02 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/500/24
(суддя Богатинського Б.В., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №280/500/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 16 січня 2024 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, згідно з яким просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.12.2023 №923030161427 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 20.12.2023.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09,07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 20.12.2023 року. Позов обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII). Після досягнення 60-річного віку звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.12.2023 року відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на пенсію за віком, оскільки заявник з 05.11.2001 року вже отримує пенсію за віком.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.12.2023 №923030161427 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на загальних підставах відповідно до ст.ст. 26, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням висновків суду наведених у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позову - відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що при зверненні особи, якій призначено пенсію за віком на пільгових умовах у порядку Закону України «Про пенсійне забезпечення», до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивачу з 05.11.2001 призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (а.с.22).
20.12.2023 позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком з дати набуття віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за останні 3 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2020, 2021, 2022) (а.с.18-19).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №923030161427 від 21.12.2023 позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач з 05.11.2001 вже отримує пенсію за віком (а.с.20).
Законність та обґрунтованість зазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачали умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Так, згідно зі статтею 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів ПФУ в солідарній систем призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з пунктом 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Статтею 27 Закону №1058-IV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі статтею 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
За приписами частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
З викладеного вбачається, що особам, які в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, що полягає у зниженні пенсійного віку, пенсія за віком, згідно з вищенаведеними положеннями законодавства призначається, перераховується та виплачується відповідно до положень Закону №1058-IV.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.05.2021 року у справі №185/1473/17.
Як вбачається з матеріалів справи протоколом №505323 від 30.10.2001 року позивачу призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, шифр 103 (а.с.22).
Відповідно до п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058 пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
З рішення №923030161427 від 06.08.2018 року вбачається, що розрахунок раніше призначеної позивачу пенсії за віком (шифр 103) розраховувався за умовами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.81).
Тобто, позивачу з жовтня 2001 року вже призначалася пенсія за віком на пільгових умовах, яка обрахована із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-ІV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-ІV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Позивач, досягши 60 річного віку, вважає, що він набув право на призначення та розрахунок пенсії відповідно до вимог абзацу 4 частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058- IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 336/372/16-а.
Зважаючи на те, що позивачу у жовтні 2001 року вже призначалася пенсія за віком на пільгових умовах, колегія суддів вважає, що набуття позивачем 60 річного віку не дає йому права на призначення та розрахунок пенсії за віком у відповідності до вимог Закону України № 1058- IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки, так як позивач вже скористався своїм правом на призначення пенсії за віком.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що пенсія за віком на пільгових умовах, призначена особі відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» є пенсією за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення пенсії за віком на загальних підставах повторно, у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Відтак, досягнення позивачем передбаченого законом пенсійного віку не зумовлює виникнення у нього права на розрахунок такої пенсії із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) Україні, з якої сплачені страхові внески за три роки, що передували набуттю позивачем шестидесятирічного віку.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що той факт, що після призначення пенсії позивач продовжував працювати може бути підставою для перерахунку пенсії, а не для її розрахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати за відповідний період, який застосовується виключно при призначенні пенсії.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №280/500/24 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 02 липня 2024 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.А. Шальєва