27 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/31256/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу Тернопільської митниці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року
у справі №160/31256/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех"
до Тернопільської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригуванням митної вартості товарів,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" звернулось до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці №UA403070/2023/000230/2 від 13.11.2023 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 23UA403070005275U0.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №160/31256/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригуванням митної вартості товарів - задоволено.
Судом вказано, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту. Натомість відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Суд не взяв до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Суд вважав, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно та протиправно провів коригування митної вартості за рішенням №UA403070/2023/000230/2 від 13.11.2023 року, а тому це рішення є таким, що підлягає скасуванню.
Не погодившись з рішенням суду, Тернопільська митниця подала апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №160/31256/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що під час митного контролю за митною декларацією позивача від 13.11.2023 опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та виявлено, що згідно специфікації від 05.07.2023 №1 до зовнішньоекономічного договору від 03.07.2023 №TRI-0307 оплата здійснюється на підставі 100% передоплати, однак надані позивачем до митного оформлення банківські платіжні документи не підтверджують здійснення позивачем 100% оплати товару згідно специфікації №1, що вказує на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах. З цих підстав, митним органом розпочато консультацію з декларантом, зокрема направлено декларанту вимогу щодо надання додаткових документів. Однак, позивачем надано додатково лише сертифікат дилера з перекладом та повідомлено, що інші документи надані не будуть. З цих підстав, скаржник вказує, що відповідно до положень МК України він правомірно самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом. Скаржник звертає увагу, що інші другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньо інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні спірного рішення використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів згідно ЕМД від 26.09.2023 №UA500020/2023/1268 на рівні 3,0200 дол. США/кг. Скаржник зазначає, що згідно Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, є обов'язком лише у разі застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів або методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Звертає увагу, що митницею у спірному випадку застосовано резервний метод, тому посилання в спірному рішенні на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи є правомірним, номер і дата митної декларації в спірному рішенні також вказано.
З урахуванням клопотання скаржника, розгляд справи призначено у судовому засіданні, в режимі відеоконференції.
Представником відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримано, надано пояснення суть яких зводиться до того, що контрактом позивача передбачено 100% передоплату товару, який поставлявся його контрагентом. З урахуванням відсутності доказів 100% сплати, передбаченої специфікацією № 1, митний орган самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом.
Представником позивача доводи апеляційної скарги спростовані посиланням на митну декларацію, відповідно до якої ввозилася партія товару вартістю 45804,80 дол. США , при цьому позивачем долучені платіжні документи станом на дату подачі митної декларації, які підтверджують сплату коштів у значно більшому розмірі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) укладено контракт № TRI-0307 від 03.07.2023 та специфікацію №1 від 05.07.2023.
На виконання вимог контракту від 14.11.2022 року № TR-141122 на митну територію України завезений товар - шини у кількості 101 шт. на суму 45 804,80 доларів США.
13.11.2023 позивач надав відповідачу декларацію 23UA403070005275U0, в якій самостійно, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, визначив митну вартість товарів.
Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA403070005275U0 від 13.11.2023 опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено таке:
Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 03.07.2023 № TRI- 0307. Відповідно до пункту 7 договору умови оплати погоджуються Сторонами на кожну партію окремо, що зазначається у відповідних специфікаціях до договору. Згідно зі специфікацією від 05.07.2023 №1 оплата здійснюється на підставі 100% передоплати (загальна сума 1 087 886,50 дол. США). Подані до митного оформлення банківські платіжні документи від 24.07.2023 №116 (80 000 дол. США), 03.08.2023 №118 (180 000 дол. США) , від 07.07.2023 №113 (300 000,0 дол. США), від 20.07.2023 № 115 (100 000,0 дол. США) не підтверджує факт 100% оплати згідно з специфікацією №1.
13.11.2023 року декларант отримав повідомлення контролюючого органу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - транспортні(перевізні) документи; - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.
На вимогу митного органу декларантом надано лист «сертифікат ділера» з перекладом. Інших документів декларант не надавав та просив завершити митне оформлення товарів на підставі ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.
13.11.2023 року позивач отримав рішення № UA403070/2023/000230/2 від 13.11.2023 року Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів ВМД 23UA403070005275U0.
Вважаючи, що рішення № UA403070/2023/000230/2 від 13.11.2023 року Тернопільської митниці є протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Згідно з приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Згідно із ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень.
Колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість та необхідність витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такі висновки суду першої інстанції, відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) укладено контракт № TRI-0307 від 03.07.2023 та специфікацію №1 від 05.07.2023.
На виконання вимог контракту від 14.11.2022 року № TR-141122 на митну територію України був завезений товар - шини у кількості 101 шт. на суму 45 804,80 доларів США.
13.11.2023 позивач надав відповідачу декларацію 23UA403070005275U0, в якій самостійно, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України, визначив митну вартість товарів.
Колегія суддів встановила, що згідно специфікації №1 від 05.07.2023 до контракту № TRI-0307 від 03.07.2023 загальна сума до сплати позивачем складає 1 087 886,50 дол. США, загальна вартість товару, який декларувався у декларації 23UA403070005275U0, складає 45 804,80 доларів США.
Як правильно дослідив суд першої інстанції, відповідно до платіжних інструкцій №№ 113, 115, 116, 118 декларант сплатив із необхідних 1 380 000,00 доларів США суму в розмірі 660 000, 00 дол. США , у зв'язку з чим, на дату складання декларації на окрему партію товару декларант підтвердив належним чином оплату товару, що декларувався.
Таким чином, аргументи скаржника про те, що надані позивачем до митного оформлення банківські платіжні документи не підтверджують здійснення позивачем 100% оплати товару згідно специфікації №1, що вказує на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, свого підтвердження не знайшли.
Відтак, апеляційний суд вважає, що митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, а надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що сплачена за ці товари.
З цих підстав, апеляційний суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення №UA403070/2023/000230/2 від 13.11.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню. Натомість, зворотні доводи скаржника про його правомірність свого підтвердження не знайшли.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №160/31256/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко