П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28283/23
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправними дії Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 , а саме доплати грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану основну відпустку, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі №420/17366/22 без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів;
- зобов'язати Регіональне управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті доплати грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану основну відпустку, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року у справі №420/17366/22.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 11.05.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року по справі №420/17366/22 відповідачем нараховано та виплачено грошове забезпечення у сумі 89 470,58 грн. У вересні 2023 року, у відповідь на заяву позивача, відповідач повідомив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року по справі №420/17366/22 позивачу нараховано грошове забезпечення у сумі 111 143,57 грн, з якої утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 20 005, 84 грн та військовий збір у розмірі 1 667,15 грн, в результаті чого позивачу було перераховано грошове забезпечення лише у сумі 89 470,58 грн. На переконання позивача, він має право на відшкодування податку на доходи з фізичних осіб в сумі 20 005, 84 грн, який був утриманий відповідачем з виплаченого йому перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року у справі 420/17366/22.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що ОСОБА_1 виплачено грошові кошти на виконання рішення суду, а не грошове забезпечення, тому ця виплата не пов'язана з виконанням обов'язків несення служби, а має характер виплати, здійсненої на підставі виконання рішення суду. Відтак на виплату на виконання рішення суду не поширюються положення п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а також положення Порядку №44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку із сим ці норми до виниклих правовідносин не застосовуються. На переконання відповідача, ним правомірно утримано з нарахованої позивачу виплати на підставі рішення суду податок з доходів фізичних осіб у розмірі 20 005, 84 грн та військовий збір у розмірі 1 667,15 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 сплачено грошові кошти саме на виконання рішення суду, тому ця виплата не є грошовим забезпеченням та не пов'язана з виконанням обов'язків несення служби, а має характер разової виплати, здійсненої на підставі рішення суду, відтак на неї не поширюються положення п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а також положення Порядку № 44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
Наказами начальника Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18.11.2020 року №276-ОС та №308-ОС капітана 2 рангу ОСОБА_1 , помічника начальника регіонального управління з питань міжнародного співробітництва звільнено з військової служби в запас та з 24.12.2020 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року №420/17366/22, зокрема, зобов'язано Регіональне управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану основну відпустку, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року №420/17366/22 позивачу 11.05.2023 року на банківський рахунок перераховано (виплачено) недоплачене грошове забезпечення у розмірі 89 470,58 грн.
Не погоджуючись із розміром виплаченої (перерахованої) суми на виконання вищезазначеного рішення суду, позивач звернувся із запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо отримання інформації відносно розрахунку нарахувань та утримань проведеної виплати відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року №420/17366/22.
11 вересня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) надіслало позивачу лист, яким відмовило у здійсненні перерахування (виплаті) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Крім того, відповідачем надано розрахунок доплати позивачу та розрахункову-платіжну відомість №23-46 за травень 2023 року, з яких вбачається, що позивачу на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року №420/17366/22 нараховано грошове забезпечення у сумі 111 143,57 грн, з якої утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 20 005,84 грн та військовий збір у розмірі 1 667,15 грн, в результаті чого позивачу перераховано грошове забезпечення лише у сумі 89 470,58 грн.
Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасна виплата грошового забезпечення у належному розмірі при звільненні, зокрема, невірне визначення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року при нарахуванні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану основну відпустку, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, сталася з вини відповідача, а тому позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 779) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п. 3).
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п. 5).
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовець, звільнений з військової служби має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.
Несвоєчасна виплата грошового забезпечення, сталася з вини відповідача, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року по справі № 812/1048/17, від 19 лютого 2020 року по справі № 826/2922/17.
З наведених приписів законодавства випливає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року №420/17366/22, відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення.
Та обставина, що станом на день розрахунку позивач вже не був військовослужбовцем, жодним чином не впливає на його право отримати цю компенсацію, оскільки відповідач здійснював остаточний розрахунок компенсації позивача, який він зі своєї вини своєчасно не зробив. Враховуючи, що позивач мав право на цю компенсацію, він її не втратив і на момент фактичної виплати коштів.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв'язку з тим, що виплачена сума є не грошовим забезпеченням позивача, а коштами, виплаченими ОСОБА_1 на виконання рішення суду, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі, грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.
За таких обставин, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, висновків суду першої інстанції не спростовують, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 23 жовтня 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко