Справа №305/92/24
Провадження по справі 2/305/254/24
27.06.2024. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
секретаря судового засідання Вербещука В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав,
Адвокат, ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивує тим, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (повторно, внесено відомості про батька на підставі ст.126 Сімейного кодексу України) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад 12 років за адресою АДРЕСА_1 . На початку квітня 2023 року відповідач покинула місце проживання своєї сім'ї та з того часу більше не цікавилася життям чоловіка та синів, обов'язків по вихованню та утриманню дітей не виконує, їхньою долею не переймається, будь-які контакти між ними відсутні та станом на сьогоднішній день її місцезнаходження не відоме позивачу. Крім того, відповідач тривалий час зловживає спиртними напоями, у зв'язку із чим діти перебувають на обліку служби у справах дітей. Сини продовжують проживати разом із батьком ОСОБА_2 та перебувають на його утриманні. Усі питання щодо виховання синів вирішуються ним самостійно, скільки відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків. Ініціативи у спілкуванні, матеріальному утриманні та у вихованні дітей відповідач не виявляє. Своєю бездіяльністю відповідач створює перешкоди у забезпечення прав та інтересів дітей. Відповідач не дзвонить, не цікавиться фізичним і духовним станом дітей, не забезпечує дітей необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням. Відповідач зовсім не спілкується із дітьми, не забезпечує доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, не створює умов для здобуття дітьми освіти. Відповідач тривалий не виконує батьківські обов'язки щодо своїх дітей, не цікавиться їхнім життям, не приймає участі у вихованні, не надає матеріальної допомоги на їхнє утримання, не відвідує як за місцем проживання, так і у навчальному закладі, ухиляється від спілкування, таке нехтування своїми батьківськими обов'язками відбувається протягом тривалого часу, що свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків. Все вищезазначене свідчить, що відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов'язків. Вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно її малолітніх синів відповідає найкращим інтересам дітей, оскільки відповідач, не виконувала своїх батьківських обов'язків щодо їхнього виховання протягом тривалого часу. Подібні дії у сукупності свідчать про свідоме та винне нехтування своїми батьківськими обов'язками.На підставі наведеного, просила позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав щодо малолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_6 від 16.01.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 14.02.2024. Надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву. Залучено до участі у розгляді справи орган опіки та піклування Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Ухвалою суду від 14.02.2024 витребувано від органу опіки та піклування Рахівської міської ради Закарпатської області, письмовий висновок щодо доцільності (чи недоцільності) позбавлення громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітних синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
29.02.2024, голова Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області надіслав до суду електронною поштою висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітних синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 29.04.2024 підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 28 травня 2024 року.
Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилися. Представник позивача, ОСОБА_1 28.05.2024, подала через канцелярію суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та без участі її довірителя. Позовні вимоги підтримує з підстав наведених у позовній заяві. На задоволенні позову наполягає.
Відповідач, ОСОБА_3 , у судове засідання, повторно, не з'явилася. Про час, дату та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причину неявки суду не повідомила. Відзив на позов не подавала.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, органу опіки та піклування Великобичківської селищної ради, у судове засідання не з'явився. Причини неявки суд не повідомили. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідачем у встановлений судом строк відзив не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З позовної заяви вбачається, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад 12 років.
Від спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується копіями свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_3 від 23.11.2023, серії НОМЕР_2 від 03.07.2013 та витягом з ДРАЦСу громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00042423992 від 23.11.2023.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Звертаючись до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, позивач ОСОБА_2 , в особі свого представника, адвоката Ємчук Л.В., як на підставу заявлених вимог, посилався на те, що на початку квітня 2023 року відповідач покинула місце проживання своєї сім'ї та з того часу більше не цікавилася життям чоловіка та синів, обов'язків по вихованню та утриманню дітей не виконує, їхньою долею не переймається, будь-які контакти між ними відсутні та станом на сьогоднішній день її місцезнаходження не відоме позивачу. Крім того, відповідач тривалий час зловживає спиртними напоями, у зв'язку із чим діти перебувають на обліку служби у справах дітей. Сини продовжують проживати разом із батьком ОСОБА_2 та перебувають на його утриманні. Усі питання щодо виховання синів вирішуються ним самостійно, скільки відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків. Ініціативи у спілкуванні, матеріальному утриманні та у вихованні дітей відповідач не виявляє. Своєю бездіяльністю відповідач створює перешкоди у забезпечення прав та інтересів дітей. Відповідач не дзвонить, не цікавиться фізичним і духовним станом дітей, не забезпечує дітей необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням. Відповідач зовсім не спілкується із дітьми, не забезпечує доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, не створює умов для здобуття дітьми освіти. Відповідач тривалий не виконує батьківські обов'язки щодо своїх дітей, не цікавиться їхнім життям, не приймає участі у вихованні, не надає матеріальної допомоги на їхнє утримання, не відвідує як за місцем проживання, так і у навчальному закладі, ухиляється від спілкування, таке нехтування своїми батьківськими обов'язками відбувається протягом тривалого часу, що свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
На підтвердження зазначених обставин позивачем та його представником суду не надано жодних доказів.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Разом з тим, саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про вчинення насильства відповідачкою по відношенню до своїх малолітніх дітей, вживання наркотичних речовин та алкогольних напоїв, винної поведінки відповідачки по ухиленню від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на ОСОБА_3 , адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в її діях.
Суд не бере до уваги, як доказ висновок служби у справах дітей Великобичківської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітніх синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такий надано без заслуховування позиції матері дітей ОСОБА_3 . Більше того, обставину що матір дітей не приймає участі у процесі розвитку та виховання дітей службою у справах дітей встановлено лише зі слів позивача.
Отже, відсутність матері в житті дітей обумовлена напруженими конфліктними стосунками між батьком та матір'ю дітей. Особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дітей, відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.
Узв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Судові ввитрати залишити за позивачем.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканець АДРЕСА_2 .
Відповідач, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, місцезнаходження: 90615, смт Великий Бичків, вул. Грушевського, 108, Рахівського району, Закарпатської області
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 03 липня 2024 року.
Головуюча: М.О. Марусяк