02 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/28768/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 в адміністративній справі №160/28768/23, суддя суду першої інстанції Голобутовський Р.З., прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Дніпрі, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
03.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.09.2023 №025350009865, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком - протиправним;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи до загального страхового стажу: з 28.12.1983 по 15.07.1987 - робота на автобазі водієм автомобіля 2 класу на підприємство Дніпропетровська експериментальна лабораторія по виробництву технічних засобів; з 01.07.1989 по 12.02.2002 - робота водієм автомобіля першого класу в виробничому кооперативі “Транспортник”, пізніше відповідно до рішення Ленінського райвиконкому від 14.07.1989 № 350 перейменовано в виробничий кооператив “Темп”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 31.03.2023 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня набуття права, а саме з 27.07.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням відповідача-2 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи через незарахування періодів роботи з 28.12.1983 по 15.07.1987 та з 01.07.1989 по 12.02.2002. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком та зазначає, що надані позивачем документи містять відомості про роботу позивача. Відтак, позивач має необхідний страховий стаж роботи, та має право на призначення пенсії за віком. Зазначає, що він не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вказувати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 18 березня 2024 задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.09.2023 №025350009865, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи до загального страхового стажу: з 28.12.1983 по 15.07.1987 - на автобазі водієм автомобіля 2 класу на підприємство Дніпропетровська експериментальна лабораторія по виробництву технічних засобів; з 01.07.1989 по 12.02.2002 - водієм автомобіля першого класу в виробничому кооперативі “Транспортник”, пізніше відповідно до рішення Ленінського райвиконкому від 14.07.1989 № 350 перейменовано у виробничий кооператив “Темп”. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.08.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих цим рішенням періодів роботи ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в ході розгляду документів до страхового стажу не зарахований період трудової діяльності згідно з трудової книжною ( НОМЕР_1 ), оскільки документ оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників підприємствами, організаціями, установами, а саме: з 28.12.1983 по 30.06.1987, оскільки дата прийому на роботу (28.12.1983) не відповідає даті наказу про прийом на роботу (27.12.1984); з 01.07.1986 по 12.02.2002, оскільки дата прийому на роботу (01.07.1986) не відповідає дані розпорядження про прийом на роботу (03.07.1989). Крім того, запис про звільнення з роботи завірений печаткою УРСР, відомості про сплату страхових внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу за період з 01.07.2000 по 12.02.2002 відсутні. Таким чином, відповідний страховий стаж позивача не підлягає зарахуванню для умов призначення пенсії.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
31.08.2023 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
28.09.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №025350009865 про відмову в призначенні пенсії за віком. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії, відповідачем-2 зазначено наступне:
- дата народження - 26.07.1963;
- дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 31.08.2023;
- вік заявника - 60 років, працює;
- пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” становить 60 років;
- необхідний страховий стаж, визначений частиною 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, становить 30 років;
- страховий стаж особи 27 років 10 місяців 24 дні.
У ході розгляду документів до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки документ оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників підприємствами, організаціями, установами, а саме:
- з 28.12.1983 по 30.06.1987 (зап. №№4-5), оскільки дата прийому на роботу (28.12.1983) не відповідає даті наказу про прийом на роботу (27.12.1984);
- з 01.07.1986 по 12.02.2002 (зап. №№11-13), оскільки дата прийому на роботу (01.07.1986) не відповідає даті розпорядження про прийом на роботу (03.07.1989). Крім того, запис про звільнення з роботи завірений печаткою УРСР, відомості про сплату страхових внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру за період з 01.07.2000 по 12.02.2002 відсутні.
В рішенні повідомлено про необхідність підтвердження записів в трудовій книжці додатковими документами або результатами перевірки зазначеного періоду. Для зарахування зазначених періодів до страхового стажу необхідно надати підтверджуючи довідки, видані за місцем роботи (правонаступником, архівним відділом) на підставі первинних документів та довідки про реорганізацію підприємства (за необхідності).
Отже, право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058, з урахуванням наявних документів, гр. ОСОБА_1 набуде після досягнення 63-річного віку, тобто з 27.07.2026.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що недоліки записів в трудовій книжці не можуть слугувати підставою для відмови в призначенні пенсії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV унормовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Як видно з записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 06.08.1981 позивач, в період не зарахований відповідачем-2, працював:
- з 28.12.1983 по 30.06.1987 в Дніпропетровській експериментальній лабораторії по виробництву технічних засобів навчання;
- з 01.07.1989 по 12.02.2002 у виробничому кооперативі “Транспортник”.
Відповідачем-2 не зараховані вказані періоди роботи з наступних підстав:
- з 28.12.1983 по 30.06.1987 (зап. №№4-5), оскільки дата прийому на роботу (28.12.1983) не відповідає даті наказу про прийом на роботу (27.12.1984);
- з 01.07.1986 по 12.02.2002 (зап. №№11-13), оскільки дата прийому на роботу (01.07.1986) не відповідає даті розпорядження про прийом на роботу (03.07.1989). Крім того, запис про звільнення з роботи завірений печаткою УРСР, відомості про сплату страхових внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру за період з 01.07.2000 по 12.02.2002 відсутні.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови “Про трудові книжки робітників та службовців” при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
У подальшому, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).
Згідно з пунктами 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У цьому випадку позивач звертає увагу суду, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень, відсутні ознаки підчисток та підробок.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачами суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем-2 при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Судом першої інстанції правильно проаналізовано записи №№4-13 в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 06.08.1981, та встановлено, що при заповненні трудової книжки позивача працівник, який за це відповідальний допустив помилку в даті наказу, а саме зазначивши - “Наказ №142-к від 28.12.84”, адже дата прийому значиться 28.12.1983. Необхідно зазначити, що ОСОБА_1 за відмінне виконання виробничих завдань нагороджений грамотою 23.10.1984 на підприємство Дніпропетровська експериментальна лабораторія по виробництву технічних засобів, про що зроблений запис в трудовій книжці на сторінці 18-19. Ця інформація підтверджує, що Вайніловіч був прийнятий в 1983 році, відповідно до дати прийому, а не дати наказу.
Також суд встановив, що позивача було переведено з управління механізації треста “Укрчерметспецстрой” виробничий кооператив “Транспортник”, тобто датою прийому на роботу є 01.07.1989, а не 01.07.1986, тому що попередній запис про звільнення у зв?язку з переводом датований 30.06.1989.
Останнім підприємством, на якому працював ОСОБА_1 з 01.07.1989 відповідно до записів трудової книжки є “Виробничий кооператив “ТЕМП”, який згідно з інформацією Головного управління статистики у Дніпропетровській області припинений 04.04.2017, довідка від 15.08.2023 №02.4-22/1661-23.
Колегія суддів звертає увагу, що надати уточнюючі довідки видані за місцем роботи (правонаступником, архівним відділом) на підставі первинних документів, на яких працював ОСОБА_1 з 01.07.1989 року по 12.02.2002 немає можливості. Адже підприємства вже не діючі та до архіву документів з кадрових питань не надходили. Про що є відповідні довідки Управління архівної справи Дніпровської міської ради від 31.05.2023 №4/5-586, від 31.05.2023 №4/5-587, від 31.05.2023 №4/5-588, Державного архіву Дніпропетровської області від 13.07.2023 №В-2061/0/217-23, від 13.07.2023 №B-2062/0/217-23.
Вказані довідки не були враховані відповідачем-2 при ухваленні рішення про відмову у призначенні пенсії, що є порушенням норм чинного законодавства.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.09.2023 №025350009865, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком підлягає скасуванню, як протиправне. Як наслідок підлягає задоволенню вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи до загального страхового стажу: з 28.12.1983 по 15.07.1987 - на автобазі водієм автомобіля 2 класу на підприємство Дніпропетровська експериментальна лабораторія по виробництву технічних засобів; з 01.07.1989 по 12.02.2002 - водієм автомобіля першого класу в виробничому кооперативі “Транспортник”, пізніше відповідно до рішення Ленінського райвиконкому від 14.07.1989 № 350 перейменовано в виробничий кооператив “Темп”.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 в адміністративній справі № 160/28768/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя А.В. Шлай