Справа № 308/10907/24
27 червня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024071170000388 від 28.05.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Криків, Чемировецького району, Хмельницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
Слідчий слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024071170000388 від 28.05.2024 року, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024071170000388 від 28 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.05.2024 близько 07:30 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно-справним транспортним засобом, а саме вантажним автомобілем марки «Mercedes-benz», моделі «Atego 1223», д.н.з. НОМЕР_1 , в світлий час доби по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю по автомобільній дорозі М-08 «Обхід Ужгорода-Контрольно-пропускний пункт «Ужгород»», 1+350 км, зі сторони с. Барвінок у напрямку КПП «Ужгород» на нерегульованому перехресті з круговим рухом, зі швидкістю 40.7 - 44.9 км/год.
В цей же час, по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю на нерегульованому перехресті з круговим рухом з боку м. Ужгород, вул. Урожайна зі швидкістю 13.1-14.5 км/год. по колу рухався мопед марки «D-8», д.н.з. НОМЕР_2 за кермом якого перебував громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Перебуваючи у вищевказаних умовах, водій автомобіля марки «Mercedes-benz», моделі «Atego 1223», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_4 , рухаючись по автомобільній дорозі М-08 «Обхід Ужгорода-Контрольно-пропускний пункт «Ужгород»», 1+350 км зі сторони с. Барвінок у напрямку КПП «Ужгород», наближаючись до нерегульованого перехрестя з круговим рухом, повинен був дати дорогу транспортним засобам, які вже рухаються по колу. Тобто, у даній дорожній ситуації, для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій ОСОБА_4 , повинен був діяти згідно технічних вимог п. 16.12 чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на термін «дати дорогу», який є в п.1.10 ПДР України, технічний зміст яких полягає в наступному: п. 16.12 ПДР України «Перевага в русі на нерегульованих перехрестях, де організовано круговий рух і які позначені дорожнім знаком 4.10 «Круговий рух», надається транспортним засобам, які вже рухаються по колу» та п. 1.10 ПДР України дати дорогу - «вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість», проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, виїхав на смугу кругового руху, та близько о 07:30 год. 28.05.2024 не умисно здійснив контактування передньою лівою частиною автомобіля марки «Mercedes-benz», моделі «Atego 1223», д.н.з. НОМЕР_3 з правою частиною мопеду марки «D-8», д.н.з. НОМЕР_2 . Після зазначеного контактування потерпілий ОСОБА_7 впав на асфальтобетонне покриття.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, що сталася у зв?язку з порушенням п. 16.12 з посиланням на термін «дати дорогу» ПДР України водієм ОСОБА_4 , водій мопеду марки «D-8», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений у лікарню, після чого 07.06.2024 останній від отриманих травм помер, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Криків, Чемировецького району, Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, одружений, раніше не судимий, якому 27.06.2024 за вказаним фактом повідомлено про підозру.
Слідчий в клопотанні зазначає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , підтверджується наступними матеріалами досудового розслідування, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.05.2024;показаннями: потерпілої ОСОБА_8 від 13.06.2024; підозрюваного ОСОБА_4 ; речовими доказами: транспортний засіб марки«Mercedes-benz», моделі «Atego 1223», д.н.з. НОМЕР_3 , мопед марки «D-8», д.н.з. НОМЕР_2 ; висновками експертиз: висновок експерта №КСЕ-19/107-24/6506 від 25.06.2024; висновок експерта №СЕ-19/107-24/6263-ІТ від 28.05.2024.
Слідчий вказує на те, що докази, які зібрані на даному етапі досудового розслідування в достатній мірі обґрунтовують підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та достатні для обрання останньому запобіжного заходу.
Слідчий зазначає, що необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, обумовлена необхідністю запобігти ризикам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З метою запобігання вчинити підозрюваним ОСОБА_4 , будь-якої з вищеописаних дій, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме обрання йому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього процесуальних обов'язків, що зможе запобігти вищеописаним ризикам та забезпечити належну поведінку підозрюваного, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, у зв'язку з чим, слідчий просить слідчого суддю задовольнити клопотання.
Позиція сторони обвинувачення в суді
У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав, просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покласти на нього відповідні обов'язки.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник підозрюваного у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
Підозрюваний у судовому засіданні погодився з доводами захисника.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність задовольнити клопотання, виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Обґрунтованість підозри у вчиненні наведеного кримінального правопорушення доведена слідчим.
Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд
Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких належать, зокрема, і запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження. Однією з підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості.
При вирішенні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання щодо підозрюваного ОСОБА_4 , слід враховувати вимоги статей 177, 178 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків застосування запобіжних заходів.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя , виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду.
Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання .
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України за наведених у повідомленні про підозру обставин, суд керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Виходячи з наявних матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку про можливу причетність ОСОБА_4 , до вчинення кримінального правопорушення та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На переконання слідчого судді стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення ОСОБА_4 , кваліфікованого за ч. 2 ст. 286 КК України злочину , які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, ОСОБА_4 , міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали.
Слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до положень ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню або ж створять загрозу суспільству.
Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрювана, може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов'язання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.
Щодо існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду
Так, на переконання слідчого судді, ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 , від органу досудового розслідування та суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Існування цього ризику пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування підозрюваного здається явно переконливою.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду наразі залишається.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду є актуальним, продовжує існувати.
Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 належить до тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Дана обставина, може спонукати підозрюваного до переховування від органу досудового розслідування та суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про продовження існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків
Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваного ОСОБА_4 на свідків, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Суд вважає ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процессуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
Оскільки наразі триває досудове розслідування, відповідно, свідки сторони обвинувачення судом не допитані.
З огляду не це, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків , які не допитані продовжує існувати.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Слідчий суддя вважає реальним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими особами про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя враховує надані сторонами кримінального провадження докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його виннуватим та наявність ризиків .
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст. 286 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин. Дане кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Прокурором та слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_4 про підозру, копія якої йому вручена.
Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, враховує також тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 КК України, дані про особу ОСОБА_4 , а відтак вказані фактори у своїй сукупності підтверджують наявність ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи зазначене, приходжу до висновку, що з метою попередження можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, клопотання слід задовольнити, обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді та у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покласти на нього певні обов'язки.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 179, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024071170000388 від 28.05.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Криків, Чемировецького району, Хмельницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України ? запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, зокрема:
- прибувати до слідчого СВ відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , слідчого судді, прокурора або суду за першою вимогою кожного разу, у визначений ними час для проведення процесуальних дій;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Обов'язки визначенні даною ухвалою суду, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , згідно ст.194 КПК України на строк не більше двох місяців, а саме до 26 серпня 2024. Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Вручити підозрюваному ОСОБА_4 під розпис копію даної ухвали. Попередити підозрюваного ОСОБА_4 , що в разі невиконання ним покладених, згідно ухвали слідчого судді обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 01.07.2024 року о 14 годині 50 хвилині.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1