02 липня 2024 року м. Дніпросправа № 205/512/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2024, (суддя суду першої інстанції Костромітіна О.О.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, в адміністративній справі №205/512/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі,
15 січня 2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №1189463 від 04 січня 2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
Адміністративний позов обґрунтований тим, що позивач підтверджує факт керування транспортним засобом в період часу, зазначений в оскаржуваній постанові, натомість позивач наголошує, що згаданий в постанові дорожній знак « 5.49» був відсутній на ділянці дороги, а рух відбувався по трасі за межами населеного пункту.
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська в справі № 205/512/24 відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що відповідач у відзиві посилається на неналежні докази.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.01.2024 була прийнята постанова у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі серії ЕНА №1189463, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн за ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Як видно зі змісту постанови, 04.01.2024 о 11:30 дорогою АД М30 на 368 км водій керуючи транспортним засобом рухався в населеному пункті, позначеному знаком 5.49 с. Лукашівка зі швидкістю руху 108км/год чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 58 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом ТРУКАМ ТС 8365. Наведеним, водій порушив вимоги п. 12.4 ПДР України.
Не погодившись з постановою у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим, підстави для скасування постанови відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 4 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.
А саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, вона містить посилання на покази вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCAM 8365.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, відповідачем надано фото, здійснене за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM, на яких зафіксовано, що автомобіль, яким керував позивач, рухався в населеному пункті зі швидкістю 108 км/год. Тобто, перевищення швидкості руху становить 58 км/год.
Позивач зазначає, що ділянка автодороги, якою він рухався 04.01.2024, не була позначена знаком « 5.49», а автодорога розташована поза межами населеного пункту, відтак підстави для застосування адміністративної відповідальності - відсутні.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до розділу 33 ПДР України, знак « 5.49» - "Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
Як видно з оскаржуваної постанови, позивачем порушено вимоги знаку « 5.49» село Лукашівка, перевищено швидкість руху, встановлено п. 12.4 ПДР України на ділянці дороги АД М30 на 368 км.
При цьому, надані відповідачем фотоматеріали містять зображення автомобіля позивача під час руху, визначення швидкості руху - 108 км/год, а також позначення широти та довготи місця події 49°16'33.0"N 28°16'05.0".
За допомогою Інтернет застосунку Google maps за посиланням https://www.google.com.ua/maps/place/49%C2%B016'33.0%22N28%C2%B016'05.0%22E/@49.2758368,28.2654807,17z/data=!3m1!4b1!4m4!3m3!8m2!3d49.2758333!4d28.2680556?hl=ru&entry=ttu судом встановлено, що за вказаною широтою та довготою знаходиться ділянка автодороги, яке безпосередньо проходить через населений пункт с. Лукашівка, фактично знаходиться в глибині населеного пункту. Сама автодорога проходить через усе село - вдовж. Відповідно до супутникових фото, доступних за вказаним посиланням, судом встановлено, що с. Лукашівка має щільну цивільну забудову, об'єкти інфраструктури розташовані уздовж автодороги.
Крім того, як видно з фотознімків та відео, наданих відповідачем, автодорога в місці фіксації містить знаки дорожнього руху, зокрема, «пішоходний перехід», а також «зупинка громадського транспорту», які не розміщуються на автомобільних дорогах поза межами населених пунктів. Також, відеозапис фіксує об'єкти забудови, які беззаперечно вказують на те, що ділянка автодороги, на якій відбулось правопорушення, проходить повз населений пункт.
Відповідно до п. 2.3 «б» водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
На думку колегії суддів, позивач проїжджаючи повз населений пункт с. Лукашівка, який має відповідну цивільну забудову та інфрастукрутуру, повинен був звернути на це увагу, та врахувати необхідність обмеження руху у 50 км/год, встановлену нормами п. 12.4 ПДР України, не залежно від того, чи помітив він знак « 5.49», який розташовується на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
За викладених обставин, колегія суддів зазначає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2024 в адміністративній справі № 205/512/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник