П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 473/589/24
Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
14:55 год., м. Вознесенськ;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
06.03.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Лузан Л.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати незаконними дії головного спеціаліста-інспектора з паркування Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Поперечної Яни Вікторівни щодо складання постанови Серії UKR№2304154 від 16 січня 2024 року про адміністративне правопорушення у вигляді адміністративного стягнення в сумі 680 грн. за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП;
визнати протиправною та скасувати постанову Серії UKR№2304154 від 16 січня 2024 року про адміністративне правопорушення у вигляді адміністративного стягнення;
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки інспектора з паркування про порушення позивачем вимог підпункту «и» пункту 15.9 Правил дорожнього руху є необґрунтованими та неправомірними, адже припаркований позивачем автомобіль навпроти входу до учбового закладу стояв у такому місці і таким чином, що не перешкоджав руху інших транспортних засобів з прилеглої території.
Разом з цим, акцентуючи увагу на положеннях статті 77 КАС України та обов'язку суб'єкта владних повноважень доводити правильність своїх висновків і рішень, позивач зауважує на тому, що під час визначення наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення інспектор з паркування не зафіксував жодних вимірювань довжини між місцем паркування автомобіля та виїздом з прилеглої території.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що факт та обставини скоєння позивачем правопорушення підтверджені відповідачем належним чином оформленими матеріалами (копій електронних фотознімків) та даними з відкритих джерел щодо місця за GPS координатами, за якими вбачається, що позивачем здійснено зупинку транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території, тобто з порушенням підпункту (и) пункту15.9 15 ПДР.
Врахувавши встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність відповідачем у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 122 КУпАП, правомірність оспорюваної постанови та відсутність підстав для її скасування і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що позивач здійснив стоянку транспортного засобу не на проїзній частині та не навпроти виїзду з прилеглої території і таким чином, що автомобіль не перешкоджав руху інших транспортних засобів та пішоходів з прилеглої території чи на неї. Недоведеність відповідачем правомірності та обґрунтованості оспорюваної постанови полягає і в тому, що інспектором з паркування не було здійснено заходи з вимірювання довжини між місцем паркування автомобіля та дійсним виїздом з прилеглої території.
Відзив на апеляційну скаргу від Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області у визначений апеляційним судом строк не надійшов.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 16.01.2024 року головним спеціалістом-інспектором з паркування Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області Поперечною Яною Вікторівною винесено постанову Серії UKR №2304154 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване у режимі фотозйомки, в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно вказаної постанови, позивач 23 грудня 2023 року о 12 год. 20 хв. за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Шевченка, 2, керуючи автомобілем марки Opel Meriva, д.н.з НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території та створив перешкоду дорожньому руху, чим порушив вимоги підпункту «и» підпунктуу 15.9 пункту 15 Правил дорожнього руху.
Вказане правопорушення кваліфіковано за частиною 3 статті 122 КУпАП та до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.
Виявлене правопорушення інспектором з паркування зафіксовано за допомогою технічного засобу - LenovoТВ-J616F у спосіб фотозйомки, про що зазначено в оспорюваній постанові.
Не погоджуючись із вказаною постановою, посилаючись на її необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Оспорюваною у цій справі є правомірність висновків інспектора з паркування про порушення водієм і власником транспортного засобу вимог підпункту «и» пункту 15.10 Правил дорожнього руху. Позивач вказує, що у спірному випадку здійснення ним стоянки транспортного засобу в прилеглій території не завдало перешкод іншим транспортним засобам та учасникам дорожнього руху, а відсутність фіксування допустимої відстані між транспортним засобом та виїздом з прилеглої території не доводить факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).
Згідно із пунктом 1.3 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пунктів 15.1 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Згідно із підпунктом «и» підпункту 15.9 пункту 15 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
За визначенням, наведеним у пункті 1.10 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306, прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них, а проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.
Відповідно до частини 3 статті 122 КУпАП, у тому числі, порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Слід враховувати, що відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із частиною 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Водночас, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доводячи правомірність та обґрунтованість свого рішення, відповідач вказує, що факт порушення позивачем правил зупинки транспортного засобу та вчинення ним адміністративного правопорушення підтверджується фотофіксацією з місця вчинення правопорушення.
При цьому, в суді першої інстанції у відзиві на адміністративний позов відповідач зазначав, що, оскільки власник транспортного засобу здійснив зупинку автомобіля безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, вимірювання відстані від виїзду з прилеглої території інспектором не проводилось.
Перевіривши вказані докази, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що представленими відповідачем доказами зафіксовано фактичне здійснення позивачем зупинки транспортного засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, чим підтверджено (доведено) вчинення водієм порушення підпункту «и» пункту 15.9 Правил дорожнього руху.
Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку необґрунтованим доводам позивача про недоведеність факту правопорушення замірами відстані між місцем паркування транспортного засобу та виїздом з прилеглої території, адже адміністративне стягнення застосоване до позивача за порушення правил зупинки безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території (не зупинки ближче 10 м від виїздів з прилеглої території).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про необґрунтованість адміністративного позову, правомірність постанови інспектора з паркування, відсутність підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на те, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв