Справа № 149/1640/24
Провадження №2-о/149/97/24
Номер рядка звіту 17
"01" липня 2024 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Робак М. В. ,
при секретарі Поліщук Л.А.
за участі заявника ОСОБА_1
розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Уланівська сільська рада Хмільницького району Вінницької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного стороннього догляду,
В провадженні Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області перебуває вказана цивільна справа. Заявник вказує, що він здійснює на безоплатній основі постійний догляд за ОСОБА_2 , який є його дідом та являється інвалідом І групи. Встановлення вказаного юридичного факту для заявника має юридичне значення, оскільки породжує виникнення прав та обов"язків щодо отримання соціальних пільг і виплат, а також виникнення прав та обов"язків, визначених Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та "Про військовий обов"язок і військову службу".
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із подальшим вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У іншому випадку між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав фізичних осіб.
Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, відповідно від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 752/20365/16-ц, від 5.12.2019 у справі № 750/9847/18, від 3.02.2021 у справі № 644/9753/19, від 16.06.2021 у справі № 643/6447/19/19, від 8.09.2021 у справі № 641/5187/20.
За змістом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 року в справі № 287/167/18-ц, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суд повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суд мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.
Визначаючи, чи пов'язується із встановленням зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує приписи статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Отже, цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_1 , пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу, від чого в подальшому залежить виникнення у нього прав та обов'язків, визначених Законом України «Про соціальні послуги», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням.
Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами похилого віку, в тому числі і за особами, що потребують постійного стороннього догляду визначено ЗУ «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 року № 2671-VІІІ, Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою КМУ від 01.06.2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою КМУ від 6.10.2021 року № 1040, Постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України.
Вказані нормативно-правові акти визначають порядок отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру, а також визначають перелік документів, які особа має подати до відповідного органу для підтвердження певного факту.
Так, для підтвердження факту здійснення постійного догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи, в залежності від мети з якого його встановлюють, особа має подати до відповідного органу:
-Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи, який складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду; або ж
-Довідку, надану уповноваженими органами, що ведуть облік фізичних осіб, які надають послуги з догляду та мають довідку про проходження навчання та/або склали іспит про надання послуг з догляду.
Таким чином, жоден із нормативно-правових актів не передбачає у переліку документів, якими можна підтвердити факт встановлення постійного стороннього догляду (враховуючи мету його встановлення, зазначену заявником, ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») рішення суду.
Оскільки чинним законодавством визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просить встановити заявник в судовому порядку,тому виключається можливість такого розгляду.
Отже, заявник має право звернутися до відповідних уповноважених органів з дотриманням вимог законодавства та у разі незгоди із прийнятим рішенням, оскаржити його в судовому порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №287/167/18-ц від 30.01.2020 року зазначено, що вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу, а якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.
Згідно ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 255,293,315, 353,354 ЦПК України, суд,
Закрити провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Уланівська сільська рада Хмільницького району Вінницької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного стороннього догляду.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Марина РОБАК