П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2030/24
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
27.07.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
визнати протиправною бездіяльність державного виконавця, у зв'язку з невиконанням у період з 14.06.2023 року і по теперішній час заходів з примусового виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 року у справі №420/9689/22;
зобов'язати державного виконавця, який веде виконавче провадження 71705688, вжити всіх заходів примусового виконання судового рішення, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Переліком виконавчих дій та строків їх вчинення, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5, у встановлені строки.
В обґрунтування позову зазначено, що судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі №420/9689/22, зобов'язано Одеську міську раду на черговому засіданні розглянути проект рішення за заявою позивача стосовно затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У вказаній справі позивачу також був виданий виконавчий лист, який в подальшому пред'явлений ним до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса) з метою примусового виконання рішення.
Посилаючись на положення статтей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та акцентуючи увагу на обов'язковості судового рішення, яке набрало законної сили, наполягає на не вчиненні державним виконавцем протягом тривалого строку дій, спрямованих на повне та фактичне виконання судового рішення, у тому числі шляхом накладення на боржника штрафу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В., щодо не вжиття заходів передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 18, ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (із змінами та доповненнями) під час виконання виконавчого провадження №71705688.
В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Стягнув з Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору 968,96 грн.
Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховував відсутність у матеріалах виконавчого провадження підтвердження вчинення державним виконавцем усіх можливих заходів задля забезпечення примусового виконання виконавчого документа та відсутність ґрунтовних обставин, які об'єктивно фактично і юридично могли перешкоджати виконавцю у вчиненні виконавчих дій.
Таким чином, з огляду на те, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачений вичерпний перелік заходів, спрямованих на повне та фактичне виконання виконавчого документу і таких виконавцем вчинено не було, суд першої інстанції дійшов висновку про допущення державним виконавцем протиправної бездіяльності щодо вжиття заходів, передбачених цим Законом під час виконання виконавчого провадження.
В апеляційній скарзі головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглова Є.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень має місце в тому випадку, коли в межах повноважень існує обов'язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
В контексті наведеного апелянт зауважує на тому, що державним виконавцем у визначені строки та в установленому порядку вживались заходи стосовно примусового виконання виконавчого документа, у тому числі ним прийнято до виконання виконавчий документ, визначено розмір виконавчого збору та витрат у виконавчому провадженні, накладено на боржника штраф за невиконання судового рішення. При цьому, відповідна постанова виконавця про накладення штрафу була оскаржена боржником до суду і в подальшому скасована внаслідок не врахування, за висновком суду, наявності у боржника поважних причин не виконання рішення зобов'язального характеру. З наведеного також, слідує необґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі та направлення повідомлення про вчинення правопорушення до органів досудового розслідування.
У відзиві на апеляційну скаргу Одеська міська рада підтримує правову позицію державного виконавця щодо необґрунтованості адміністративного позову та відсутності підстав для його задоволення.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 при вирішенні справи просить враховувати принцип обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили, а також ті обставини, що у період з 14.06.2023 року по 21.02.2024 року державним виконавцем не вчинялись жодні виконавчі дії з примусового виконання рішення і об'єктивні обставини для невиконання рішення були відсутні.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року по справі №420/9689/22, яке набрало законної сили 21.12.2021 року, зобов'язано Одеську міську раду на черговому засіданні розглянути проект рішення, підготовлений на звернення ОСОБА_2 від 10.08.2021 №31-K-6685 та вiд 01.07.2022, та за результатами розгляду прийняти вiдповiдне рішення.
25.01.2023 року Одеським окружним адміністративним судом за заявою позивача видано виконавчий лист в адміністративній справі №420/9689/22, який в подальшому пред'явлений позивачем до примусового виконання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса).
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Євгенії Віталіївни від 02.05.2023 року відкрито виконавче провадження №71705688 з примусового виконання виконавчого листа №420/9689/22, виданого Одеським окружним адміністративним судом.
Встановлено боржнику (Одеській міській раді) строк у десять робочих днів для виконання рішення суду.
Стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 26800 грн.
Також, 02.05.2023 року державним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення з боржника виконавчого збору.
Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №71705688 отримана Одеською міською радою 05.05.2023 року.
10.05.2023 року божником подано державному виконавцю клопотання, в якому ставилось питання про зупинення вчинення виконавчих дій на виконання виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/9689/22.
Вказані вимоги були обґрунтовані тим, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року по справі №420/9689/22 відстрочено виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року в частині зобов'язання Одеської міської ради вчинити певні дії до скасування воєнного стану.
Врахувавши повідомлені боржником обставини, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Євгенією Віталіївною винесено постанову від 18.05.2023 року про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом 25.01.2023 року.
31.05.2023 року стягувачем подано державному виконавцю клопотання, в якому ставилось питання про поновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/9689/22.
Вказані вимоги були обґрунтовані скасуванням в апеляційному порядку ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року по справі №420/9689/22 та залишення без задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення.
Врахувавши повідомлені боржником обставини, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Євгенією Віталіївною винесено постанову від 01.06.2023 року про поновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом 25.01.2023 року.
01.06.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Євгенією Віталіївною внесено боржнику вимогу про виконання у триденний строк з моменту отримання вимоги вимог виконавчого листа, а саме на черговому засіданні розглянути проект рішення, підготовлений на звернення стягувача та за результатами розгляду прийняти вiдповiдне рішення з надісланням на адресу Відділу копій підтверджуючих документів.
08.06.2023 року божником подано державному виконавцю заяву, в якій ставилось питання про відкладення проведення виконавчих дій у межах виконавчого провадження №71705688.
Вказані вимоги були обґрунтовані накладенням арешту на спірну земельну ділянку, площею 0.006 га, з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Вєтрова, на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01 червня 2023 року по справі №916/522/23, а також забороною міським радам чинним законодавством під час дії воєнного стану приймати рішення про безоплатну передачу земель комунальної власності.
Розглянувши повідомлені боржником обставини, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Євгенією Віталіївною винесено постанову від 13.06.2023 року ВП №71705688 про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн.
Згідно вказаної постанови, підставою для її прийняття стало не виконання боржником вимог виконавчого документа.
Як свідчать обставини справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 по справі №420/14886/23, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 13.06.2023 року ВП№71705688 про накладення на боржника штрафу. За висновками цього суду застосований на підставі ухвали Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 року у справі №916/522/23 арешт на земельну ділянку є обов'язковим до виконання, а також порушення кримінального провадження №42022160000000179 за ознаками кримінального правопорушення щодо шахрайства під час формування земельних ділянок рекреаційного призначення із кадастровим номером 5110136900:45:007:005, свідчать про наявність поважних причин неможливості виконання боржником виконавчого документа у встановлений державним виконавцем строк.
Разом з цим, 22.06.2023 року, 26.06.2023 року, 04.07.2023 року, 17.07.2023 року, 24.07.2023 року, 31.10.2023 року, 02.11.2023 року позивач звертався до державного виконавця із заявами, в яких просив вжити усіх заходи примусового виконання рішення, у тому числі, але без виключення, шляхом накладення на боржника штрафів, направлення повідомлення про вчинення боржником правопорушення у зв'язку із невиконанням рішення, направлення на виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
У листі від 30.11.2023 року №03.01/29340, з посланням на висновки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року, яке набрало законної сили 24.10.2023 по справі №420/14886/23, та яким скасовано постанову державного виконавця від 13.06.2023 року ВП№71705688 про накладення на боржника штрафу, відповідач повідомив позивачу про відсутність законних підстав для винесення державним виконавцем постанови про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі.
Посилаючись на допущення державним виконавцем протиправної бездіяльності під час виконання судового рішення, що виразилась у тривалому не виконанні судового рішення та не вжитті виконавцем належних заходів задля виконання рішення, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ, виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, у тому числі: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження (стаття 2 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
У статті 10 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За правилами частин 1, 2 статті 11 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У частині 1 статті 18 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із частиною 2 статті 18 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний:
здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1);
розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (пункт 3).
Частинами 3, 4 вказаної статті Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1);
з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3);
накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 16).
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Слід також, враховувати, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно із частиною 6 статті 26 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Статтею 63 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Одночасно апеляційний суд враховує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення щодо обов'язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України.
Слід зазначити, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби органи державної виконавчої служби дозволяли, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
Аналіз наведених правових норм показав, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника.
Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов'язання - виконати вимоги виконавчого документа.
Перевіривши представлені на вимогу апеляційного суду матеріали, колегія суддів встановила, що у визначений строк державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №71705688 із встановленням боржнику строку для виконання судового рішення в адміністративній справі №420/9689/22.
У визначений державним виконавцем строк боржником повідомлено про обставини, які впливають та унеможливлюють виконання судового рішення. Тобто, у визначений строк у виконавчому провадженні рішення суду залишається не виконаним.
Також, апеляційним судом на підставі матеріалів виконавчого провадження не встановлено вжиття державним виконавцем всіх необхідних заходів для примусового виконання рішення суду, докладення всіх зусиль задля виконання рішень зобов'язального характеру, у тому числі шляхом повторної перевірки раніше повідомлених боржником обставин, що впливають на виконання судового рішення, і вирішення питання щодо можливості прийняти ці обставини в підтвердження вжиття боржником заходів задля виконання рішення та можливість їх врахувати, з огляду на строки, встановлені виконавцем, для добровільного виконання рішення.
Одночасно, як вже зазначалось виконавчий документ, пред'явлений до примусового виконання, є чинним, дія виконавчого документа не зупинена, а наділені законом державного виконавця заходи, що сприяють примусовому виконанню рішення, не обмежуються лише накладенням на боржника штрафу у зв'язку із не виконанням у встановлений строк рішення.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що встановлення обставин не виконання рішення, яке набрало законної сили, та не вчинення виконавцем усіх необхідних заходів примусового виконання рішення, свідчать про не виконання державним виконавцем покладених на нього завдань та неправомірну бездіяльність виконавця у виконавчому провадженні.
При цьому, наявність обставин, які за твердженням державного виконавця істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим, так само як і незрозумілість порядку виконання рішення за певних істотних обставин, додатково зумовлює державного виконавця на вчинення відповідних дій, у тому числі, але без виключення, шляхом звернення до суду за роз'ясненням судового рішення.
Таким чином, оскільки підтвердженою є протиправність бездіяльності виконавця, колегія суддів вважає за можливе погодитись із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення у відповідній частині.
Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення відповідно до положень статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв