27 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/26234/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року (суддя Прудник С.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 06.03.2024 року) у адміністративній справі №160/26234/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання розглянути рапорт про звільнення з військової служби та прийняти рішення про звільнення з військової служби, суд -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту про його звільнення з військової служби від 28.07.2023 року відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»; зобов'язати відповідача розглянути рапорт про його звільнення з військової служби від 28.07.023 року та прийняти рішення про його звільнення з військової служби відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтував тим, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначав, що відповідно до абзацу 4 пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про «Про військовий облік і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду. Апелянт вважав, що відповідним документом, що підтверджує необхідність постійного догляду від профільної лікарської установи є довідка ЛКК. Під час проходження служби ОСОБА_1 висновком ЛКК КНП «Марганецький ЦПМСД» №120/2 від 28.06.2023 року встановлено що ОСОБА_2 (мати) не здатна до самообслуговування та потребує постійного стороннього догляду. Апелянт посилаючись на ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» зазначав, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей -ЛКК закладів охорони здоров'я. Апелянт зазначав, що висновки щодо необхідності стороннього догляду за особою видається МСЕК відносно осіб з І групою інвалідності, ЛКК відносно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, а також стосовно дітей з інвалідністю. Апелянт зазначав, що потреба у постійній сторонній допомозі може виникати як в осіб із інвалідністю, так і в осіб похилого віку та/або осіб з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні до самообслуговування. Апелянт зазначав, що довідки про постійний догляд видаються: МСЕК щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І групи; ЛКК відносно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, а також стосовно дітей з інвалідністю; ЛКК для осіб, які, зокрема, внаслідок похилого віку та/або тяжких захворювань не здатні для самообслуговування та бажають отримувати догляд на непрофесійній основі відповідно до законодавства, що регулює порядок надання соціальних послуг. Апелянт зазначав, що судом необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин постанову Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №412, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми ст.26 Закону України «Про військовий облік і військову службу», уже містять виключний перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця з військової служби і суперечать постанові Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовлячи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 27.05.2022 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022 був мобілізований до лав Збройних Сил України, вступив на військову службу. Наказом командира військова частини НОМЕР_1 від 27.05.2022 року №8 був зарахований в списки військової частини НОМЕР_1 на посаду старшого стрільця. На утриманні ОСОБА_1 перебуває хвора мати похилого віку - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не може самостійно пересуватись та піклуватись про себе у зв'язку із хронічними хворобами та віком. Висновком ЛКК КНП «Марганецької ЦПМСД» №120/2 від 28.06.2023 року встановлено, що мати - ОСОБА_2 не здатна до самообслуговування та потребує постійного стороннього догляду. Тож, ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 та проживає разом з матір'ю однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю зв'язку з військовою частиною НОМЕР_1 направив на адресу Міністерства оборони України рапорт з проханням звільнити його з лав Збройних Сил України. Вперше на паперовому носії, рапорт ОСОБА_1 на звільнення від 28.07.2023 року надійшов до військової частини НОМЕР_1 21.10.2023 року через Міністерство оборони України. Відповідь №1693/417 від 24.10.2023 року на зазначений рапорт, ОСОБА_1 отримана 28.10.2023 року. Листом від 24.10.2023 року №1693/417 ОСОБА_1 , повідомлено про надання оригіналу довідки МСЕК з висновком, що хвора мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує постійного стороннього догляду, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років, а тому висновок ЛКК від 28.06.2023 року №120/2 є неналежним медичним документом для осіб віком понад 18 років на підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 . Таким документом для осіб віком понад 18 років є тільки медичний висновок МСЕК. Крім того, надати копію форми первинної облікової документації № 080-4/о. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався частинами 1, 2, 4, 5. 6 ст.2, ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»; Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та прийшов до висновку про те, що необхідність постійного догляду за хворою матір'ю, яка не здатна до самообслуговування та потребує постійного стороннього догляду, має бути підтверджена висновком МСЕК, висновок ЛКК є підставою для організації надання соціальної послуги з догляду вдома та отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Суд зазначив, що постійний сторонній догляд - це догляд, який надається особам з дуже тяжкою інвалідністю, спричиненою професійним захворюванням, каліцтвом або нещасним випадком, що призводить до значного обмеження життєдіяльності, які надзвичайно потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду з боку третьої особи і не здатні до обслуговування себе; соціальна послуга догляду вдома - це заходи, що проводяться за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги протягом робочого дня надавачем і полягає у надання допомоги із самообслуговування особи, яка частково, або повністю втратила, чи не набула здатності до самообслуговування; «постійний догляд» і «догляд вдома» не є тотожними та застосовуються для різного правового регулювання. Суд керувався Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021року №407 та прийшов до висновку про те, що законодавцем чітко врегульовано підстави і мету отримання висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, що не кореспондує із цілями пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий облік і військову службу». Суд керувався наказом Міністерства охорони здоров'я України №667 від 31.07.2013 року, яким затверджено форму висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та пунктами 3, 5 Інструкції №677 про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу. Суд зазначив, що наданий ОСОБА_1 висновок ЛКК не можна визнати належною підставою для застосування пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий облік і військову службу», оскільки він не відноситься до документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю, а його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2022 року №8 згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» рядового запасу ОСОБА_1 мобілізовано на військову службу та призначено старшим стрільцем 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти.
Встановлено, що 28.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його від проходження військової служби згідно абзацу 3 пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з тим, що його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок тяжкого захворювання та похилого віку не здатна до самообслуговування, самопересування та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком ЛКК КНП «Марганецький ЦПМСД» від 28.06.2023 року №120/2. До рапорту було додано висновок ЛКК від 28.06.2023 року №120/2, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_2 , перебуває на обліку у сімейного лікаря, лікаря-невропатолога з діагнозом: ішемічний інсульт в правій гемісфері, лівобічний геміпарез, вестибуло-судинний синдром (31.10.2022 року) та висновком: за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду і супровіду (нездатна до самообслуговування, самостійного пересування).
Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_1 , виданого 12.07.1967 року, є сином ОСОБА_2 .
Встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 своїм листом від 24.10.2023 року №11693/417 надала відповідь ОСОБА_1 , згідно якої останньому було запропоновано надати довідку МСЕК з висновком, що хвора мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує постійного стороннього догляду. У листі Військова частина НОМЕР_1 посилалася на постанову Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413, згідно якої військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком Медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Також запропоновано надати оригінал або нотаріально засвідчену копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма № 080-4/о, наказ МОЗ України №407 від 09.03.2021р.), останню виписку із медичної карти стаціонарного хворої ОСОБА_2 (форма № 027/о), довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідку про склад сім'ї) ОСОБА_2 та нотаріально завірені копії зазначених документів.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2, пп. «г» п.2 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1206.2013 року №413, військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Відповідно до пунктів 1, 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0312.2009 року №1317, Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІІІ, п.4 розділу ІV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 09.04.2008 року №189 при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК. До основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог п.4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження. ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, зокрема, висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Аналізуючи обставини у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавством встановлено, що підставою для звільнення військовослужбовця від проходження військової служби відповідно до пп. «г» п.2 ст.26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, є необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), яке підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для особи після 18 років (повнолітньої) або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я для особи до 18 років (яка не досягла повноліття).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1206.2013 року №413 не суперечить ст.26 Закону України «Про військовий облік і військову службу», а конкретизує його положення, оскільки Законом України «Про військовий облік і військову службу» це питання не конкретизовано. У свою чергу, ст.2 Закону України «Про військовий облік і військову службу» визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції слід змінити у частині мотивів, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року - змінити у частині мотивів, викласти їх у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова