскаржуваної постанови та 8 місяців після винесення судом ухвали про залишення без розгляду позову, що є значним проміжком часу, в який позивачка не вчиняла жодних дій щодо оскарження постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №127 від 18.11.2021 р.
При цьому, колегія суддів вважає, що звернення позивачки до окружного адміністративного суду, замість районного суду з адміністративним позовною заявою на постанову по справі про адміністративне правопорушення жодним чином не зупиняє встановлені строки звернення до суду, а є фактично помилкою допущеною з боку позивача, проте зазначені обставини можуть бути визнанні судом поважним у разі якщо особа без зайвих зволікань звернулась до суду з позовом у найкоротший час після винесення ухвали суду про залишення позовної заяви без розгляду, проте у цій справі позивачка протягом 8 місяців не вчиняла жодних дій щодо реалізації свого права на судовий захист, а зазначені доводи не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції помилково надав оцінку даним обставинам, зокрема, пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, адже у даному випадку, наявні правові підстави для залишення без розгляду адміністративного позову, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних на те причин.
Іншим доводам апеляційної скарги колегія суддів не надає оцінку, оскільки такі доводи стосуються самого порушення норм містобудівного законодавства з боку позивача, а такі обставини судом не досліджуються через наявність підстав для залишення позову без розгляду. В свою чергу колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради підлягає частковому задоволенню, оскільки апелянт просить у задоволенні позову відмовити по суті спору.
Згідно п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що даний позов підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2024 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про визнання неправомірною та скасування постанови від 18.11.2021 р. №127 - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2024 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова