П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27172/23
Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -
ТОВ “Дунайська імпортна компанія” звернулося до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило суд:
визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000300/2 від 06.04.2023 року;
визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000621 від 06.04.2023 року.
стягнути з Одеської митниці на користь ТОВ “Дунайська Імпортна Компанія” судові витрати (судовий збір 4294,40грн. та витрати на правничу допомогу 6500грн).
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 06.04.2023 року ТОВ “ОТОМАН” як декларант діючи в інтересах позивача на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулося до Одеської митниці у зв'язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація №23UA500500011382U5 від 06.04.2023 року, а саме - грейпфрут свіжий, сорту RIORED, вагою 19 800,00 кг (нетто), країна виробництва - Туреччина, постачальник - ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI. Товар поставлявся позивачу постачальником на підставі контракту на поставку № 13/22 від 10.03.2023 року. Після подання декларантом МД, відповідачем було відправлено повідомлення декларантові, в якому ним вимагалися додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. У відповідь декларантом надіслано лист № 06/04-23 від 06.04.2023 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: калькуляція витрат № б/н від 27.03.2023 року, прейскурант (прайс-лист) №б/н від 27.03.2023 року, копія митної декларації країни відправлення № 23330100EX00064183 від 28.03.2023 р., висновок експерта № 20-04/04-2023 від 05.04.2023 року та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. 06.04.2023 року Декларантом було спочатку отримано від Відповідача рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000300/2 від 06.04.2023 року , а згодом того ж дня - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000621 від 06.04.2023 року. Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість збільшено до USD 19 800,00, у порівнянні із заявленою декларантом митною вартістю - USD 9 900,00. Таке коригування митної вартості товару в бік збільшення спричинило необхідність для позивача сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбачено виходячи із заявленої декларантом митної вартості. Таким чином, позивачем було доплачено: ПДВ - 72 405,83 грн. Декларант надав відповідачу всі передбачені чинним законодавством документи, а тому відповідач повинен був визначити митну вартість вказаного товару №1 за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 58 МК України, та не повинен був визначати митну вартість товарів за іншими методами.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задоволено.
Визнано противоправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000300/2 від 06.04.2023 року Одеської митниці.
Визнано противоправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000621 від 06.04.2023 року Одеської митниці.
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” витрати зі сплати судового збору у сумі 4294 (чотири тисячі двісті дев'яносто чотири)грн. 40коп. та 5000(п'ять тисяч)грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця, подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів№ UA500500/2023/000300/2 від 06.04.2023 , а саме: 1) відповідно до пп.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 7 зовнішньоекономічного договору від 10.03.2022 № 13/22 товар повинен бути упакований та маркований, але у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не містять дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.03.2022 № 13/22 передбачено 100% передоплату або 100% оплату протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем але, в наданий до митного оформлення рахунок-фактурі (інвойс) від 28.03.2023 № M012023000000125 не містить умов оплати за товар. Вказує, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час, експорту в Україну з тієї ж країни та аналогічним комерційним умовам, є більшим. При цьому, в частині стягнення витрат на правову допомогу вказує, що у поданих документах жодним чином не обґрунтовано заявлену фахівцем у галузі права та адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи та про відсутність доказів ведення книги обліку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.03.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” (за договором: покупець) та фірмою “ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI” (Туреччина) (за договором: постачальник) було укладено контракт на поставку №13/22, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у контракті.
11 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОТОМАН” (за договором: експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” (за договором: клієнт) укладено договір № 11/06-20 про надання послуг, за яким сторони узгодили питання щодо надання послуг, пов'язаних з транспортним експедируванням внутрішніх (в межах території України) вантажів клієнта та їх митного оформлення.
З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці було подано митну декларацію №23UA500500011382U5 від 06.04.2023 року, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту. Для підтвердження митної вартості товару декларант надав документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10.03.2022 №13/22, рахунок-фактура (інвойс) від 28.03.2023 №М012023000000125, автотранспортну накладну №3125 від 28.03.2023 року, сертифікат про походження товару №Y0929174 від 28.03.2023 року, договір про надання послуг митного брокера № 11/06-20 від 11.06.2020 року.
На вимогу митного органу позивачем надано пояснення та подано додаткові документи, а саме: прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 27.03.2023 року, копію митної декларації країни відправлення № 23330100ЕХ00064183 від 28.03.2023 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-20/04-2023 від 05.04.2023 року, які підтверджують заявлену митну вартість товару.
06.04.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000300/2 у графі 33 якого зазначено, що поданих документах наявні розбіжності, а саме:
1) відповідно до пп.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 7 зовнішньоекономічного договору від 10.03.2022 № 13/22 товар повинен бути упакований та маркований, але у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не містять дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.03.2022 №13/22 передбачено 100% передоплату або 100% оплату протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем але наданий до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 28.03.2023 № M012023000000125 не містить умов оплати за товар.
У рішенні зазначено, що митним органом відповідно до п.5 ст.54, ч.3 ст.53 МК України декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст. 254 МКУ). У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту або уповноваженій ним особі було запропоновано за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. 06.04.2023 декларантом ТОВ “ОТОМАН” надіслано копію митної декларації країни відправлення від 28.03.2023 NF23330100EX00064183 (без перекладу на українську мову згідно ст.254 МКУ), висновок про вартісні характеристики товару від 05.04 2023 № 20-04/04-2023. прайс-лист від 27.03.2023 б/н, калькуляцію від 27.03.2023 б/н та лист ТОВ "ДУНАЙСЬКОЇ ІМПОРТНОЇ КОМПАНІЇ" від 06.04.2023 №06/04-23, яким повідомлено що інших документів надано не буде. В додатково наданій копії митної декларації країни відправлення від наявне посилання на TPS-E-Fatura V 23243100110886028377501/1, яка до митного оформлення не надавалася. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ розбіжності не спростовано. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після із випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповне та або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно частини 6 статті 54 митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів зокрема у раз: 1) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. 2) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ. Згідно частини 2 статті 58. МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при обчисленні. Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. В митному органі наявна інформація щодо інформація щодо вартості операцій за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, тому відповідно до статті 60 МКУ та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом буде застосовано метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор” та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару №1 - 1,0 дол.США/кг нетто (МД від 28.02.2023 №UA110130/2023/004010) ніж заявлено декларантом 0,50 дол.США/кг нетто.
06.04.2023 року було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000621 з таких причин: згідно вимог частини 6 пункту 2 статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI відмовлено в митному оформленні. Відповідно до статті 55 Митного кодексу України прийнято рішення про коригування митної вартості від 06.04.2023 №UA500500/2023/000300/2. Рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону України від 13.03.2012 № 4495-VІ "МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ" або у суд.
Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України (72405,83грн. ПДВ).
Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані ТОВ “Дунайська імпортна компанія” документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та картки відмови.
При цьому вказав, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 5000 грн. слід визначити для розподілу між сторонами, оскільки послуги з представництва в суді першої інстанції після складання та подання позовної заяви вартістю 1500грн. фактично не надавалися
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Відповідно до ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Статтею 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч.2 цієї статті.
У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно приписів ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 ст.58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).
Відповідно до положень ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Отже, з наведених норм вбачається, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об'єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.
Також, наведеними нормами передбачено, що витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідно до поданої митної декларації, заявлено митну вартість товару 0,50 дол.США/кг нетто, та визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту (грейпфрут свіжий, сорту RIORED, у пластикових ящиках 1700 шт., на 26 дерев'яних палетах, врожай 2023 року).
Для митного оформлення товару разом з митною декларацією (МД) №23UA500500011382U5 від 06.04.2023 року та на вимогу митного органу декларантом було надано пакет наступних документів, які містили числові показники ціни товару: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10.03.2022 №13/22, рахунок-фактура (інвойс) від 28.03.2023 №М012023000000125, автотранспортну накладну №3125 від 28.03.2023 року, сертифікат про походження товару №Y0929174 від 28.03.2023 року, договір про надання послуг митного брокера № 11/06-20 від 11.06.2020 року.
На вимогу митного органу позивачем надано пояснення та подано додаткові документи, а саме: прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 27.03.2023 року, копію митної декларації країни відправлення № 23330100ЕХ00064183 від 28.03.2023 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-20/04-2023 від 05.04.2023 року.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Так, у графі 33 рішення №UA500500/2023/000300/2 зазначено, що поданих документах наявні розбіжності, а саме:
1) відповідно до пп.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 7 зовнішньоекономічного договору від 10.03.2022 № 13/22 товар повинен бути упакований та маркований, але у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не містять дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.03.2022 №13/22 передбачено 100% передоплату або 100% оплату протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем але наданий до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 28.03.2023 № M012023000000125 не містить умов оплати за товар.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо доводів, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, то колегія суддів зазначає, що згідно ч. 10 ст. 58 МК України витрати на пакування включаються до складу митної вартості товару лише у разі, якщо їх не включено у вартість самого товару.
Так, відповідно до п.7.1 контракту, товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає.
До того ж, відповідачу до митного оформлення надавалася калькуляція, в якій зазначено, що постачальником до ціни товару додано таку складову, як вартість тари та пакування.
До того ж, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД “ 37.Процедура” митної декларації має бути зазначено “ZZ32”, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено “ZZ00” (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених Класифікатором.
Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду у постанові від 22.01.2019р. у справі № 815/6794/17, від 18.12.2019р. у справі № 160/8775/18, що вірно зазначено судом першої інстанції.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, відповідач необґрунтовано та неправомірно, як на підставу для коригування заявленої митної вартості, послався на відсутність інформації щодо вартості пакування та упаковки.
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у рахунку-фактурі умов оплати товару, оскільки у наданому до митного оформлення контракті наявний розділ 3, яким визначаються умови платежу за цим контрактом.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що п. 3.2 Контракту прямо передбачено, що якщо в товаросупровідних документах та/ або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
Тобто сторонами Контракту в п. 3.2. фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом.
Разом з цим колегія суддів наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.
При цьому, колегія суддів зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, митним органом визначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарівє більшим та становить: 1,0 дол.США/кг нетто (МД від 28.02.2023 №UA110130/2023/004010) ніж заявлено декларантом 0,50 дол.США/кг нетто.
Колегія суддів вказує, що положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.
Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов'язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Однак, рішення про коригування митної вартості товару не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Також, колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару митний орган обмежився лише посиланням на МД від 28.02.2023 №UA110130/2023/004010 в якості інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить, що при коригуванні митної вартості товарів, декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України позивач немає, що є позбавленням позивача права доступу до митної декларації, яку використовував митний орган при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, та порушенням принципу змагальних процесів.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій ТОВ, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Ще одна обставина, яка на думку митного органу, впливає на митну вартість товарів, зазначена у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, а саме: відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).
Проте, колегія суддів вважає такі посилання митниці безпідставними, оскільки митним органом не наведено обставин та не надано доказів, яким чином документи, які були надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Окрім того, у відповідності до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-63 цього кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 4.09.2018р. у справі за №814/2659/16, від 24.01.2019р. у справі за №804/3893/17.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та приймаючи рішення про коригування митної вартості, в п.33 якого вказані підстави, якими в тому числі обґрунтовано апеляційну скаргу та які на думку апелянта помилково не були враховані судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає хибними, оскільки відповідачем не доведено неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Отже, доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо доводів апелянта в частині неспівмірності стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн., то колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У ч. 2 ст. 134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Позивач зазначив, що зазнав витрат на правову допомогу в сумі 6500 грн.
Позивач в підтвердження понесених витрат надав суду копії документів: договір № 0101-23/ЮП від 01.01.2023 про надання юридичних послуг, укладений адвокатом Ситник О.П. з ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ”, додаток №1 до договору про вартість послуг, замовлення № 95-22UA500500011454U7 до договору про надання юридичних послуг від 01.01.2023, додаткова угода від 25.09.2023 №95-23UA500500011454U7, ордер на надання правничої правової допомоги .
Витрати на правову допомогу складаються з підготовки позовної заяви (5000 грн.), представництва інтересів позивача в суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (1500 грн.).
Так, судом першої інстанції обґрунтовано вказано, що послуги з представництва в суді першої інстанції після складання та подання позовної заяви вартістю 1500грн. фактично не надавалися, оскільки справа розглянута у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині вирішення питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, якість/кількість підготовлених документів.
Доводи апеляційної скарги про те, що для обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне підтвердження адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки на час укладення договору про надання правової допомоги наказ Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 втратив чинність 16.07.2021 року, приписи вказаного наказу на адвоката з яким заключнено договір, не поширювалися, а отже до спірних правовідносин, визначених вказаним договором, такий наказ застосуванню не підлягав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 02 липня 2024 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова